Рішення № 42459630, 19.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25499/14 19.01.15Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Рівнеміськбуд»до Міністерства оборони Українипростягнення 2607252 грн. 78 коп.Представники сторін:

від позивача: Пузирко О.О. - представник за довіреністю б/н від 13.01.2014;

від відповідача: Тодерян В.М. - представник за довіреністю № 220/1008/д від 05.12.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Рівнеміськбуд» з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 2607252 грн. 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012, не здійснив остаточного розрахунку за квартири в розмірі 492974 грн. 05 коп. (5% вартості квартир). Крім того, посилаючись на положення договору щодо можливої зміни ціни договору після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої бюро технічної інвентаризації, позивач просить стягнути з відповідача 59274 грн. 18 коп., що є збільшенням загальної площі квартир на 11,34 кв.м. (фактична площа), враховуючи ціну 1 кв.м. в розмірі 5227 грн. 00 коп. Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року у розмірі 2008475 грн. 33 коп. та збитки в розмірі 46529 грн. 15 коп., завдані необхідністю утримання житла позивачем за період з січня по березень 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25499/14 та розгляд справи призначено на 08.12.2014.

04.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача подав додаткові документи; представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Рівнеміськбуд», посилаючись на те, що позивачем було свідомо затягнено процес реєстрації квартир в органах технічної інвентаризації та оформлення права власності на квартири за Державою в особі Міністерства оборони України з метою стягнення з відповідача додаткових коштів (збитків). Також відповідач зазначив, що п. 3.4 договору сторони погодили, що ціна договору змінюється та оформлюється додатковою угодою, однак позивач не звертався до відповідача стосовно укладення додаткової угоди, а тому стягнення з відповідача 59274 грн. 18 коп., що є збільшенням загальної площі квартир на 11,34 кв.м., враховуючи ціну 1 кв.м. в розмірі 5227 грн. 00 коп., є безпідставним. Крім того, відповідач заперечив щодо розміру нарахованих до стягненню інфляційних втрат за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року, у зв'язку з тим, що нарахування інфляційних втрат має здійснюватись на суму боргу в розмірі 492974 грн. 05 коп., та заперечив щодо стягнення з нього збитків в розмірі 46529 грн. 15 коп. у зв'язку з необґрунтованістю.

У судовому засіданні 08.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.01.2015.

У судовому засіданні 12.01.2015 представник позивача подав додаткової документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.01.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.01.2015.

У судовому засіданні 19.01.2015 представник позивача подав письмові пояснення по справі; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2015 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 19.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою «Рівнеміськбуд» (забудовник) та Міністерством оборони України (пайовик) укладено Договір № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 (Договір), предметом якого є придбання пайовиком у забудовника житла на умовах пайової участі, а саме - квартири кількістю 33 шт., загальною площею 1886,26 кв.м., у житловому будинку по вул. Степанська, 26, місто Костопіль, Рівненської області, відповідно до адресного переліку квартир (Додаток 2), які забудовник зобов'язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна Договору, тобто ціна квартир, які забудовник за Договором зобов'язується передати пайовику, становить 9859481 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 1643246 грн. 84 коп., та складається із розрахунку загальної площі квартир 1886,26 кв.м., що передаються, і фіксованої вартості 5227,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі.

Згідно з п. 3.2 Договору, фактична площа квартир, які забудовник передає пайовику, уточнюється після отримання дозволу на введення будинку в експлуатацію відповідно до обмірів, проведених бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що ціна Договору може бути змінена після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 3.4 Договору, у випадку виникнення обставин, зазначених у п. 3.3 Договору, ціна, визначена п. 3.1 Договору, змінюється та оформлюється додатковою угодою.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що фінансування придбання житла на умовах пайової участі здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає бюджетним призначенням на відповідний рік і лише в межах цін бюджетних призначень та при наявності на казначейському рахунку пайовика відповідних коштів у сумі 9859481 грн. 02 коп. за рахунок коштів спеціального фонду.

Пайовик здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок забудовника у наступному порядку: попередня оплата здійснюється за наявності відповідного рішення Міністра оборони України у розмірі до 30% визначеної в договорі вартості придбаного житла не більш як на три місяці згідно з графіком фінансування та складає 2957844,31 грн., в т.ч. ПДВ - 492974,05 грн.; подальші розрахунки здійснюються в розмірі до 95% визначеної в договорі ціни після надання документів, що підтверджують введення об'єкта в експлуатацію (декларація про готовність об'єкта до експлуатації) та підписання акта приймання - передачі житла у сумі 6408662,66 грн., в т.ч. ПДВ - 1068110,44 грн.; остаточний розрахунок у розмірі 5% в сумі 492974,05 грн., в т.ч. ПДВ - 8216234 грн., здійснюється з урахуванням уточненої загальної площі квартир згідно довідки бюро технічної інвентаризації, передачі пайовику належних йому квартир з оформленням права власності на квартири за Державою в особі Міністерства оборони України, за обов'язкової умови, що квартири, які забудовник передає за договором, відповідають п. 2.2 договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, забудовник зобов'язується ввести житловий будинок по вул. Степанська, 26, місто Костопіль, Рівненської області в експлуатацію та передати в ньому квартири пайовику.

Згідно з п. 5.2 Договору, передача квартир пайовику здійснюється з оформленням акта приймання-передачі квартир за наявності документів, що підтверджують введення об'єкта в експлуатацію (нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об'єкта до експлуатації) у термін не пізніше 27 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 5.5 Договору, реєстрація квартир в органах технічної інвентаризації та обов'язкове оформлення права власності за Державою в особі Міністерства оборони України здійснюється забудовником за власний рахунок та у термін 3 (три) місяці після оформлення документів, зазначених в п. 5.2 Договору.

Згідно з п. 5.6 Договору, продовження терміну виконання зобов'язань щодо передачі квартир можливе у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі затримки фінансування витрат забудовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі з укладенням відповідної додаткової угоди.

Пайовик зобов'язаний у відповідності до п. 4.2 Договору здійснювати фінансування пайової участі шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок забудовника (п. 6.2 Договору); забудовник має право вимагати прийняття квартир і сплати пайовиком ціни, визначеної п. 3.1 Договору (п. 6.3 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012, у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 10.1 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Рівненській області 18.12.2012 за № РВ 14312508338, закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок по вул. Степанській, 26 в місті Костопіль Рівненської області - визнано таким, що готовий до експлуатації.

27.12.2012 між позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт прийому - передачі квартир в будинку № 26 по вул. Степанській, 26 в м. Костопіль Рівненської області, згідно якого позивачем передано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень 33 квартири (згідно наведеного переліку та метражу) загальною площею 1886,26 кв.м. у будинку № 26 по вул. Степанській, в м. Костопіль Рівненської області, загальною вартістю 9859481,02 грн., в т.ч. ПДВ - 1643246,84 грн.

20.02.2013 спільною комісією представників позивача та відповідача було складено та підписано Акт проведення огляду квартир на предмет відповідності житла нормам ДБН, фактичного стану квартир переліку опоряджувальних робіт, яким зафіксовано відповідність 33 квартир загальною площею 1886,26 кв.м. у будинку № 26 по вул. Степанській, в м. Костопіль Рівненської області нормам ДБН, а також встановлено відповідність фактичного стану квартир переліку опоряджувальних робіт.

Позивач листами від № 22/01 від 23.01.2013 та від 22.03.2013 № 04/03 звертався до відповідача з вимогами виконати свої зобов'язання за договором № 227/ДКБ-342Д від 26.12.2012 щодо оплати вартості 33 квартир загальною площею 1886,26 кв.м. у будинку № 26 по вул. Степанській, в м. Костопіль Рівненської області.

08.07.2013 та 16.09.2013 робочою групою представників позивача та відповідача було складено та підписано Акти проведення огляду 33 квартир, які розташовані у 2-6-9 поверховому житловому будинку по вул. Степанська, 26 у місті Костопіль Рівненської області.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма «Рівнеміськбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 30% попередньої оплати в розмірі 2957844 грн. 31 коп. та 95% вартості житла в розмірі 6408662 грн. 66 коп. (разом становить 9366506 грн. 97 коп.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» задоволено: стягнено з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеміськбуд» заборгованість в розмірі 9366506 грн. 90 коп.

При цьому судом було встановлено, що відповідно до п. 5.1, п. 5.2 укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 227 /ДКБ-342Д від 26.12.2012, позивачем було збудовано та передано відповідачу, а останнім прийнято без будь-яких зауважень та заперечень 33 квартири загальною площею 1886,26 кв.м. у будинку № 26 по вул. Степанській, в м. Костопіль Рівненської області, загальною вартістю 9859481,02 грн., в т.ч. ПДВ - 1643246,84 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним сторонами Актом прийому - передачі квартир в будинку № 26 по вул. Степанській, в м. Костопіль Рівненської області.

Також, судом було встановлено, що будинок № 26 по вул. Степанській, в м. Костопіль Рівненської області - готовий до експлуатації, про що свідчить Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Рівненській області 18.12.2012 за № РВ 14312508338.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти щодо введення об'єкта в експлуатацію, підписання акта приймання-передачі та наявність обов'язку відповідача сплатити позивачу заборгованість в розмірі 9366506 грн. 90 коп. (попередня оплата та 95% вартості квартир) встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 910/1258/14, мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 5% вартості квартир в розмірі 492974 грн. 05 коп. за Договором № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012, - як це передбачено п. 4.2 вказаного договору. Крім того, посилаючись на п. 3.3 Договору (ціна Договору може бути змінена після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої бюро технічної інвентаризації), позивач просив стягнути з відповідача 59274 грн. 18 коп.

Судом встановлено, що своє зобов'язання щодо передачі відповідачу належних йому квартир з оформленням права власності на квартири за Державою в особі Міністерства оборони України (п. 4.2 Договору) позивач виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями свідоцтв про право власності та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а саме: свідоцтво про право власності, індексний номер 24766197 від 26.07.2014; індексний номер 24767040 від 26.07.2014; індексний номер 24767702 від 26.07.2014; індексний номер 24768882 від 26.07.2014; індексний номер 24769415 від 26.07.2014; індексний номер 24769523 від 26.07.2014; індексний номер 24769969 від 26.07.2014; індексний номер 24770348 від 26.07.2014; індексний номер 24770762 від 26.07.2014; індексний номер 24771145 від 26.07.2014; № 24756975 від 25.07.2014; індексний номер 24753961 від 25.07.2014; індексний номер 24750023 від 25.07.2014; індексний номер 24764840 від 26.07.2014; індексний номер 24755436 від 25.07.2014; індексний номер 24756238 від 25.07.2014; індексний номер 24757033 від 25.07.2014; індексний номер 24757682 від 25.07.2014; індексний номер 24758287 від 25.07.2014; індексний номер 24763226 від 26.07.2014; індексний номер 24763562 від 26.07.2014; індексний номер 24763830 від 26.07.2014; індексний номер 24764259 від 26.07.2014; індексний номер 24738115 від 25.07.2014; індексний номер 24743644 від 25.07.2014; індексний номер 24725697 від 25.07.2014; індексний номер 24702974 від 25.07.2014; індексний номер 24721441 від 25.07.2014; індексний номер 24729256 від 25.07.2014; індексний номер 24730747 від 25.07.2014; індексний номер 24732243 від 25.07.2014; індексний номер 24734197 від 25.07.2014, індексний номер 24728600 від 25.07.2014 та відповідними витягами до них.

Зокрема, у вказаних свідоцтвах про право власності зазначено, що власником квартир є держава в особі Міністерства оборони України, а з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається дата і час державної реєстрації (24.07.2014, 25.04.2014 та 26.07.2014).

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оформлене належним чином право власності на квартири за державою в особі Міністерства оборони України, що підтверджується свідоцтвами про право власності та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, свідчить про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю -фірмою «Рівнеміськбуд» своїх зобов'язань за Договором № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012, а враховуючи положення п. 4.2 Договору, що остаточний розрахунок у розмірі 5% у сумі 492974 грн. 05 коп. здійснюється після передачі пайовику належних йому квартир з оформленням права власності, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати 492974 грн. 05 коп. (5% вартості квартир) на дату звернення позивача до суду є таким, що настав.

При цьому, суд приймає до уваги письмові пояснення позивача, подані ним у судовому засіданні 19.01.2015, відповідно до яких свідоцтва про право власності на всі квартири були вручені відповідачу 26.07.2014 та 27.07.2014, тобто, факт реєстрації права власності на квартири був відомий відповідачу у відповідні дати. Відповідач не заперечив щодо обізнаності про факт реєстрації з дня проведення реєстраційних дій. Крім того, відповідач як власник майна мав доступ до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, умова п. 4.2 Договору щодо відповідності квартир, які забудовник передає за Договором, повинні відповідати вимогам п. 2.2 Договору, сторонами не заперечувалась, що також підтверджується актом проведення огляду квартир на предмет відповідності житла нормам ДБН, фактичного стану квартир перелікам опоряджувальних робіт від 20.02.2013 та актами проведення огляду 33 квартир, які розташовані у 2-6-9 поверховому крупно панельному житловому будинку по вул. Степанська, 26 у місті Костопіль Рівненської області від 08.07.2013 та від 16.09.2013.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Міністерства оборони України за Договором № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012 в розмірі 492974 грн. 05 коп. (5% вартості квартир) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати 492974 грн. 05 коп., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми «Рівнеміськбуд» в частині стягнення з Міністерства оборони України 492974 грн. 05 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» щодо стягнення з Міністерства оборони України грошових коштів в розмірі 59274 грн. 18 коп., що є вартістю за фактичну площу (збільшення загальної площі квартир на 11,34 кв.м. (5227 грн. 00. коп. за 1 кв.м. * 11,34 кв.м. = 59274,18 грн.), зважаючи на наступне.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що ціна Договору може бути змінена після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 3.4 Договору, у випадку виникнення обставин, зазначених у п. 3.3 Договору, ціна, визначена п. 3.1 Договору, змінюється та оформлюється додатковою угодою.

Суд зазначає, що довідка Комунального підприємства Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації № 408 від 21.07.2014 про те, що фактична площа відчужуваного житла становить 1897,60 кв.м., підтверджує факт збільшення площ квартир, однак в силу погоджених сторонами у п. 3.4. Договору умов зміна площ квартир (в порівнянні з зазначеною в Договорі), не є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 59274 грн. 18 коп., оскільки такою підставою може бути лише додаткова угода, тобто досягнення домовленості щодо зміни ціни Договору.

Однак, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача стосовно укладення додаткової угоди чи доказів укладення між сторонами додаткової угоди, якою б сторони збільшили фіксовану ціну Договору № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012, про що також наголосив відповідач у відзиві на позов, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» в частині стягнення з Міністерства оборони України грошових коштів в розмірі 59274 грн. 18 коп.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2008475 грн. 33 коп. за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 19.01.2014, та його розрахунку до позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2013 року по липень 2014 року, нараховані на суму 9366506 грн. 90 коп., та інфляційні втрати за період з 27.03.2013 по жовтень 2014 року, нараховані на суму 552248 грн. 30 коп. (492974 грн. 05 коп. 5% + 59274 грн. 18 коп. збільшення площі квартир).

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що нарахування інфляційних втрат на грошові кошти в розмірі 9366506 грн. 90 коп. є безпідставним.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 910/1258/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» задоволено: стягнено з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» заборгованість в розмірі 9366506 грн. 90 коп.

При цьому, судом було зазначено, що відповідачем всупереч п. 4.2 та п. 6.2 Договору № 227 /ДКБ-342Д від 26.12.2012 після отримання позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації та підписання між сторонами акту приймання - передачі житла від 27.12.2012, не було здійснено на користь позивача оплату вартості отриманих квартир загалом в сумі 9366506,90 грн. (2957844,31 грн. (попередня оплата) + 6408662,66 грн. (95% визначеної ціни договору)), внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 9366506,90 грн.

Судом встановлено, що 18.07.2014 Міністерство оборони України сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі «Рівнеміськбуд» грошові кошти в розмірі 9439586 грн. 90 коп. (заборгованість в розмірі 9366506,90 грн. + судовий збір в розмірі 73080,00 грн.) за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 910/1258/14, що підтверджується банківською випискою Публічного акціонерного банку «Райффайзен банк Аваль» по рахунку № 26008436016 станом на 18.07.2014.

Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку, що обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 9366506 грн. 90 коп. є період з січня 2013 року по липень 2014 року (тобто, після підписання акту прийому-передачі квартир у місті Костопіль, Рівненської області, вул. Степанська, 26 - 27.12.2012 та до дня фактичної оплати).

Таким чином (9366506 грн. 90 коп. * 1,126 (добуток показників інфляції з січня 2013 року по липень 2014 року) - 9366506 грн. 90 коп. = 1180179 грн. 90 коп.), з Міністерства оборони України підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» інфляційні втрати в розмірі 1180179 грн. 90 коп. за період з січня 2013 року по липень 2014 року, нараховані на суму боргу в розмірі 9366506 грн. 90 коп.

Що стосується заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 27.03.2013 по жовтень 2014 року, нарахованих на суму 552248 грн. 30 коп. (492974 грн. 05 коп. 5% + 59274 грн. 18 коп. збільшення площі квартир), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, остаточний розрахунок у розмірі 5% в сумі 492974,05 грн., в т.ч. ПДВ - 8216234 грн., здійснюється після передачі пайовику належних йому квартир з оформленням права власності на квартири за Державою в особі Міністерства оборони України.

Судом встановлено, що передача квартир пайовику (відповідачу) з оформленням права власності відбулась 26.07.2014 та 27.07.2014, про що зазначалося вище, та не було спростовано відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат буде період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року.

Крім того, зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» в частині стягнення з Міністерства оборони України 59274 грн. 18 коп. (збільшення площі квартир) у зв'язку з їх необґрунтованістю, суд приходить до висновку, що з Міністерства оборони України підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» інфляційні втрати, нараховані на заборгованість в розмірі 492974 грн. 05 коп., за період серпня 2014 року по жовтень 2014 року у розмірі 30564 грн. 40 коп. (492974 грн. 05 коп. 1,062 (добуток показників інфляції з серпня 2014 року по жовтень 2014 року) - 492974 грн. 05 коп. = 30564 грн. 40 коп.).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» в частині стягнення з Міністерства оборони України інфляційних втрат в загальному розмірі 2008475 грн. 33 коп. за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 1210744 грн. 30 коп.

Крім того, звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача збитки по утриманню житла в опалювальний період за січень-березень 2013 року в розмірі 46529 грн. 15 коп.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права(реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 46529 грн. 15 коп., позивач зазначив, що він, керуючись ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, зупинив виконання свого обов'язку з оформлення права власності на квартири за державою в особі Міністерства оборони України у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем грошових коштів на умовах Договору № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012. Позивач зазначив, що він був вимушений утримувати житло за власний рахунок, сплачуючи за електроенергію та природний газ для котельні в зимовий період з січня по березень 2013 року, у підтвердження чого надав суду належним чином засвідчені копії Договору № 270019710 про постачання електричної енергії від 18.09.2008 та актів прийняття-передавання електричної енергії за січень-березень 2013 року.

Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Втім, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» в частині стягнення з Міністерства оборони України грошових коштів в розмірі 46529 грн. 15 коп. у зв'язку з необґрунтованістю.

Зокрема, суд зазначає, що зупинення позивачем виконання обов'язку з оформлення права власності на квартири за державою в особі Міністерства оборони України у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем грошових коштів на умовах Договору № 227/ДКБ-342Д на придбання житла на умовах пайової участі в місті Костопіль, Рівненської області по вул. Степанська, 26 від 26.12.2012, було правом позивача, а не обов'язком.

Більш того, позивач усвідомлював, що зупиняючи виконання свого обов'язку в опалювальний період, він понесе додаткові витрати на електропостачання та постачання природного газу (утримання житла).

Крім того, обов'язок позивача з передачі та оформлення права власності на квартири за умовами договору (п.п. 5.2, 5.3) не ставиться в залежність від виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та договором встановлюються конкретні строки виконання позивачем вказаних обов'язків.

Зважаючи на вимоги статті 623 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини, та враховуючи, що наявність прямого причинного зв'язку між невиконанням відповідачем обов'язку з оплати та додатковими витратами позивача на утримання житла позивачем суду не доведено, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Рівнеміськбуд» в частині стягнення з Міністерства оборони України збитків в розмірі 46529 грн. 29 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Рівнеміськбуд» (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дубенська, буд. БОС13, кв. 6; ідентифікаційний код: 30504291) основну заборгованість в розмірі 492974 (чотириста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 1210744 (один мільйон двісті десять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 30 коп. та судовий збір в розмірі 34074 (тридцять чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.01.2015

Суддя І.М. Отрош