Ухвала суду № 42459544, 20.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р.Справа № 820/16950/14

Головуючий 1 інстанції: Шляхова О.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника позивача - Фесенко І.І.

представника відповідача - Наконечний А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 820/16950/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромашхолдинг-Україна»

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Агромашхолдинг-Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.03.14 р. № 0000212202 про збільшення зобов'язань по податку на прибуток в сумі 12028,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 224,25 грн.; № 0000202202 про збільшення зобов'язань по ПДВ в сумі 754405,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 143676,5 грн.; № 0000192202 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 36931,9 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.14 р. по справі № 820/16950/14 позов був задоволений частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.03.14 р. № 0000212202 та № 0000202202. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.14 р. по справі № 820/16950/14 в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, визначених у апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 127/20-11-22-02/32938541 від 27.02.14 р. (а.с.18- 64 т. 1) документальної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11 р. по 31.12.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, п. 138.10.4 ст. 138, п.153.1.3 ст. 153 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по податку на за 3 квартал 2011 р. у сумі 8544,0 грн., за 4 квартал 2011 р. у сумі 2587,0 грн., за 1 квартал 2012 р. у сумі 897,0 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за квітень 2011 р. у сумі 7047,0 грн., за червень 2011 р. у сумі 172656,0 грн., за липень 2011 р. у сумі 71220,0 грн., за серпень 2011 р. у сумі 51655,0 грн., за вересень 2011 р. у сумі 24400,0 грн., за жовтень 2011 р. у сумі 12899,0 грн., за листопад 2011 р. у сумі 524,0 грн., за грудень 2011 р. у сумі 83591,0 грн., за квітень 2012 р. у сумі 31556,0 грн., за травень 2012 р. у сумі 28900,0 грн., за червень 2012 р. у сумі 121032,0 грн., за липень 2012 р. у сумі 105313,0 грн., за серпень 2012 р. у сумі 38895,0 грн.; п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.04 р., пов'язані з перевищенням встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства в сумі 18465,95 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивачем була проведена операцій з придбання нетипової продукції у ТОВ «Тубний завод» та її подальшої (транзитної) реалізації на експорт, що виходить за межі господарської діяльності підприємства і, як наслідок, за цими операціями не виникли реальні зміни майнового стану, тобто не є господарською операцією позивача, тобто здійснювалось підприємством без господарської мети, а лише з метою одержання безпідставної податкової вигоди.

Задовольняючи позов в частині вимог, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем (покупець) з ТОВ «Тубний завод» (продавець) були укладені договори від 23.11.11 р. № 30/11-У та № 103/11-У, предметом яких була поставка на умовах ЕХW (франко-завод, м. Харків) згідно правил Incoterms-2010 алюмінієвих, ламінарних та поліетиленових пакувальних туб на загальну суму 12000000,0 грн. На підтвердження виконання договорів позивачем до матеріалів справи були надані податкові накладні № 358 від 25.03.11 р., № 359 від 25.03.11 р., № 382 від 30.03.11 р., № 764 від 17.06.11 р., № 776 від 21.06.11 р., № 778 від 21.06.11 р., № 804 від 29.06.11 р., № 933 від 26.07.11 р., № 934 від 26.07.11 р., № 1063 від 31.08.11 р., № 1114 від 09.09.11 р., № 1115 від 09.09.11 р., № 1217 від 30.09.11 р., № 1226 від 30.09.11 р., № 1739 від 16.12.11 р., № 1740 від 16.12.11 р., № 695 від 24.04.12 р., № 734 від 25.04.11 р., № 1348 від 14.06.12 р., № 1356 від 15.06.12 р., № 1405 від 25.06.12 р., № 1497 від 13.07.12 р., № 1504 від 16.07.12 р., № 1505 від 16.07.12 р.; видаткові накладні № 276 від 25.03.11 р., № 277 від 25.03.11 р., № 292 від 30.03.11 р., № 601 від 17.06.11 р., № 610 від 21.06.11 р., № 612 від 21.06.11 р., № 635 від 29.06.11 р., № 749 від 26.07.11 р., № 750 від 26.07.11 р., № 862 від 31.08.11 р., № 891 від 09.09.11 р., № 892 від 09.09.11 р., № 974 від 30.09.11 р., № 980 від 30.09.11 р., № 1268 від 16.12.11 р., № 1269 від 16.12.11 р., № 378 від 24.04.12 р., № 386 від 25.04.12 р., № 582 від 14.06.12 р., № 590 від 15.06.12 р., № 626 від 25.06.12 р., № 708 від 13.07.12 р., № 713 від 16.07.12 р., № 714 від 16.07.12 р.

Вказані операції належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Подальша реалізація придбаного товару позивачем проводилася за договором комісії № 1114К від 04.02.11 р., укладеному з ТОВ «МаксПак», за яким останній зобов'язувався реалізувати продукцію за межі території України іноземним контрагентам. Передача товарів на реалізацію здійснена за актом приймання-передачі № 4 від 17.06.11 р. на загальну суму 215236,6 грн. Реалізація товарів також проведена за накладними № 610 від 21.06.11 р. на суму 413212,8 грн., № 612 від 21.06.11 р. на суму 216059,26 грн.; № 635 від 29.06.11 р. на суму 191424,42 грн.; № 750 від 26.07.11 р. на суму 301973,46 грн.; № 749 від 26.07.11 р. на суму 80414,98 грн.; № 862 від 31.08.11 р. на суму 223648,66 грн.; № 891 від 09.09.11 р. на суму 12763,8 грн.; № 974 від 30.09.11 р. на суму 89052,77 грн.; № 980 від 30.09.11 р. на суму 74993,11 грн., № 1268 від16.12.11 р. на суму 379634,63 грн., № 1269 від 16.12.11 р. на суму 121913,27 грн.; № 378 від 24.04.12 р. на суму 184214,64 грн.; № 386 від 25.04.12 р. на суму 148067,22 грн., № 582 від 14.06.12 р. на суму 258752,68 грн.; № 590 від 15.06.12 р. на суму 467440,64 грн.; № 626 від 25.06.12 р. на суму 122767,9 грн.; № 708 від 13.07.12 р. на суму 262275,0 грн.; № 713 від 16.07.12 р. на суму 219170,71 грн.; № 714 від 16.07.12 р. на суму 167739,0 грн.

Експорт товару комісіонер здійснив на підставі ВМД, перелік яких наведений в судовому рішенні. В результаті виконання умов договору ТОВ «МаксПак» здійснило реалізацію на експорт продукції та отримало від іноземних контрагентів грошові кошти, які були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» у загальному розмірі 4470828,5 грн. Комісійна винагорода була сплачена на загальну суму 331089,89 грн. Наведені факти відповідач не спростовував.

Посилаючись на пояснення представника позивача, суд першої інстанції вказав на те, що вищевказані операції пов'язані з необхідністю пошуку нових напрямів підприємницької діяльності з метою забезпечення її безперервності та збереження робочих місць. Також, однією з основних причин вимушеного часткового перепрофілювання торговельної діяльності ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» стали зростання конкуренції на ринку збуту сільськогосподарської техніки й устаткування, інфляційні процеси, активізація діяльності вітчизняних товаровиробників аналогічних товарів. Крім того операції з продажу туб позивач здійснював з початку 2011 р. по липень 2013 р., отже ця діяльність не є нетиповою для підприємства. Судом першої інстанції було встановлено, що видами діяльності ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» за КВЕД-2010 є 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуваннями, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, інше (згідно довідки АБ № 717328 з Єдиного державного реєстру підприємств). З урахуванням вказаних даних судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що висновки відповідача про відсутність у позивача господарської мети на придбання продукції є безпідставними.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства обумовлені тим, що останній отримав незначний дохід від реалізації отриманого товару у ТОВ «Тубний завод». Проте дані твердження відповідача суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки підприємницька діяльність здійснюється підприємством на власний розсуд та є ризиковою, отже не можна вважати незначний дохід в якості ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції процитував зміст п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 ПК України і вказав на те, що висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Тубний завод» та ТОВ «МаксПак» проводилися без господарської мети, а лише з метою одержання безпідставної податкової вигоди, спростовані зібраними по справі доказами.

Також порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що в погашення кредиторської заборгованості, яка виникла станом на 30.09.05 р., коли курс НБУ за долар США становив 5,055 грн., при здійсненні позивачем часткового перерахування валютних коштів нерезиденту ТОВ «Агромашхолдинг», Російська федерація, в ІІІ кварталі 2011 р. та в IV кварталі 2011 р. ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» перераховує операційні курсові різниці, приймаючи балансову вартість заборгованості по курсу 5,055 грн. за 1 долар США, у той час коли станом на 31.03.11 р. курс НБУ становив 7,96 грн. за долар США.

З приводу виявленого порушення судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав у ВАТ «Агромашхолдинг» (Російська Федерація) товар на умовах післяплати згідно зовнішньоекономічного Контракту № МКЭ-0076 від 16.05.05 р. (валюта контракту - долар США). Станом на 01.04.11 р. кредиторська заборгованість по розрахунках з нерезидентом обліковувалася у сумі 2085000,0 доларів США, яка виникла станом на 30.09.05 р.

Під час дії контракту ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» частково сплачувало за отриманий товар, купуючи валюту за гривні та перераховуючи її контрагенту. При здійсненні часткового перерахування валютних коштів нерезиденту в погашення кредиторської заборгованості в 3 та 4 кварталах 2011 р. підприємство перерахувало курсові різниці та відобразило у складі валових витрат. Свої дії позивач ґрунтував на приписах п. 7.3 ст. 7 та п. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», де зазначено, що сума, що відноситься до складу валових витрат, має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями п. 7.3.1, п. 7.3.4, п. 7.3.6 ст. 7 вказаного Закону. Оскільки на цю дату ще не могла бути визначена сума балансової вартості валюти (згідно п. 7.4 Закону), сплаченої за Контрактом, на валові витрати відносилась сума, вказана у ВМД (виходячи з курсу НБУ на дату її оформлення). На дату сплати за вказаним Контрактом визначалася достовірна оцінка балансової вартості валюти. У періоді визначення достовірної оцінки балансової вартості валюти ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» уточнювало суму, попередньо віднесену до складу валових витрат.

В ПК України визначено, що облік операцій у валюті ґрунтується на бухгалтерському обліку. Тобто витрати при відображені вище зазначених операцій, які б здійснювалися повністю у період дії Кодексу, у податковому і бухгалтерському обліку співпадали. Однак, в ПК України не має визначених дій для підприємства, яке на 01.04.11 р. має кредиторську (монетарну) заборгованість, по якій вже віднесені суми курсових різниць до витрат або доходів у бухгалтерському обліку на цю дату відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а до податкового обліку суми при уточненні балансової вартості валюти сплаченої за Контрактом, віднесені не були.

Послідовність вищезазначених дій позивача щодо уточнення валових витрат у 3 та 4 кварталах 2011 р. на дату сплати за Контрактом була спрямована на виконання принципу відповідності витрат за операціями у валюті у бухгалтерському та податковому обліку. При порівнянні податкового обліку таких операцій з бухгалтерським обліком, де має місце облік курсових різниць, очевидним є висновок, - що на момент остаточного розрахунку за таким видом операцій сума валових витрат у податковому обліку співпаде з сумою витрат у бухгалтерському обліку. Різниця є тільки у часі їх віднесення до витрат.

На підтвердження валютних курсів, за якими позивач здійснював купівлю доларів США, для розрахунку за зовнішньоекономічним Контрактом № МКЭ-0076 від 16.05.05 р., позивачем були надані копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 632, карток рахунку 632, платіжних доручень в іноземній валюті, меморіальних ордерів, повідомлень про виконання операцій з купівлі валюти.

В обґрунтування висновків судового рішення в цій частині суд першої інстанції послався на приписи п. 138.10.4 ст. 138, п. 153.1.3 ст. 153 ПК України, чинної на моменту виникнення спірних правовідносин, де, зокрема, вказано, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Наведені факти стали підставлю для висновку суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача про завищення позивачем витрат у сумі 66756,0 грн. за 3 та 4 квартали 2011 р.

Переглядаючи дану справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.14 р. по справі № 820/16950/14 в частині задоволення позову ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Також колегія суддів зазначає, що в поданих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ТОВ «Агромашхолдинг-Україна» було заявлене клопотання про звільнення позивача від притягнення до відповідальності та стягнення накладених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 36931,9 грн. у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності за ст. 250 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що вказане клопотання підлягає залишенню без задоволення, оскільки задоволення такого клопотання могло б призвести до часткового скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що позивачем по справі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.14 р. по справі № 820/16950/14 не оскаржувалася, а справа судом апеляційної інстанції була розглянута виключно в межах апеляційної скарги податкового органу, підстави для задоволення такого клопотання відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромашхолдинг-Україна» про звільнення позивача від притягнення до відповідальності та стягнення накладених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 36931,9 грн. у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності за ст. 250 ГК України ? залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 820/16950/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 820/16950/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромашхолдинг-Україна» до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.01.2014 року.