Рішення № 42459496, 26.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.15р. Справа № 904/66/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (м. Запоріжжя)

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (м. Красноармійськ, Донецької області)

про стягнення шкоди, завданої недостачею, у розмірі 2 550 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Семоненко О.В. - начальник юридичного відділу (довіреність № 19/2

від 01.01.2015)

Динник Д.В. - провідний юрисконсульт ( довіреність № 19/5 від 01.01.2015)

від відповідача: Селяков О.В. - юрисконсульт (довіреність № 2 від 01.01.2015)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі-третя особа), в якому просить суд стягнути шкоду, завдану недостачею, у розмірі 2 550 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена шкода у розмірі 2 550 грн. 00 коп. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. У позовній заяві позивач посилається на статті 526, 924 Цивільного кодексу України, статті 306, 314, 315 Господарського кодексу України, статті 31, 110, 113, 114 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 26.01.2015 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вантажовідправник).

Позивачем та відповідачем вимоги ухвали суду були виконані.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Також позивачем надані пояснення, що неподання на вимогу ухвали суду третьою особою довідки про вартість вантажу у вагоні № 67897124, відправленого 01.09.2014 за залізничною накладною № 52268406, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки вказана вартість підтверджується специфікацією № 2/2327 від 29.08.2014, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу, посилаючись на те, що Статутом залізниць України не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (далі - покупець, одержувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - постачальник, вантажовідправник, третя особа) 19.08.2014 було укладено договір № УПр14/66 (а.с.13-16), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура вугільної продукції зазначається в специфікації до договору (пункти 1.1. та 2.1.).

Відповідно до специфікації № 2/2327 від 29.08.2014 постачальник передає, а покупець оплачує вугільний концентрат марки Ж 0-100 (ДП "ВК "Краснолиманська" у кількості 2 700 т, вартістю 1 020 грн. 00 коп. за тону з ПДВ, загальна вартість 2 754 000 грн. 00 коп. (а.с.17).

В межах вказаного договору 02.09.2014 на адресу позивача була направлена партія вугілля кам'яного марки Ж 0-100 (надалі - вугілля) за залізничною накладною № 52268406 (а.с.9).

04.09.2014 на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт РА № 004314/1137 (а.с.10).

Так, у комерційному акті зафіксовано, що вагон № 67897124 вантажопідйомністю 71 т прибув 02.09.2014 поїздом № 2805. Вагон у технічному стані справний. У розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено, що відповідно до акта загальної форми № 62377 від 02.09.2014 ст. Красноармійськ проведена комісійна видача вантажу одержувачу, що прибув груповою відправкою зазначеною на лицьовій стороні акта, с переважуванням вагона на справних електронних вагонних вагах вантажоотримувача № 085 повірка 12.08.2014. За документами значиться вага нетто 70 000 кг, тара 22 600 кг. При переважуванні встановлено: брутто 89 400 кг, тара з документа 22 600 кг, нетто 66 800 кг, що менш ніж зазначено у документі на 3 200 кг. В технічному відношенні вагон справний, двері, люки зачинені, течі вантажу немає. В комерційному відношенні завантаження на рівні бортів, укатане катком - ущільнювачем. Над 1-2 люками є виїмка 200х280х100 см, маркування катком у місці виїмок відсутнє.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, з врахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача у даній партії вугілля складає:

3200 кг (виявлена недостача) - 700 кг (норма недостачі) = 2500 кг;

Згідно з розрахунком, вартість недостачі вугілля складає:

850 грн. (ціна за тону, без ПДВ) х 2,5 т (розмір недостачі) = 2 125 грн. (вартість недостачі без ПДВ);

2 125 грн. (вартість недостачі без ПДВ) + 425 грн. (розмір ПДВ) = 2 550 грн. (вартість недостачі з ПДВ).

Так, відповідно до акту № 2 прийому-передачі вугільної продукції по договору № УПр14/66 від 01.09.2014 третьою особою було відвантажено вугільний концентрат марки Ж 0-100 вагою 1 341 тона.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша, друга, третя статті 909 Цивільного кодексу України).

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини перша, друга статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 12 Закону України „Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Так, матеріалами справи підтверджується, що стан вагону № 67897124 у технічному та комерційному відношенні відповідає вимогам чинного законодавства, а отже посилання відповідача у відзиві на позов на те, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу, не є обґрунтованими та не можуть прийматися судом до уваги при прийнятті рішення у справі.

Так, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини друга, третя статті 308 Господарського кодексу України).

Так, матеріалами справи підтверджується, що вантажовідправником не були порушені вище вказані вимоги, про що і міститься інформація в розділі Д комерційного акту.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно із статтями 110, 111, 113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наявність умов звільнення від відповідальності за втрату вантажу залізницею не доведено, крім того, комерційним актом встановлено, що над 1-2 люками є виїмка 200х280х100 см, маркування катком у місці виїмок відсутнє, що свідчить про правомірність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Так, статтею 129 Статуту залізниць України, передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як вбачається з комерційного акту РА № 004314/1137 (форма ГУ-22), складеного на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, при переважуванні було встановлено, що у непошкодженому вагоні № 67897124 замість вказаних 70 000 кг ваги нетто вантажу, фактично було виявлено 66 800 кг, а також виявлено над 1-2 люками виїмку 200х280х100 см, маркування катком у місці виїмок було відсутнє.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що з урахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, вагова недостача у даній партії вугілля склала 2500 кг. Враховуючи вартість 1 тони вугілля, що визначена у специфікації № 2/2327 від 29.08.2014, вартість недостачі склала 2 550 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за незбереження схоронності вантажу. Невиконанням обов'язку щодо схоронності вантажу відповідач порушує права позивача щодо отримання вантажу у повному об'ємі, безпідставно не відшкодовуючи понесену втрату.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем, як перевізником, не було виконано належним чином свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена шкода у розмірі 2 550 грн. 00 коп. вартості недостачі спірного вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення шкоди, завданої недостачею вантажу, у сумі 2 550 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4; код ЄДРПОУ 00191224) 2 550 грн. 00 коп. шкоди, завданої недостачею, та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.01.2015.

Суддя Ю.В. Фещенко