Ухвала суду № 42458785, 13.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/22197/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 804/9504/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська будівельна компанія «Бест» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 № 0000242201, № 0000232201 та № 0000202201 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби, правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242201 від 11.04.2013; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову; позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 № 0000232201 та № 0000202201; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НБК «Бест» з питання взаємовідносин з підприємствами: ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ліга», ПП «Славутич-Сігма Н», ПП «Сервістранс-Н-08», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник» за період діяльності з 01.01.2009 по 31.12.2012 у фактичних періодах їх здійснення, складено акт № 687/221/35004356 від 28.02.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 3.1 ст. 3, пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 949 529,26 грн. в тому числі: за 2009 рік на суму 219 147,05 грн.; за 3 квартали 2010 року на суму 154 379,78 грн.; за 2-4 квартали 2011 року на суму 541 986,52 грн.; за 2012 рік у сумі 34 015,91 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 458 150,8 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.04.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000242201 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн. (порушення п. 121.1 ст. 121 ПК України);

- № 0000232201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 570 901 грн., в т.ч.: 414 320,80 грн. основного платежу та 103 580,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000202201 про збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 776 899,23 грн., в т.ч.: 729 800,30 грн. основного платежу та 47 098,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про відсутність належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «ЛІГА», ПП «Славутич-Сігма Н», ПП «Сервістранс-Н-08», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник».

Такого висновку податковий орган дійшов на основі актів «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сервістранс-Н-08» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з платником податків ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.05.2010 по 31.05.2010»; «Щодо не підтвердження реальності господарських відносин ПП «Сервістранс-Н-08» із контрагентом за період з 25.06.2008 по 01.03.2011»; «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» за лютий, березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросерівс» за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку»; «Щодо не підтвердження реальності господарських відносин ПП «Славутич-Сігма Н» із контрагентами за період з 04.03.2005 по 25.02.2010»; «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року», а також лист ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 29.12.2012 № 3481/7/152 щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ЛІГА» за грудень 2011 року.

Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2010 між ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (замовник) та ПП «Сервістранс-Н-08» (субпідрядник) було укладено договір № 060510, відповідно до якого субпідрядник бере на себе обов'язок надати послуги з виконання робіт, зміст та обсяг яких встановлюється проектно-кошторисною документацією та протоколами договірної ціни або додатковою угодою до договору, а замовник приймає виконані роботи та оплачує їх у строки, встановлені цим договором.

01.01.2011 між ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (замовник) та ТОВ «Матадор» (субпідрядник) було укладено договір, за умовами якого субпідрядник бере на себе обов'язок надати послуги по виконанню робіт, зміст та обсяг яких встановлюється проектно-кошторисною документацією, а замовник приймає виконані роботи та оплачує їх у строки, встановлені цим договором.

Також, 01.01.2011 між ТОВ «Нікопольська будівельна компанія «Бест» (замовник) та ТОВ «Ліга» (субпідрядник) було укладено договір, відповідно до якого субпідрядник бере на себе обов'язок надати послуги по виконанню робіт, зміст та обсяг яких встановлюється додатковим договором, а замовник приймає виконані роботи та оплачує їх у строки, встановлені цим договором.

01.01.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Ривс» (субпідрядник) було укладено договір, відповідно до якого субпідрядник бере на себе обов'язок надати послуги з виконання робіт, зміст та обсяг яких встановлюється проектно-кошторисною документацією, а замовник приймає виконані роботи та оплачує виконані роботи у строки, встановлені цим договором.

03.01.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «ВК Віконні системи» (субпідрядник) було укладено договір № 2, відповідно до якого субпідрядник бере на себе обов'язок надати послуги з виконання робіт, зміст та обсяг яких встановлюється проектно-кошторисною документацією та протоколами договірної ціни або додатковою угодою до договору, а замовник приймає виконані роботи та оплачує їх у строки, встановлені цим договором.

03.01.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Старт-Д» (субпідрядник) було укладено договір № 12, за умовами якого субпідрядник бере на себе обов'язок надати послуги з виконання робіт, зміст та обсяг яких встановлюється проектно-кошторисною документацією, а замовник приймає виконані роботи та оплачує їх у строки, встановлені цим договором.

03.10.2012 між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи» було укладено договір поставки № 12, відповідно до якого ТОВ «ВК Віконні системи» поставляє а ТОВ «НБК «Бест» приймає та оплачує поставлений товару за ціною, вказаною в договорі.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджено первинними документами, а саме: податковими та видаткових накладними, рахунками-фактури, рахунками на оплату, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), виписками з банківських рахунків позивача, відповідно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0000242201 від 11.04.2013, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 510 грн. є незаконним та прийнятим податковим органом із порушенням вимог чинного податкового законодавства, а тому воно підлягає скасуванню; податкові повідомлення-рішення № 0000232201 та №0000202201 від 11.04.2013 прийняті у відповідності до вимог Конституції та Законів України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Скасовуючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з підтвердження відповідними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами у спірному податковому періоді.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів (робіт) були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами на виконання субпідрядних робіт та поставку товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із такими контрагентами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000242201 від 11.04.2013, слід зазначити наступне.

Згідно з п. п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 цього Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Однак, як встановлено матеріалами справи, відповідачем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено факту здійснення позивачем правопорушення, що передбачало б накладення штрафних санкцій в розмірі 510 грн.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний