Ухвала суду № 42458628, 05.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" січня 2015 р. м. Київ К/800/15332/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014

та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2014

у справі № 822/4482/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» звернулось до суду, з урахуванням зміни позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення № 0000892201 від 03.07.2013 та № 0000892201 від 03.09.2013.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2014, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22.01.2014 про виправлення описки, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 залишено без змін постанову суду першої інстанції.

В касаційній скарзі відповідач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» за період з 01.07 по 31.12.2011, складено акт № 435/22/33707409 від 12.06.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 544 841 грн. в т.ч.: за 3 квартал 2011 року на суму 141 136 грн.; за 4 квартал 2011 року на суму 403 705 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 432 793 грн. в т.ч.: за вересень 2011 року на суму 81 311 грн.; за жовтень 2011 року на суму 222 066 грн.; за листопад 2011 року на суму 75 369 грн.; за грудень 2011 року на суму 53 612 грн.; за червень 2012 року на суму 435 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 03.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000882201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 745 818 грн., в т.ч.: 497 212 грн. основного платежу та 248 606 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000892201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 649 189,50 грн., в т.ч.: 432 793 грн. основного платежу та 216 396,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства стало те, що в ході перевірки податковим органом вказано на відсутність фактичного здійснення операцій ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» із контрагентами: ТОВ «Оллерус-Буд» та ТОВ «Деталь сервіс», що вказує на неможливість формування податкової звітності на підставі взаємовідносин із даними контрагентами.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» та ТОВ «Оллерус-Буд» укладено договори про виконання субпідрядних будівельних робіт:

- № 02/11-СП від 05.09.2011, № 03/11-СП від 06.10.2011 на капітальний ремонт, відновлення дамби № 3 на р. Черемош в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області;

- № 04/11-СП від 10.10.2011, № 05/11-СП від 01.11.2011, № 07/11-СП від 01.12.2011 відновлення дамби № 9 (влаштування відповідного каналу на р. Черемош в с. Банилів Вижницького району Чернівецької області);

- № 06/11-СП від 01.11.2011 будівництво водопроводу в с. Вельбівно Острозького району (перша черга виділення пускового комплексу);

- № 08/11-СП від 01.11.2011 реконструкція гуртожитку загальноосвітньої школи № 3 під НВК в смт Володимирець Рівненської області (виділення пускового комплексу - дошкільного навчального закладу).

За умовами зазначених договорів субпідрядник (ТОВ «Оллерус-Буд») зобов'язувався виконати будівельні роботи як власними механізмами та матеріалами, так і механізмами та матеріалами підрядника, а підрядник зобов'язувався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт в порядку, визначеному договорами та за цінами, які зазначені в кошторисній документації.

Між ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» та ТОВ «Деталь сервіс» договори в письмовій формі не укладалися.

ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» надавалася для перевірки податкова накладна № 560 від 26.06.2012 на загальну суму 2 610 грн., у т.ч. ПДВ - 435 грн. на придбання ТМЦ (сітка рабиця оцинкована 1,8*50*1.5 11 шт.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що суб'єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах Закону, а тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення є протиправними, а рішення за цих обставин повинно бути скасоване.

Однак, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (придбання товару, надання послуг, виконання робіт), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Оллерус-Буд» та ТОВ «Деталь сервіс», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів та виконаних робіт, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами обох інстанцій не досліджувалось питання щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013 № 0000892201, яке було предметом спору у даній справі згідно заяви про зміну позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний