Ухвала суду № 42456887, 22.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/252/15 Головуючий у 1 інстанції: Нагорний А.О.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Гончар М. С.

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про виділення частки квартири та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 рок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про виділення частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначали, що кожен з них є власниками 1/8 частини будинку АДРЕСА_1.

Інші 5/8 зазначеного будинку належить відповідачу ОСОБА_6

Спірний будинок має чотири окремі кімнати, житлова площа 56,73 кв.м., загальна площа будинку складає 82,51 кв.м.

Зазначають, що на даний час вони мають намір реалізувати своє право на визначення порядку користування жилим будинком та земельною ділянкою до ідеальних часток на належне їм на праві спільної часткової власності кожному по 1/8 частини спірного будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд.

Проте, відповідач не бажає взагалі вести будь-які розмови з цього приводу й не бажає добровільно вирішити питання виділу в натурі належної їм частини житлового будинку шляхом укладення відповідної нотаріально посвідченої угоди.

Посилаючись на зазначені обставини просили суд виділити їм в натурі кожному по 1/8 частки в будинку АДРЕСА_1, визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 між ними згідно з їх частками відповідно 1/8 у праві власності спірного будинку, виділити в користування кожному 1/8 частку земельної ділянки та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 14 лютого 2014 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

04 листопада 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з уточненою позовною заявою, в якій посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого відсутні варіанти виділення частки у спірному будинку кожному з власників, вважають, що мають право на стягнення грошової компенсації яка дорівнює відповідній частці вартості майна належній кожному з позивачів.

Остаточно просили суд стягнути з відповідача на їх користь грошову компенсацію 1/8 частик спірного будинку у розмірі 30 798 грн. 10 коп. кожному, та стягнути витрати пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року у задоволені клопотання про прийняття до судового розгляду уточненої позовної заяви відмовлено.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом установлено, що житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, Веселівський район, АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності: - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1/8 частини кожному ОСОБА_6 - 5/8 частин, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав виданим комунальним підприємством „Веселівське районне бюро технічної інвентаризації" 14.03.2011 року ( а.с. 6-8).

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,20 га., відповідно до довідки Веселівської селищної ради № 02-01-21/0323 від 14.02.2014 р., знаходиться в користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с.56)

У силу положень ст. ст. 21,24,41 Конституції України ст. ст. 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частково власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності.

За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови Пленуму від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Згідно із висновком технічної експертизи від 15.07.2014 року № 633,634-14 вбачається, що враховуючи планування житлового будинку, вимоги нормативної літератури, що пред'являються до окремих ізольованих квартир, розділ квартири АДРЕСА_1, з виділом в натурі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кожному по 1/8 частини не можливий. ( а.с. 77-84).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки на підставі заявленного позивачами позову розділити спірний будинок в натурі між співласниками не можливо, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову, в тому й числі, і щодо розподілу земельної ділянки .

Під час розгляду справи по суті, після проведення декількох судових засідань, та проведення експертизи позивачі подали заяву про зміну предмету та підстав позову і просили про стягнення грошової компенсації вартості часток в будинку.

За вимогами ст. 11,60 ЦПК України, суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог.

Уточненні позовні вимоги (а.с.100-101), які були надані суду 04.11.2014 року, після початку розгляду справи, де позивачі вимагають стягнути з ОСОБА_6 грошову компенсацію 1/8 частки будинку АДРЕСА_1 у розмірі 30798,10 грн. кожному не розглядались судом першої інстанції та ухвалою суду від 04.11.2014 року було відмовлено у прийнятті цих уточнень, як поданих з порушенням вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України після початку розгляду справи по суті ( а.с.103).

Розглядаючи апеляційну скаргу на рішення суду, за правилами ст. 11,60,303 ЦПК України, колегія судів не вбачає підстав для її задоволення оскільки вона не містить в собі доводів незаконності судового рішення в частині відсутності підстав для виділення частки квартири та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги з вимогами про стягнення на користь кожного з позивачів грошової компенсації 1/8 частки в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 30798,10 гривень, виходять за межі позовних вимог розглянутих судом першої інстанції, а отже не можуть бути задоволені судом апеляційної інстанції.

Щодо вимог про скасування ухвали суду від 04.11.2014 року, якою було відмовлено у прийняті цих уточнень, як поданих порушенням вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України після початку розгляду справи по суті (а.с.103), та ухвалення апеляційною інстанцією рішення по вимогам, які не розглядалися судом першої інстанції, то наслідком скасування цієї ухвали за правилами ст. 312 ЦПК України, не може бути рішення апеляційної інстанції по суті заявлених вимог, а тільки ухвала про передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції, або залишення ухвали без змін чи її зміна.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не містить в собі доводів про незаконність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: