Ухвала суду № 42453100, 22.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8021/14-ц 22.01.2015 22.01.2015 22.01.2015

Провадження №22-ц/784/212/15

Головуючий у першій інстанції-Щербина С.В.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Орельській Н.М.,

за участю заявника - ОСОБА_1,

боржниці - ОСОБА_2,

представника Заводського ВДВС - Данилко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_4

до ОСОБА_2

про усунення перешкод та відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_2, поряд з іншим, зобов'язано за власний рахунок виконати будівельні роботи для посилення фундаменту та утеплення стіни і ремонт перекриття та зашивки фронтону даху будинку АДРЕСА_1 у відповідності до висновку №2-ТЗ-140709 НДЦ «Будівельних конструкцій» від 20 липня 2009 року.

На підставі виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 9 червня 2010 року, в цій частині судового рішення відкрите виконавче провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_1

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Заявник зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 не тільки свідомо не виконує рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року, але й здійснила самочинне будівництво, яке унеможливлює проведення відновлювальних робіт за судовим рішенням, а вжиті до неї заходи щодо знесення самочинної будови та відповідальності за невиконання судового рішення виявились безрезультатними.

Посилаючись на неможливість виконання судового рішення від 28 квітня 2010 року у передбачений цим рішенням спосіб, ОСОБА_1 просив змінити спосіб виконання судового рішення з зобов'язанням відповідачки провести ремонтно-відновлювальні роботи його будівлі на стягнення вартості цих робіт у розмірі 36 602 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та задовольнити заяву, посилаючись на безпідставність висновку суду про те, що запропонована ним зміна способу виконання судового рішення змінує його суть.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення вартості ремонтно-відновлювальних робіт змінює суть судового рішення, за яким ОСОБА_2 зобов'язано провести певні ремонтні роботи, а тому вимога позивача є не зміною способу виконання, а іншим способом захисту порушеного права, та не може бути задоволена за правилами статті 373 ЦПК.

Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.

Підстави та порядок зміни способу виконання судового рішення врегульовані статтею 373 ЦПК та статтею 36 Закону «Про виконавче провадження».

Виходячи зі змісту статті 373 ЦПК та статті 36 Закону «Про виконавче провадження» підставою для зміни способу виконання судового рішення є наявність обставин, що перешкоджають або утруднюють виконання рішення у той спосіб, який зазначено в судовому рішенні. Зміна способу і порядку виконання допускається у виняткових випадках та полягає в заміні одного заходу примусового виконання, встановленого законом або судом, на інший, більш доцільний або єдино можливий за наявних обставин.

Така ж правова позиція викладена і у пункті 10 постанови №10 Пленуму ВСУ від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Отже, для вирішення питання про можливість застосування правил статті 373 ЦПК для зміни способу необхідно встановити наявність обставин, передбачених цією нормою, а також визначити, чи є вимога заявника іншим способом виконання рішення в межах заявлених вимог або це є інший спосіб захисту порушеного права, який виходить за межі вирішеного судом спору.

Способи захисту цивільних прав передбачені статтею 16 ЦК, серед яких як окремий спосіб зазначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 ).

Способи відшкодування майнової шкоди передбачені статтею 22 ЦК.

За правилами цієї норми такими способами, насамперед, є :

- відшкодування збитків, якими є втрати у зв'язку зі знищенням, пошкодженням майна та витрати, які особа мусить зробити для відновлення порушеного права, а також упущена вигода (частина 2 статті 22 ЦК),

- відшкодування шкоди в натурі, а саме передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо (частина 4 статті 22ЦК).

Таким чином, як відшкодування шкоди в натурі (полагодження пошкодженої речі), так і відшкодування збитків (витрати на відновлення речі) є способами відшкодування майнової шкоди, як одного зі способів захисту цивільного права за пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду у серпні 2008 року, позивач ОСОБА_4 посилався на те, що протиправними діями ОСОБА_2 при знесенні частини будинку пошкоджена і та частина будівлі, де знаходиться його квартира, тобто відповідачкою заподіяна шкода його майну, а також моральна шкода.

Способом відшкодування майнової шкоди ОСОБА_4 зазначив покладення на відповідачку обов'язку провести необхідні будівельно-відновлювальні роботи, тобто полагодити пошкоджене майно (а.с. 126-129 том.1).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року позов в цій частині задоволено, ОСОБА_2 зобов'язано, поряд з іншим, за власний рахунок виконати будівельні роботи з посилення фундаменту, утеплення стіни та ремонту перекриття і зашивки фронтону даху будинку АДРЕСА_1 у відповідності до висновку № 2-ТЗ-140709 НДЦ «Будівельних конструкцій» від 20 липня 2009 року (а.с. 191-192 том 1).

Отже способом захисту цивільного права, обраного позивачем та встановленим судом в цій частині вимог, є відшкодування майнової шкоди в натурі (пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК).

Звертаючись до суду з заявою в порядку статті 373 ЦПК про стягнення вартості ремонтно-відновлювальних робіт, ОСОБА_1 просив змінити спосіб відшкодуванням майнової шкоди, а саме з відшкодування майнової шкоди в натурі на відшкодування цієї шкоди у грошовому виразі (збитки) (пункт 8 частини 2 статті 16).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що запропонована заявником заміна способу відшкодування майнової шкоди є зміною способу захисту цивільного права, що виходить за межі вирішеного спору, не відповідає статтям 16, 22 ЦК та не може вважатись обґрунтованим.

Дійшовши висновку про неможливість заміни одного способу відшкодування на іншій, суд першої інстанції взагалі не досліджував підстави, зазначені статтею 373 ЦПК, а саме не перевірив, чи дійсно судове рішення взагалі не виконувалось, а висновок спеціаліста по визначенню технічного стану будинку на червень 2014 року (а.с.35-38) є недійсним; чи є обставини, які дійсно перешкоджають або утруднюють виконання рішення у той спосіб, який зазначено в судовому рішенні; чи такими обставинами є лише небажання відповідачки виконати судовий обов'язок; чи є відшкодування збитків єдино можливим способом виконання рішення за наявних обставин; які заходи ще не вжиті заявником для дійсного поновлення прав та чи існують інші шляхи захисту прав стягувача на стадії виконання.

При цьому колегія суддів не може погодитись з посиланням суду на виконання державним виконавцем правил статті 42 Закону «Про виконавче провадження, оскільки пропозиція авансування витрат ( а.с. 82, том 2) взагалі не містить конкретних відомостей.

Не містять матеріали справи і відомостей про дійсну вартість будівельних робіт, необхідність проведення яких визначена судовим рішенням. Звідний кошторис, на який посилається заявник, визначив вартість робіт по усуненню просадки частини житлового будинку (а.с.38-52 том 1) станом на серпень 2009 року. Перелік робіт, визначених кошторисом, не відповідає переліку робіт, визначених рішенням суду.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні питання про зміну способу виконання судового рішення не вірно застосував норми цивільного законодавства, та не встановив обставин, передбачених статтею 373 ЦПК, що є порушенням норм права та порядку вирішення цього питання.

Такі порушення є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2014 року скасувати та передати питання про зміну способу виконання судового рішення на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді