Вирок № 42451871, 26.01.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2560/13-к

Номер провадження 1-кп/635/10/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Полєхіна А.Ю., при секретарі Коваленко В.В., прокурора Задніпровського О.О., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, громадянина України, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3, 25 січня 2013 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, на якому рухався по вул. Командарма Корка у м. Харкові зі сторони вул. Героїв Праці у напрямку с. Липці, зі швидкістю близько 50км/год.

На автодорозі «Київ-Харків-Довжанський», на 501 км. + 500 м., ОСОБА_3, знизивши швидкість руху, проїхав на заборонений сигнал світлофору, не зупинився перед стоп-лінією, створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п. 8.7.3 «е» - «Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух».

п. 8.10 - «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10м. до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та у всіх інших випадках - перед проїжджою частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів» і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який в цей час рухався по проїжджій частині кільцевої дороги зі сторони району «Олексіївки» у напрямку району «ХТЗ» м. Харкова.

Внаслідок дорожньо-транспортної події водію автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 838-Ая/14 від 12.05.2014, заподіяні наступні тілесні ушкодження: відкритий осколковий перелом медіальної клиновидної кістки зі зміщенням фрагментів, повним вивихом 1 плюсневої кістки та основної фаланги 1-го пальця правої стопи, відкритий осколковий перелом 2,3 плюсневих кісток зі зміщенням фрагментів, закритий осколковий перелом 4,5 плюсневих кісток зі зміщенням фрагментів; закритий перелом верхньої третини лівої малоберцової кістки без зміщення фрагментів; пошкодження обох менісків лівого колінного суглобу, пошкодження передньої хрестообразної зв'язки лівого колінного суглобу.

За ступенем тяжкості наслідки травми лівої стопи - це тяжкі тілесні ушкодження за критерієм стійкої втрати загальної працездатності, що перевищує 1/3, та складає 40%. За ступенем тяжкості наслідки травми лівого колінного суглобу - це середньоїх тяжкості тілесні ушкодження за критерієм стійкої втрати загальної працездатності на 30%, що не перевищує 1/3.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21061», проїхав на заборонений сигнал світлофору, не зупинився перед стоп-лінією, не вжив заходів щодо зупинення транспортного засобу, чим створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген-Пассат», який в цей час рухався по по проїжджій частині кільцевої дороги зі сторони району «Олексіївки» у напрямку району «ХТЗ» м. Харкова.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, визнав повністю, позовні вимоги не визнав та в судовому засіданні пояснив наступне.

25 січня 2013 року о 10 годині 40 хвилин, він, на автомобілі ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3, рухався по вулиці Командарма Корка в напрямку с. Липці, до перехрестя з окружною дорогою, із швидкістю близько 50 кілометрів на годину. Побачивши на світлофорі червоне світло, він знизив швидкість руху до 3-5 кілометрів на годину. Оскільки дорога була слизькою, а перед перехрестком був підйом, він продовжував рух, вважаючи, що при зупинці автомобіля не зможе рушити з місця. Попереду його автомобіля транспортних засобів не було, а зліва, на сусідній смузі, в попутному напрямку рухався автомобіль ВАЗ 2110, перешкоджаючи йому огляд зліва та світлофор попереду. Продовжуючи рухатись, він проїхав місце де розташовано світлофор. На автомобілі ВАЗ 2110 було включено покажчик повороту та він почав рухатись, а потім зупинився. Вважаючи, що загорілось зелено світло, а автомобіль ВАЗ 2110, бажаючи повернути ліворуч, надає перевагу в русі зустрічному транспорту, він продовжив рушити вперед виїхав на перехресток та побачив, що горить червоне світло. Побачивши зліва автомобіль, який рухався по окружній дорозі в його напрямку, він став гальмувати, а водій того автомобіля намагався об'їхати його автомобіль спереду, але автомобілі зіткнулись.

Але, незважаючи на визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, при обставинах, вказаних у вироку суду, повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами по кримінальному провадженні, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив в судовому засіданні про те, що 25 січня 2013 року біля 11 години, він, на автомобілі рухався із швидкістю приблизно 60 кілометрів на годину, по окружній дорозі в напрямку Харківського тракторного заводу. Проїжджаючи перехрестя на зелений сигнал світлофора, він побачив, що справа зупинився автомобіль ВАЗ 2110 чорного кольору, а із-за нього, справа виїхав автомобіль ВАЗ 2106 зеленого чи синього кольору, та, не зупиняючись, зіткнувся з правою задньою частиною його автомобіля;

Показаннями свідків:

- ОСОБА_7, який пояснив про те, що 25 січня 2013 року, біля 11 години ранку разом із своїм знайомим ОСОБА_8, на автомобілі ВАЗ 2110 чорного кольору, вони рухались по вулиці Командарма Корка у напрямку окружної дороги, прямуючи на авторинок «Лоск». ОСОБА_8, який був за кермом автомобіля, перед поворотом ліворуч, зупинив автомобіль на перехресті вулиці Командарма Корка та окружної дороги, оскільки було включено червоне світло світлофору. Справа від їх автомобіля, із швидкістю приблизно 10 кілометрів на годину, рухався автомобіль ВАЗ 2106 та, не зупинивши рух, виїхав на окружну дорогу та зіткнувся з автомобілем «Фолькваген», який рухався по ній. Автомобіль ВАЗ 2106 зачепив праве заднє «крило» автомобіля «Фолькваген», а останній від зіткнення «розвернуло» та він, своєю лівою стороною, де знаходився водій, зіткнувся з «відбійником». Коли загорілось зелене світло на світлофорі, вони під'їхали до автомобіля «Фольксваген», намагались надати допомогу водію, викликали «Швидку допомогу», а потім витягли водія з автомобіля та допомогли його відправити у лікарню;

- ОСОБА_8, який пояснив про те, що в січні 2013 року, більш точну дату вказати не зміг, приблизно об 11 годині, він, разом з ОСОБА_7, на автомобілі ВАЗ 2110 вони рухались по вулиці Командарма Корка у напрямку окружної дороги, прямуючи на авторинок «Лоск». Він був за кермом автомобіля, перед поворотом ліворуч, зупинив автомобіль на перехресті вулиці Командарма Корка та окружної дороги, оскільки було включене червоне світло світлофору. При цьому увімкнувши покажчик лівого повороту. Справа від їх автомобіля, приблизно із швидкістю 10 кілометрів на годину, на окружну дорогу виїхав автомобіль ВАЗ 2106. Зліва, по окружній дорозі рухався автомобіль «Фольксвагкн-пасат» червоного кольору. На перехресті автомобіль ВАЗ 2106 та «Фольксвагкн-пасат» зіткнулись, останній від зіткнення «розвернуло» та він, своєю лівою стороною, зіткнувся з «відбійником»;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.01.2013 року, план-схемою та фототаблицею до нього, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на 501 кілометрі + 500 метрів автодороги Київ-Харків-Довжанський, її покриття, що оброблено пісчано-солевою сумішшю, узбіччя з металевою огорожею, встановлено наявність світлофору та дорожніх знаків (а.с. 14-20);

- висновком судово-автотехнічної експертизи № 123/13 від 25.02.2013 року, відповідно до якої, за свідченням обвинуваченого ОСОБА_3, даними в ході досудового слідства: 1) В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ВАЗ-2106» ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3. п/п «е» и 8.10 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; 2) Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «ВАЗ- 2106» ОСОБА_3, в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п.п. 8.7.3. п/п«е» і 8.10 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Водій автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, в даному випадку, мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2106» виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; 3) В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ-2106» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3. п/п «е» і 8.10 Правил дорожнього руху України, і, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В діях водія автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, в даному випадку, вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 123/13 від 25.02.2013 року,, проведеної за свідченням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7: 1) В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ВАЗ-2106» ОСОБА_3, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3. п/п «е» и 8.10 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; 2)Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «ВАЗ- 2106» ОСОБА_3, в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п.п. 8.7.3. п/п«е» і 8.10 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Водій автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, в даному випадку, не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2106» виконанням вимог Правил дорожнього руху України; 3) В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ-2106» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3. п/п «е» і 8.10 Правил дорожнього руху України, і, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В діях водія автомобіля «Фольксваген-Пассат» ОСОБА_1, в даному випадку, не вбачається невідповідностей вимогам ІІравил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. (а.с. 64-68).

Оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини справи, суд вважає, що висновки автотехнічної експертизи № 123/13 від 25.02.2013 року, проведеної за свідченням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відповідають обставинам справи та підтверджують фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 діяння.

- висновком судово-медичної експертизи № 43-ОКБ/13 від 21.02.2013 року, відповідно до якого, у потерпілого ОСОБА_1 було встановлено діагноз: «Відкритий (III - В тип) осколковий перелом медіальної клиновидної кістки зі зміщенням фрагментів, повним вивихом І плеснової кістки і основної фаланги І пальця правої стопи, відкритий осколковий перелом II, III плеснових кісток зі зміщенням фрагментів, закритий осколковий перелом IV, V плеснових кісток зі зміщенням фрагментів.» Хворий продовжує лікування в стаціонарі. Вищевказані ушкодження, могли бути отримані в час, вказаний в постанові про призначенні судово-медичної експертизи, від дії тупих твердих предметів, індивідуальні властивості котрих ні відображені ушкодженнях, описаних в наданій медичній документації, та могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної пригоди, коли постраждалий знаходився в салоні транспортною засобу. Вищевказані ушкодження правої стопи, відносяться до ушкоджень середнього ступени тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я (згідно п.2.2.1.в., п.2.2.2. «Правил судова медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерстві охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6) (а.с. 54-56).

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 838-Ая/14 від 12.05.2014 року, відповідно до якої в даний час у потерпілого ОСОБА_1 мають місце: - наслідки травми правої стопи - виражений посттравматичний дефект у вигляді відсутності першого променя стопи (1-го пальця і плеснової кістки) з формуванням множинних давніх рубців переважно за її внутрішньої і підошовної поверхні; зрощену відкритий (ІІІ-тип) осколковий перелом медіальної клиноподібної кістки, зрощені відкриті скалкові переломи 11,111 плеснових кісток, що зрослися закриті скалкові переломи 1У,У плеснових кісток, що спричинило обмеження рухів у 2-5 пальцях стопи з відхиленням нігтьової фаланги 2-го пальця досередини, значного порушення статики (опори), кінематичної функції (перекату) правої стопи та обмеження рухів у правому гомілковостопному суглобі; нейродистрофический синдром правої стопи. - зрощену закритий перелом лівої малогомілкової кістки у верхній її третині; наслідки травми лівого колінного суглоба посттравматичних розривів обох менісків і передньої хрестоподібної зв'язки з блоком суглоба, що зумовило помірно виражене обмеження функції згинання (на 10-12%) і патологічну бічну рухливість гомілки в колінному суглобі (більше назовні). Наступ ускладнень, що настали через час після проведеної 25.01.13 р. хірургічної операції на правій стопі ОСОБА_1, які спричинили поетапне видалення некротизованих м'яких тканин, поетапну некректомию I плеснової кістки, що в кінцевому підсумку завершилося ампутацією I променя стопи (I пальця і I плеснової кістки), було викликано загальним обсягом і характером пошкоджень, отриманих в результаті травми 25.01.2013 р., а саме, утворенням великої забрудненої інфікованої рани з размозжением м'яких тканин, відкритим доступом до сухожилля та кісток стопи. Характер і обсяг травми правої стопи ОСОБА_1 вказували на високий ризик післяопераційних гнійних ускладнень, які, незважаючи на проведене комплексне лікування, і почали розвиватися у потерпілого з 01.02.13 р. (через тиждень після операції) у вигляді нагноєння м'яких тканин, а з 11.02.13 р. у вигляді приєднався гнійного розплавлення кісткових тканин. Таким чином, між травмою нижніх кінцівок, що мала місце у ОСОБА_1 25.01.2013 р., і проведеними йому в подальшому хірургічними операціями (поетапні некректомии) є прямий причинно-наслідковий зв'язок. Об'єктивних судово-дицинских даних, що вказують на наявність у ОСОБА_1 яких - бо захворювань (цукровий діабет, облітеруючий ендартеріїт та ін), що сприяли настанню вищевказаних ослонений, які спричинили згодом поетапне видалення некротизованих тканин з формуванням великого правої стопи, не мається. За ступенем тяжкості наслідки травми лівої стопи - це тяжкі тілесні ушкодження за критерієм стійкої втрати загальної працездатності, що перевищує 1/3, і склала 40 % (сорок відсотків) (згідно п. 2.2.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., а також п. 162 б)., п. 165, п. 172 Інструкції про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи; Мінфін, №2 від 08.01.1986 року).

За ступенем тяжкості наслідки травми лівого колінного суглоба - це середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм стійкої втрати загальної працездатності на 30% (тридцять відсотків), що не перевищує 1/3 (згідно п. 2.2.3. Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1996 року, а також п. п. 146,147 а). Інструкції про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи (а.с. 70-77)

Оцінюючи в сукупності висновки судово-медичних експертиз, суд вважає, що висновки судово-медичної експертизи № 838-Ая/14 від 12.05.2014 року є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, оскільки між травмою нижніх кінцівок, що мала місце у ОСОБА_1 25.01.2013 р., і проведеними йому в подальшому хірургічними операціями (поетапні некректомии) є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

За таких обставин суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення повністю доведеною і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд не вбачає.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, є інвалідом другої групи (а.с. 77-82).

Суд знаходить, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, в своїй сукупності не є виключними та істотно не знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення, не знижують суспільну небезпеку правопорушення до рівня, що виходить за межи, встановлені у санкції ч.2 ст. 286 КК України, покарання, що виключає застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

В зв'язку з відсутністю пом'якшуючої покарання обставини, передбаченої п.2 ч.1 ст. 66, а саме - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст. 69-1 КК України - призначення строку покарання не більше двох третин максимального строку покарання, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, у суду не має.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Крім того, суд, враховуючи наявність декількох обставин, а саме: щире каяття, повне визнання своєї вини, відсутність обтяжуючих покарання обставин та випадків притягнення до адміністративної відповідальності, знаходить за можливе не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування до нього положень Закону України «Про амністію в 2014 році», та звільнення його від відбування покарання, оскільки він є інвалідом другої групи (а.с. 82).

Відповідно до пункту «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.

Законом передбачено, що особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується Законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VIIдія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст. 12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК № 192410 від 24.10.2013 року, обвинувачений ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з дитинства. ОСОБА_3 вперше вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив до дня набрання чинності (19 квітня 2014 року) Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому, просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Враховуючи положення ст.1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році», приймаючи до уваги згоду обвинуваченого ОСОБА_3 на застосування відносно нього амністії, суд вважає, що ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного покарання на підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, в зв'язку з ти, що він є інвалідом другої групи.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє його від обов'язку відшкодувати потерпілому заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

При розгляді цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяної даним злочином матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, та вважає, що даний цивільний позов повинен бути залишений без розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до ст.21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961 - ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діє на території України, серія НОМЕР_5 Публічним акціонерним товариством «Харківська муніципальна компанія» на період з 04 грудня 2013 року по 03 грудня 2014 року обвинуваченим ОСОБА_3, у користування якого знаходився транспортний засіб автомобіль НОМЕР_4, був застрахований ризик цивільної відповідальності, із страховою сумою (лімітом відповідальності) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю на 100000 (сто тисяч) гривень та за шкоду, заподіяну майну 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень, яка може настати при використанні даного транспортного засобу (а.с. 7).

У кримінальному провадженні позовні вимоги про відшкодування шкоди в результаті дорожньої транспортної пригоди, пред'явлені безпосередньо до особи, яка здійснює експлуатацію та діяльність джерела підвищеної небезпеки, без залучення до участі у справі страхової організації Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна компанія», яка застрахувала цивільну відповідальність.

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону України №1961-ІV.

Позовна заява потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні подана без врахування вимог Закону України №1961-ІV, що дає підстави суду залишити даний цивільний позов без розгляду, на підставі вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 123/13 від 25.02.2013 року в розмірі 588 гривень - задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Держави Україна, код доходів 24060300 розрахунковий рахунок 31419544700005, код банку 37999680, МФО 850011, УДКС України в Комінтернівському районі міста Харкова.

Речові докази в провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання, якщо він, на протязі двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 123/13 від 25.02.2013 року в розмірі 588 гривень - задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Держави Україна, код доходів 24060300 розрахунковий рахунок 31419544700005, код банку 37999680, МФО 850011, УДКС України в Комінтернівському районі міста Харкова.

На підставі ст.ст.85-86 КК України та керуючись статтею 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року та Закону України від 06.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в України», звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, громадянина України, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, від призначеного вироком суду покарання.

Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду, залишивши за ним право звернутися до суду про відшкодування шкоди внаслідок даної дорожньої транспортної пригоди, в порядку цивільного судочинства.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя: А.Ю.Полєхін.