Рішення № 42446431, 21.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8932/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/291/15 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 1 21.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

при секретарі Микитенко Д. А., Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції Київської області, Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області про встановлення юридичних фактів та поділ спадкового майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна,

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції Київської області, Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області про встановлення юридичних фактів та поділ спадкового майна.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік - ОСОБА_6. Після його смерті 19 січня 2010 року вона подала до Ірпінської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Їй стало відомо, що після смерті першої дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (померла - ІНФОРМАЦІЯ_3 р.), померлий ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. ОСОБА_7, відповідно до договору дарування належав житловий будинок, який знаходиться: АДРЕСА_4

Однак ОСОБА_6 за життя не отримав правовстановлюючого документу на спадщину. Зазначає, що син ОСОБА_7 - ОСОБА_4 отримав правовстановлюючий документ, згідно заповіту матері, на 3/4 частини будинку, який знаходиться: АДРЕСА_4

Вказує, що 1/4 частину будинку успадкував ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.. 1241 ЦК України (обов'язкова частка). Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями крім позивачки, є також внуки померлого: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину в порядку спадкової трансмісії щодо їх матері - ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище - «ОСОБА_8»).

Також позивач зазначає, що ОСОБА_8 (дочка - ОСОБА_6) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (раніше за свого батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р.) і який мав право на 1/4 частину будинку, який знаходиться: АДРЕСА_4 тому ОСОБА_2 і ОСОБА_3 успадкували ту частину спадщини, яка б належала за законом їх матері - ОСОБА_8, а саме 1/8 частину будинку, по 1/16 частині порівну. Тобто позивач зазначає, що її спадкова частка складає - 1/8 частину будинку.

Вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/8 частину будинку, який знаходиться: АДРЕСА_4 оскільки померлий - ОСОБА_6 за життя не отримав свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину спірного будинку.

В позовній заяві посилається на те, що після смерті ОСОБА_6 продовжувала проживати у спірному будинку, а відповідачі в даному будинку ніколи не проживали, проте ОСОБА_4 чинить перешкоди у користуванні будинком.

Відповідно до викладеного позивачка просила:

визнати за нею право власності в порядку скадування за законом на 1\8 частини будинку АДРЕСА_4

зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні будинком, який знаходиться: Київська область, АДРЕСА_4

09 квітня 2014 року ОСОБА_1 подала позовну заяву в порядку ст.. 31 ЦПК України про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_6 на 1\20 частину квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заповіт, складений 03.11.2009 року ОСОБА_6 посвідченого 03.11.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яким ОСОБА_6 належну йому 1\5 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_3, належить визнати частково недійсним, тобто в частині 1\20 даної квартири.

26 травня 2014 року ОСОБА_9 подав зустрічний позов, який обґрунтовував ти, що ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла його мати - ОСОБА_7, яка проживала за адресою: АДРЕСА_4. На момент смерті ОСОБА_7 їй на праві власності належав житловий будинок, який знаходиться: Київська область, АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, та земельна ділянка за цією ж адресою. Відповідно до заповіту ОСОБА_7 все своє майно спадкодавець заповіла ОСОБА_9 11.05.2007 р. в Ірпінську державну міську нотаріальну контору звернувся ОСОБА_6, який проживав із померлою ОСОБА_7, із заявою про прийняття спадщини. 09.10.2007 р. ОСОБА_9 також звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері. ОСОБА_6, ознайомившись зі змістом заповіту ОСОБА_7 від 07.06.1988 р. відмовився від вчинення всіх необхідних дій з реалізації своїх прав, пов'язаних з оформленням спадщини на обов'язкову частку в майні спадкодавця.

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_6 на момент подачі заяви до нотаріальної контори формально не був чоловіком ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_6 було подано в нотаріальну контору свідоцтво про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_7, тобто на відміну від прізвища померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р. - ОСОБА_7 ОСОБА_6 було запропоновано надати до нотаріальної контори доказ існування його шлюбних відносин із ОСОБА_7, однак ОСОБА_6 проігнорував таку вимогу.

Тому просить: 1) визнати відсутність факту виникнення та існування права власності у ОСОБА_6 на 1/4 частину нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_4

2) визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку із надвірними будівлями й спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4

09 липня 2014 року ОСОБА_1 подала ще одну позовну заяву в порядку ст.. 31 ЦПК України про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила винести рішення, яким встановити неправильність в актовому запису №206 від 07.05.2007р. про смерть 07.05.2008р. прізвища ОСОБА_7, /правильне прізвище ОСОБА_7, здійсненим у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області.

Встановити факт належності ОСОБА_7 Договору дарування будинку АДРЕСА_4 в м. Ірпені Київської області, посвідченого 12 лютого 1985р. за р.№ 292 в Ірпінській державній нотаріальній конторі, де прізвище обдарованої вказано "ОСОБА_7.

Встановити факт належності "ОСОБА_7 Заповіту, посвідченого 07 червня 1988р в Ірпінській державній нотаріальній конторі за р.№ 1-1743 із записом в ньому прізвища "ОСОБА_7."

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції Київської області, Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області про встановлення юридичних фактів та поділ спадкового майна - задоволено частково.

Встановлено факт належності ОСОБА_7 договору дарування від 12.02.1985 р., укладеного між ОСОБА_13 і ОСОБА_7 та заповіту від 07.06.1988 р. за реєстровим номером №1-1743.

Визнати заповіт ОСОБА_6 від 03.11.2009 р. частково недійсним в частині розпорядження 1/5 частиною квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

В іншій частині позову відмовлено.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі - 250,00 грн., позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку із надвірними будівлями й спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі - 216,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови у визнанні за нею право власності по праву спадкування на 1\8 частину будинку АДРЕСА_4, м. Ірпінь, Київська область та в частині відмови у вимогах про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити мені перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування на 1/8 частину житлового будинку суд першої інстанції виходив з того, що померлий ОСОБА_6 за життя не вчинив всіх необхідних дій з реалізації свого законного права пов'язаного із оформленням спадщини на обов'язкову частку в майні спадкодавця щодо будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і який на праві власності належав ОСОБА_7 відповідно до договору дарування. Також позивачем не надано суду доказів, що у неї чи у ОСОБА_6 виникло право власності на спірний житловий будинок.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Судом встановлено і сторонами визнається, що ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_7, якій відповідно до договору дарування від 12 лютого 1985 року належав житловий будинок у АДРЕСА_4 Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року (а.с. 144 т. 1). Відповідно до заповіту ОСОБА_7 від 07 червня 1988 року все майно вона заповіла на день своєї смерті сину ОСОБА_4 (а.с. 146 т. 1).

Із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 в шестимісячних строк звернулися її син ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 108, 109 т. 1).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли її син ОСОБА_4, якому все своє майно заповіла померла та ОСОБА_6, як непрацездатний вдівець, який спадкує відповідно до ст.. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту, половину частки, у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). ОСОБА_4 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 житлового будинку з господарськими спорудами, а ОСОБА_6 свідоцтво на 1/4 не було видано.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися позивачка ОСОБА_1, вдова померлого та внуки померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діти померлої дочки спадкодавця ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року (а.с.9, 10 т. 1).

За таких обставин ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 у вигляді 1/8 частини житлового будинку відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України (обов'язкова частка), оскільки є інші спадкоємці на 1/4 частину будинку, яку прийняв як спадщину ОСОБА_6 З урахуванням зазначеного, рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні права власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування, підлягає скасуванню, а її позовні вимоги в цій частині задоволенню. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачці відповідачем ОСОБА_4 чиняться перешкоди в користуванні будинком, підлягають задоволенню також вимоги щодо усунення перешкод відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, якою передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, рішення суду в частині визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 за ОСОБА_4 підлягає скасуванню з відмовою йому в позові, оскільки вказану частину будинку як спадщину прийняв ОСОБА_6, а після його смерті спадкоємцями його частки є ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 03 листопада 2009 року склав заповіт, відповідно до якого належну йому 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, заповів ОСОБА_3 (а.с. 15 т. 2). Відповідно до свідоцтво про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, його зареєстровано 07 листопада 2009 року (а.с. 14 т. 2). Тобто на момент посвідчення заповіту ОСОБА_6 не перебував у шлюбі з ОСОБА_1, тому заповітом її права не порушені. Крім того він заповів належну йому 1/5 частину квартири, яка не є спільним майном з ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, підстав для визнання заповіту недійсним, складеного ОСОБА_6, колегія суддів не вбачає, тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Разом з тим з урахуванням того, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_6 перебувала з останнім у шлюбі і була непрацездатною, вона спадкує відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту, половину частки, у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), тобто 1/20 частину спірної квартири. Тому рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/20 частину квартири в порядку спадкування, є обґрунтованим. Не заперечував вказаного факту і представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11, який приймав участь у розгляді справи апеляційним судом.

Рішення суду в частині встановлення факту належності ОСОБА_7 договору дарування від 12.02.1985 р., укладеного між ОСОБА_13 і ОСОБА_7 та заповіту від 07.06.1988 р. за реєстровим номером №1-1743 сторони по справі не оскаржили. З матеріалів справи вбачається, що записи прізвищ ОСОБА_7 (ОСОБА_7), ОСОБА_7 в різних документах є ідентичними. Розходження в записах прізвища в документах пояснюється документальною фіксацією його української субнормативної форми ОСОБА_7 (а.с.155 т.2).

За таких обставин рішення суду в частині: визнання заповіту ОСОБА_6 щодо розпорядження 1/5 частини квартири АДРЕСА_3; визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7; в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні права власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування; в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимог про усунення перешкод в користуванні житловим будинком - необхідно скасувати, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права і ухвалити в цій частині нове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2014 року в частині: визнання заповіту ОСОБА_6 щодо розпорядження 1/5 частини квартири АДРЕСА_3; визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7; в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні права власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування; в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимог про усунення перешкод в користуванні житловим будинком; в частині стягнення судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

ОСОБА_1 відмовити в позові про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6, посвідченого 03 листопада 2009 року щодо розпорядження 1/5 частини квартири АДРЕСА_3.

ОСОБА_4 відмовити в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 в порядку спадкування.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 475 грн. 23 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді