Рішення № 42444709, 22.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 911/5114/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім», м. Київдо Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницькийпро стягнення 2 046 000,00 грн.,за участю представників:

позивача:Огурецька Г.В., довіреність №0160 від 13.11.2014 року;відповідача:Коцупатрий О.М., довіреність №24/03-14 від 24.03.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (відповідач) про стягнення 2 046 000,0 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.12.2014 року.

11.12.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.12.2014 року, в якому відповідач заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судових засіданнях 11.12.2014 року та 18.12.2014 року оголошувалася перерва на 18.12.2014 року та 15.01.2015 року відповідно.

У судовому засіданні 15.01.2015 року оголошувалася перерва на 22.01.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (сторона 1) та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» (сторона 2) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №243, за умовами якого сторона 1 передає у власність стороні 2 грошові кошти (надалі іменується «поворотна фінансова допомога») шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний рахунок сторони 2, а остання зобов'язується її стороні 1 в порядку та у строк, визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.1.0.2011 року в редакції додаткового договору №1 від 10.01.2013 року, розмір поворотної фінансової допомоги становить 8 000 000,00 грн. (вісім мільйонів гривень) без ПДВ протягом всього строку дії договору.

Згідно п. 3.2. договору, поворотна фінансова допомога надається протягом дії договору з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 2.

01.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (сторона 1) та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» (сторона 2) було укладено додатковий договір №2 до договору про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.10.2011 року про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1. додаткового договору №2, сторони прийшли до згоди про розірвання договору про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.10.2011 року та дострокове повернення поворотної фінансової допомоги в строк, передбачений цим додатковим договором.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.10.2011 року виконав належним чином, на виконання договору, перерахував на рахунок відповідача 5 999 800,00 грн. в якості суми позики, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 3. додаткового договору №2, сторона 2 повинна повернути всю суму заборгованості по договору №243 від 21.10.2011 року до 15.09.2014 року включно на поточний рахунок сторони 1.

Проте, відповідач заборгованість за позикою погасив частково у розмірі 3 953 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.10.2011 року станом на момент судового розгляду справи складає 2 046 000,00 грн.

Відповідно п. 2. додаткового договору №2, сторони повинні протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання даного додаткового договору провести звірку взаємних розрахунків за період з 21.10.2011 року по 31.08.2014 року.

На виконання умов договору, сторони підписали та скріпили печатками акти звірки взаємних розрахунків за період з 21.10.2011 року по 01.09.2014 року та за період з 21.1.02011 року по 01.11.2014 року за договором про надання поворотної фінансової допомоги №243 від 21.10.2011 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 046 000,00 грн.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 046 000,00 грн. боргу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не спростовані і відповідно підлягають задоволенню.

Судовий збір у розмірі 40 920,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 1-А, код 00699945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (02160, м. Київ, вул. Сумська, 3, код 32659577) 2 046 000 (два мільйона сорок шість тисяч) грн. 00 коп. боргу, 40 920 (сорок тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак