Ухвала суду № 42444699, 22.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4829/14

Головуючий у 1-й інстанції: Касапа В.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

22 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Жолудя І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-майдан" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-майдан" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекція в особі Деражнянського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-майдан" звернулося з позовом до Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092300 від 09.06.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив щодо її задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками податкової інспекції проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Техніка і Технології" та ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД". В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, а також ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 208 634 грн.

На підставі виявлених порушень складено акт № 479/23/35051881 від 25.05.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092300 від 09.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 208 635 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року зазначений позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000092300 від 09.06.2011р. У задоволені решти позовних вимог щодо визнання протиправними дій Хмельницької МДПІ по складанню акта перевірки № 479/23/35051881 від 25.05.2011р. та направленню податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000092300 від 09.06.2011р. скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ "Агро-майдан" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ № 0000092300 від 09.06.2011р. В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року у справі № 2270/8126/11 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000092300.

У цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року у справі № 2270/8126/11 залишено без змін.

З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 року №К/9991/10746/12 суд першої інстанції в задоволенні даного адміністративного позову відмовив на підставі того, що укладення позивачем договорів купівлі-продажу аміачної селітри та сільськогосподарської техніки вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що свідчить про безтоварність здійснених операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем укладено з ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" договір купівлі-продажу № 03/221210 від 22.12.2010 року, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця аміачну селітру виробництва ВАТ "Азот", а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов цього договору.

Відповідно до податкової накладної № 407 від 23.01.2011 року на суму 35 485,20 грн., в т.ч. ПДВ 5914,20 грн., виписаної ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" на поставлену аміачну селітру, позивачем збільшено податковий кредит в січні 2011 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, відповідно до яких постачальником товару є ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД". Разом з тим, відповідно до накладних про перевезення вантажу залізничним транспортом № 40122608, № 40130552, № 40131782, № 40192156, № 40197164, № 40199938, № 40199532 відправником товару та платником є ВАТ "Азот".

Згідно наданих бухгалтерських документів постачальником аміачної селітри позивачу було ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", однак доказів перевезення вантажу залізничним транспортом від постачальника, в яких би зазначалось кількість товару, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару від постачальника, позивачем не надано та під час перевірки не виявлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постачальником - ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" не здійснювалось фактичне транспортування товару позивачу, оскільки відсутні первинні документи, які б підтверджували реальне переміщення товару від постачальника, а отже відсутні докази фактичного виконання умов договору в межах господарської діяльності підприємства, останній укладено без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що свідчить про безтоварність здійсненої операції.

Крім того, у перевіряємому періоді, між позивачем та ТОВ "Техніка і Технології" укладено договір № ТТ 11/5 від 31.01.2011 року купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, а саме: комбайн зернозбиральний "Case AF2388" 2008 року випуску, заводський № НАJ304137; жатка зернова "Case 1020" 2008 року випуску, заводський № СВJ043126; стіл ріпаковий "Віsо СХ 100 2НТ" 2008 року випуску; візок для жатки.

На виконання умов договору згідно видаткової накладної ЖГТ-0000009 від 31.01.2011 року ТОВ "Техніка і Технології" поставлено позивачу комбайн зернозбиральний "Case AF2388" вартістю 991 920 грн., в т.ч. ПДВ 165 320 грн., жатку зернову "Case 1020" вартістю 128 520 грн., в т.ч. ПДВ 21 420 грн., стіл ріпаковий "Віsо СХ 100 2НТ" вартістю 79 560 грн., в т.ч. ПДВ 13 260 грн., візок для жатки вартістю 16 321,67 грн., в т.ч. ПДВ 2 720,28 грн.

По бухгалтерському обліку придбання даної сільськогосподарської техніки відображено проведенням у січні 2011 року Дт 631 - Кт 1521, Кт 641, у березні 2011 року Дт 1521 - Кт 104. Оплату за придбану техніку здійснено 18.02.2011 року в розмірі 1 216 322,67 грн.

Відповідно до податкової накладної №58 від 31.01.2011 року, виписаної ТОВ "Техніка і Технології" на поставлену сільськогосподарську техніку, позивачем збільшено податковий кредит в січні 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що зазначену техніку позивач орендував у періоді з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року в ТОВ "Лановецький елеватор" відповідно до договорів оренди № 59 від 01.07.2008 року, № 86 05.11.2009 року та додаткової угоди № 1 від 03.11.2010 року про внесення змін і доповнень до договору № 86 05.11.2009 року. Додатковою угодою № 2 від 31.12.2010 року договір оренди № 86 05.11.2009 року розірвано в зв'язку з продажем зазначеної техніки ТОВ "Техніка і Технології".

Як вбачається з довідки Збаразької МДПІ (Лановецьке відділення) реалізацію ТОВ "Лановецький елеватор" комбайна зернозбирального "Case AF2388" на суму 810 000 грн., ПДВ - 162 грн., жатки зернової "Case 1020" на суму 105 000 грн., ПДВ - 21 000 грн., стола ріпакового "Віsо СХ 100 2НТ" на суму 65 000 грн., ПДВ - 13 000 грн., візка для жатки на суму 13 329,16 грн., ПДВ - 2 665,83 грн. ТОВ "Техніка і Технології" здійснено відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 58 від 28.01.2011 року на підставі довіреності № 50 від 28.01.2011 року, податкової накладної № 2 від 28.01.2011 року.

Отже, ТОВ "Лановецький елеватор" здійснило реалізацію сільськогосподарської техніки ТОВ "Техніка і Технології", яке в подальшому реалізувало її позивачу.

Згідно з договором зберігання № 23 від 01.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Лановецький елеватор", у періоді з 01.01.2011 року по 28.01.2011 року зазначене обладнання перебувало у позивача на відповідальному зберіганні. Разом з тим, позивачем документально не підтверджено передачу вказаної техніки як на відповідальне зберігання, так із зберігання довіреностями, які мали б бути видані за таких обставин ТОВ "Агро-майдан" та ТОВ "Лановецький елеватор".

Досліджуючи операцію з продажу даної техніки по ланцюгу ТОВ "Лановецький елеватор" - ТОВ "Техніка і Технології" - ТОВ "Агро-майдан", судом першої інстанції вірно встановлено відсутність у її здійсненні економічних причин та ділової мети, оскільки реалізація такого обладнання здійснювалась за цінами, значно нижчими від офіційних цін (дані вебсайтів "Autoline SD", "Mascus Україна", "Agriaffaires"), а отже угоди купівлі-продажу не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності та не мали на меті отримання прибутку від їх виконання.

Маючи спільного засновника та прямі господарські стосунки між собою, в тому числі орендні відносини, володіючи інформацією щодо необхідності в техніці та щодо пропозиції з її продажу іншим суб'єктам господарювання, позивач та ТОВ "Лановецький елеватор" здійснили продаж та купівлю сільськогосподарської техніки через третіх осіб (ТОВ "Техніка і Технології").

Здійснення операції у рамках господарської діяльності платника податку передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети), тобто причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України). В той же час ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів від постачальника до покупця, в тому числі шляхом залучення третіх осіб.

Відповідно до п.п.198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відтак не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-майдан" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар