Ухвала суду № 42444419, 22.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 808/2182/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі №808/2182/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.. А.М.Кузьміна» до Запорізької митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішень та стягнення переплати ввізного мита, -

в с т а н о в и в :

25 березня 2014 року публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.. А.М. Кузьміна» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товару за шостим методом №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013 року за ВМД №112030000/2013/020818, стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А.М.Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 13 053,03 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, товариство задекларувало їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), додавши до декларації документи, що підтверджують їх вартість згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (контракту) та прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/000627/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/00676, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Запорізька митниця Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що декларантом не надано до митного органу належних документів на підтвердження митної вартості товару за методом №1, натомість надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не можуть бути використані відповідачем для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 лютого 2012 року між ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) та «INTERKOMODITIES SA» (продавець) було укладено контракт №13120156 за яким продавець зобов'язується поставити покупцю товар на умовах DAP у відповідності до Інкотермс 2010.

На виконання вимог законодавства, для здійснення митного оформлення товару, постановлено за вищевказаним контрактом, до митного органу 25.09.2013 року позивачем було подано вантажну митну декларацію №112030000/2013/020818, в якій декларантом визначено митну вартість товару за методом визначення митної вартості №1 за ціною контракту.

Декларантом разом із митної декларацією №112030000/2013/020818 подано наступні документи: контракт від 09.02.2012 року №13120156, додаток до договору від 09.02.2012 р., додаткову угоду від 03.08.2012 р., додаткову угоду від 20.11.2012 року, додаткову угоду від 14.12.2012 р., специфікацію від 17.09.2012 року №213, рахунок - фактуру (Інвойс) від 18.09.2013 р. №МО-13-029, лист від 23.09.2013 р. №137/2013, лист тендерної пропозиції від 11.09.2013 р. ф.«АВВ», лист тендерної пропозиції від 11.09.2013 р. ф. «MBR Mеtals»; лист тендерної пропозиції від 11.09.2013 р. ф. «NordMet»; лист (розрахунок транспортних витрат) від 23.09.2013 р. №136/2013, лист від 23.09.2013 р. №138/2013Ґ, виписка з оборотно - сальдової відомості від 23.09.2013 р. №139/2013; CMR від 21.09.2013 р. №131515-2, витяг з Metal Bulletin від 18.09.2013 р. №9321/3, витяг з сайту Metal Pages від 24.09.2013 р., Інвойс на транспортування від 24.09.2013 р., сертифікат зважування та хіманалізу від 07.08.2013 р. на лот №28; договір з третіми особами від 05.01.2012 р. №0102012-ІС/АВВ, специфікація по договору від 12.09.2013 р. №42, рахунок по договору від 18.09.2013 р. №0434/18.09.13 (графа 44 декларації) (а.с.22).

Однак, Запорізька митниця виказала сумніви щодо заявленої митної вартості товару та на підставі ч.5 ст.54 Митного кодексу України, витребувала додаткові документи для визначення митної вартості. Внаслідок чого, позивачем було надано додаткові документи, що стосуються поставки товару, які позивачем надано не було.

В подальшому, Запорізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013 р. за ВМД №112030000/2013/020818.

На підставі зазначених вище рішень митного органу позивачем було подано нову митну декларацію від 25.09.2013 р. №112030000/2013/020861, яку прийнято до митного оформлення та сплачено відповідну суму митних платежів.

Правомірність та обґрунтованість рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за резервним методом №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було вірно визначено митну вартість товару за методом №1, що підтверджено наданими декларантом до митного оформлення документами. Висновки митного органу не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного рішення та картки відмови, як таких, що порушують права та законні інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Натомість, у відповідсності до чинного законодавства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише у межах повноважень та на підставі визначених законом.

Враховуючи аналіз приведених вище норм права, підставою для винесення картки відмови та проведенню дій по коригуванню митної вартості товару можуть слугувати лише обгрунтовані сумніви митного органу в правильності визначення декларантом митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Як на підставу для невизнання митної вартості товару, визначеної декларантом за методом №1 митний орган посилаться на невідповідність окремих документів, поданих до митного формлення.

У відповідності ч.1, 2 ст. 264 Митного кодексу України, митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Ст. 255 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, на декларанта чинним митним законодавством покладено обов'язок щодо надання у строки визначені Законом відповідного пакету документів разом із заповненою належним чином ВМД до митного органу для здійснення митного оформлення товару. У разі, якщо ВМД, та подані разом із нею відомості та документи не відповідають вимогам Митного кодексу та іншого законодавства, що регулює порядок оформлення митних документів, митний орган надідлений повноваженнями щодо прийняття рішення про відмову у здійснення митного оформлення товару.

Як вбачаться з матеріалів справи підставою для невизнання митним органом митної вартості визначеної декларантом стало виявлення наступних розбіжностей в поданих до митного формлення документах: в копії ВМД країни відправника №MRN 13NL17DCBF2B847990 від 19.09.2013 р. відсутня цінова інформація по товару «оксид молібдену», в інвойсі від 18.09.2013 р. №МО-13-029 не зазначено № партії товару, в копії специфікації від 17.09.2013 р. додаток 1, спец.213 в п. 6 відсутні відомості щодо відправника товару.

Вказані недоліки, на думку митного органу, унеможливили визначення митної вартості товару за методом №1, заявленим декларантом в ВМД.

Однак, із зазначеною позицією відповідача неможливо погодитись з огляду на те, що зазначені недоліки документів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, встановлені обставини справи свідчать, що в копії МД країни відправлення MRN 13NL17DSBF2B847990 від 19.09.2013 наявна цінова інформація щодо товару: 195090,00 EUR, а оформлення такої декларації визначається згідно вимог країни відправлення, та ніяким чином не стосується позивача в частині обов'язку зазначення в ній певної інформації (а.с. 54); в Інвойсі від 18.09.2013 №МО-13-029 зазначено номер партії товару - №28 (а.с. 35); а в Специфікації від 17.09.2013 №213 наявна інформація щодо відправника: «Грузоотправитель: Продавец или агент по поручению Продавца» (пункт 6) (а.с. 34).

Крім того, доводи відповідача стосовно заниження декларантом митної вартості товару із посиланням на інформацію про вартість аналогічного товару, суд апеляційної інстанції не приймає з огляду на наступне.

У відповідності до приписів чинного законодавства аналогічними вважаються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з оцінюваними товарами, та вважаються комерційно взаємозамінними.

При цьому, ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Так, позивачем було постановлено товар ввезено товар оксид молібдену на умовах DAP (Інкотермс 2010) митна вартість 261109,09 дол.США., вага товару (нетто) становить 20000, умови платежу 100% оплата вартості товару протягом 120 днів з моменту поставки товару (дод. угода від 20.11.2012 р.), країна походження Голандія, країна продавець Швейцарія.

В той же час, відповідачем в якості ціни аналогічного товару було використано інформацію щодо поставки оксиду молібдену, феромолібдену, митна вартість 342762 дол.США, вага (нетто) 20000, умова поставки DAP (Інкотермс 2010), умови платежу невідомі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було використано наявну інформацію щодо ціни товару, як аналогічного, оскільки в даному випадку товар було поставлено за іншими комерційними умовами, а саме: інший продавець товару, інша країна походження.

Крім того, щодо ціни товару, використаного як аналогічного, відсутні дані стосовно умов розрахунку за поставлений товар, що також має значення при формуванні ціни товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу неправомітності винесення рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013 р. та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та випуску чи пропуску товару через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013 р., що є достатньою підставою для скасування рішень, як таких, що порушують права та законні інтереси позивача.

Щодо вимог позивача про повернення надмірно сплачених митних платежів, суд першої інстанції вірно зазначив, що, згідно з положеннями Митного кодексу України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

У зв'язку з чим, у разі визнання протиправними та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості товару, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.(Зазначена позиція висвітлена у рішенні Верховного суду України від 17.12.2013 у справі №21-439а13.)

Тобто, вимога про стягнення суми надмірно сплачених митних платежів в розмірі 13053 грн. 03 коп. є передчасною, та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі №808/2182/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко