Постанова № 42443978, 25.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 грудня 2014 року 16 год. 15 хв. № 826/17812/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22 жовтня 2014 року, якою відповідачем закрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2013 року у справі № 53311/12 за заявою ОСОБА_1 проти України про виконання рішень національних судів та стягнення з Держави Україна на користь позивача (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята старшим державним виконавцем відповідача із порушення норм, у тому числі Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Зокрема, виконавче провадження може бути закінчене тільки у разі фактичного виконання у повному обсязі судового рішення. Поряд з цим, старшим державним виконавцем відповідача виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини закінчене, незважаючи на те, що вказане рішення повністю не виконане, а саме грошові кошти перераховані позивачу не у повному обсязі.

Позивач (його уповноважений представник) у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи він повідомлений своєчасно та належним чином. Поряд з цим, 08 грудня 2014 року до суду через канцелярію від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі.

У ході судового розгляду справи представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 10 грудня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Старшим державним виконавцем відповідача 21 серпня 2013 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39434376 із примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2013 року № 54552/09 щодо: (а) порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; (b) порушення ст. 13 Конвенції; (c) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000,00 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (d) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме у період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти (далі - виконавче провадження).

З наявних у матеріалах справи доказів, а саме копій матеріалів виконавчого провадження № 382/16 (номер за ЄДРВП 39434376), вбачається, що старшим державним виконавцем вчинено необхідні дії, направлені на належне виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, рішення Європейського суду з прав людини, з метою виконання якого відкрито виконавче провадження, виконано фактично та у повному обсязі, у зв'язку з чим прийнято оскаржувану постанову.

Поряд з цим, заявлена позивачем вимога обґрунтована тим, що рішення Європейського суду з прав людини виконано неповністю, оскільки позивач отримав грошові кошти тільки у розмірі 21608,28 грн. Грошові кошти у розмірі 42469,00 та у розмірі 1030,14 позивачу не перераховано.

Однак, суд не погоджується із викладеними доводами позивача та зазначає, що у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 07 листопада 2013 року № 4760 (сума 21608,28 грн.), від 20 червня 2014 року № 1667 (сума 42469,00 грн.) та від 30 вересня 2014 року № 6818 (сума 1030,14 грн.), якими підтверджується факт перерахування на зазначений позивачем самостійно (на вимогу відповідача) банківський рахунок у банку грошових коштів відповідно до рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.ч. 3-6 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у п. "б" ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у ч. 3 цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України.

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На виконання вище викладених норм, відповідачем прийнято оскаржувану постанову, копію якої разом із копіями платіжних доручень, якими підтверджується факт списання коштів, направлено органу представництва - Урядовому уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини. Копію оскаржуваної постанови також направлено позивачу.

Отже, підсумовуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача та наявність законних підстав і обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови.

Суд звертає увагу, що позивачем до позову додано банківську виписку з рахунку станом від 08 листопада 2014 року, у той час як списання коштів відбулося 07 листопада 2013 року, 20 червня та 30 вересня 2014 року.

Стосовно строку звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням вище викладених норм суд зазначає, що позивачем дотримано встановлений КАС України строк звернення до суду з позовом, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач отримав 03 листопада 2014 року, а до суду з позовом звернувся 12 листопада 2014 року (дата, зазначена на поштовому штемпелі, проставленому на конверті, у якому позов надійшов до суду), тобто у десятиденний строк із дня, коли позивач дізнався про можливе порушення його прав та законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, на підставі вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда