Ухвала суду № 42441760, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/10876/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування пункту 5 вимоги від 30 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2013 року управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - УПСЗН Прилуцької міської ради) пред'явило позов до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі - ДФІ в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування пункту 5 Вимоги Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції від 30 листопада 2012 року

№ 2-18/1925.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 вимоги Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції від 30 листопада 2012 року № 2-18/1925.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ДФІ в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2012 року відповідачем проведено планову ревізію позивача з використання ним коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема: для надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в УПСЗН Прилуцької міськради за 2010, 2011 роки та за завершений звітний період 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2012 року № 2-24/23.

На підставі акту ревізії, позивачу було направлено Вимогу від 30 листопада 2012 року № 2-18/1925, пунктом 5 якої вимагалось відобразити дебіторську заборгованість в сумі 21 513, 00 грн. по рахунках з суб'єктами господарювання ТОВ «Прилуки Автосервіс», СПД ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та відшкодувати незаконно перераховані кошти у сумі 21 513 00 грн. Підставою для прийняття вимоги в оспорюваній частині слугував висновок фінансової інспекції про те, що зазначеним перевізникам позивачем було проведено відшкодування у подвійному розмірі компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом окремих категорій громадян Прилуцького району.

Відповідачем при ревізії розрахунків з перевізниками виявлено, що по компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом загального користування, згідно даних бухгалтерського обліку УПСЗН Прилуцької міськради рахувалася кредиторська заборгованість станом на 01 січня 2010 року в сумі

296 137,56 грн. та станом на 01 жовтня 2012 року в сумі 218 397,88 грн. Заборгованість станом на 01 січня 2011 року та 01 січня 2012 року не рахувалася.

З метою документального підтвердження розрахунків за пільговий проїзд окремих категорій громадян за перевіряємий період проведено зустрічні звірки перевізників позивача, зокрема: ТОВ «Прилуки Автосервіс», СПД ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та встановлено, що кошти за перевезення пільгових категорій громадян міста Прилуки відшкодовувалися УПСЗН Прилуцької міськради на підставі трьохсторонніх договорів на фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, які укладені з однієї сторони замовником - виконавчим комітетом Прилуцької міської ради, з другої сторони - УПСЗН Прилуцької міськради, як головним розпорядником коштів місцевого бюджету та третьої сторони - перевізником - суб'єктом господарювання, яким надавалися відповідні послуги з перевезення пасажирів.

Зустрічними звірками у зазначених перевізників виявлено, що виконавчим комітетом Прилуцької міської ради в особі міського голови з перевізниками були укладені договори на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування та з фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, які укладені УПСЗН Прилуцької міськради в особі начальника Управління з перевізниками.

В Акті ревізії зазначено, що виконавчим комітетом Прилуцької міської ради укладались тимчасові договори на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, де були вказані маршрути Школа № 12 - Дачі (Замістя), Дослідна - Манжосівка, Прилуки - Сухополова, тобто не міські, а приміські маршрути, що є порушенням статті 7, частини 11 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», де зазначено, що організація пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області покладається на Раду Міністрів АРК чи обласні держадміністрації. Крім того, пунктом 1.1 договорів на фінансування передбачено, що перевізник зобов'язується належним чином надавати соціальні послуги мешканцям м. Прилуки, які згідно з чинним законодавством мають право на безоплатний проїзд.

По вищезазначених приміських маршрутах були укладені договори з вказаними перевізниками на фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту і УПСЗН Прилуцької районної державної адміністрації (далі - Прилуцької РДА), яким також проводилося відшкодування коштів за пільгові перевезення окремих категорій громадян Прилуцького району.

Для підтвердження здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян Прилуцького району по маршрутах Прилуки - Сухополова, Прилуки - Замістя, Прилуки - Манжосівка, Прилуцькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією до УПСЗН Прилуцької РДА направлено лист-запит від 23 жовтня 2012 року.

УПСЗН Прилуцької РДА листом від 29 жовтня 2012 року повідомило, що протягом 2010 року кошти субвенції з державного бюджету за перевезення пільгового населення Прилуцького району по маршрутам Прилуки - Сухополова, Прилуки - Замістя, Прилуки - Манжосівка виплачувалися перевізнику ВАТ «Прилуцьке АТП -17407».

Протягом 2011 року УПСЗН Прилуцької РДА проводилося відшкодування витрат за безкоштовне перевезення населення Прилуцького району по договорах, укладених облдержадміністрацією з перевізниками: СПД ОСОБА_7 по маршруту військове містечко - Дачі (Замістя) загальна сума відшкодованої субвенції 9 737 грн., в т.ч. за 2011 рік - 4 360 грн., за 9 місяців 2012 року - 5 377 грн.; ТОВ «Прилуки Автосервіс» по маршруту Дослідна - Манжосівка загальна сума відшкодованої субвенції за 9 місяців 2012 року - 4 068 грн.; СПД ОСОБА_5 по маршруту Прилуки - Сухополова загальна сума відшкодованої субвенції 7 708 грн., в т.ч. за 2011 рік - 2 910 грн., за 9 місяців 2012 року - 4 798 грн.

В Акті ревізії зазначено, що при співставленні результатів зустрічних звірок у СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_5 та ТОВ «Прилуки Автосервіс» з інформацією, отриманою на запит від УПСЗН Прилуцької РДА, встановлено, що із зазначеними перевізниками були укладені договори на відшкодування коштів за пільгові перевезення окремих категорій громадян, як УПСЗН Прилуцької міськради так і УПСЗН Прилуцької РДА на одні і ті ж маршрути.

У зв'язку із цим відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем вимог пункту 1.1 договорів на фінансування та частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України, а саме УПСЗН перевізникам проведено відшкодування в подвійному розмірі компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом окремих категорій громадян на загальну суму 21 513 грн., з них: за 2011 рік в сумі 7 270 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 14 243 грн., а саме:

СПД ОСОБА_7 в загальній сумі 9 737 грн., з них: за 2011 рік на суму 4 360 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 5 377 грн.;

ТОВ «Прилуки Автосервіс» за 9 місяців 2012 року на суму 4 068 грн.;

СПД ОСОБА_5 в загальній сумі 7 708 грн., з них: за 2011 рік на суму 2 910 грн. та за 9 місяців 2012 року на суму 4 798 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з метою виконання спірного пункту Вимоги звертався до трьох перевізників про стягнення безпідставно отриманих коштів з державного бюджету, а саме: до СПД ОСОБА_7 в загальній сумі 9 737 грн,, ТОВ «Прилуки Автосервіс» на суму 4 068 грн., СПД ОСОБА_5 на суму 7 708 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02 квітня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2013 року, у справі № 927/300/13-г за позовом УПСЗН Прилуцької міськради до ТОВ «Прилуки Автосервіс» про стягнення безпідставно отриманих коштів з Державного бюджету у сумі 4 068, 00 грн. відмовлено повністю. Під час розгляду вказаної справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що договір від 10 січня 2012 року № 14 на фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту та договір від 16 січня 2012 року № 6 на фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту є чинними, доказів їх скасування чи розірвання сторонами не надано, а тому оскільки грошові кошти були отримані на підставі чинного договору, то підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні. Отже, при визначенні суми компенсації витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які підлягали відшкодуванню відповідачу за 9 місяців 2012 року, позивачем - УПСЗН Прилуцької міської ради та третьою особою - УПСЗН Прилуцької РДА застосовані різні методики нарахування компенсаційних виплат відповідачу за пільговий проїзд окремих категорій громадян по маршруту № 1 «Дослідна-Дачі (Манжосівка)», які не мають будь-яких застережень щодо їх застосування відносно один-одного.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18 червня 2013 року, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2013 року, у справі № 927/604/13 за позовом УПСЗН Прилуцької міськради до СПД ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів з Державного бюджету у сумі 7 708 грн. відмовлено повністю. Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що кошти були відшкодовані УПСЗН Прилуцької міськради СПД ОСОБА_5 на підставі укладеного договору та актів звірки розрахунків (форма № 3-пільга), затверджених наказом Мінпраці України від 28 березня 2003 року № 83. При цьому, кошти СПД ОСОБА_5 УПСЗН Прилуцької міськради відшкодовувались на підставі іншого договору, щомісячних звітів та іменних талонів пільговиків, відмінного від договору УПСЗН Прилуцької РДА.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що зі змісту рішень господарських судів вбачається, що УПСЗН Прилуцької міськради та УПСЗН Прилуцької РДА застосовані різні методики нарахування компенсаційних виплат СПД ОСОБА_5 за пільговий проїзд окремих категорій громадян по маршрутах «АТП - 17461 - Івушка», «Сухополова - Прилуки», які не мають будь-яких застережень щодо їх застосування відносно один одного.

Водночас, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що маршрути перевезень пасажирів СПД ОСОБА_5 є різними, що підтверджується паспортами № 1 та № 2 автобусного маршруту регулярних перевезень приміського сполучення «Сухополова - Прилуки», затвердженого першим заступником голови Чернігівської облдержадміністрації, та паспортом маршруту № 3 міського автобусного «АТП - 17461 - Івушка», затвердженого рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 30 травня 2011 року № 306.

У зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції щодо подвійного відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення окремих категорій громадян СПД ОСОБА_5 у сумі 7708,00 грн. є також безпідставною та жодними доказами не обґрунтованою, що доведено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16 травня 2013 року у справі № 927/578/13, позовну заяву УПСЗН Прилуцької міськради до СПД ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів з Державного бюджету у сумі 9 737,00 грн. повернуто оскільки в ній були відсутні посилання на докази (платіжні доручення, договори і т.д.), що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме: подвійне перерахування 9 737,00 грн. на рахунок відповідача.

У зв'язку із цим та, ураховуючи, що зазначені трьохсторонні господарські договори на перевезення є чинними і в судовому порядку не визнавались недійсними, рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 20 квітня 2010 року № 195 та від 30 травня 2011 року № 306 в судовому порядку не були скасовані, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені Прилуцькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією порушення законодавства, викладені в Акті ревізії від 19 листопада 2012 року та відповідно пред'явлення на їх підставі Вимоги від 30 листопада 2012 року № 2-18/1925 (спірний пункт 5), зроблені відповідачем з порушенням чинного законодавства та не відповідають дійсності, оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено факту подвійного відшкодування витрат за пільгове перевезення окремих категорій громадян 3 перевізникам, а саме: СПД ОСОБА_4 на суму 9 737,00 грн., ТОВ «Прилуки Автосервіс» на суму 4 068,00 грн. та СПД ОСОБА_5 на суму 7 708,00 грн.

Суд апеляційної інстанції із наведеним висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Згідно зі статтею 915 Цивільного кодексу України перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Частиною 2 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 4 статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Згідно частин 1, 4 статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправним і скасовуючи пункт 5 Вимоги Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції від 30 листопада 2012 року № 2-18/1925, дійшли до вірного висновку, що відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

У зв'язку із цим колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: