Ухвала суду № 42441710, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/50425/14

суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування постанови про притягнення до відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 121 564,89 грн.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 28 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухваливши у справі нове рішення.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своєму рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Гуренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що стаття 13 Конвенції як така не гарантує право на оскарження або право на перегляд другою інстанцією.

Водночас, якщо оспорюване провадження характеризується як «кримінальне» в цілях Конвенції, скарга заявника може бути розглянута за статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції, яка передбачає, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

Згідно до статті 53 Кримінального кодексу України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Отже, мінімальний розміром штрафу (кримінального) є 510 гривень.

Оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 121 564,89 грн.

Отже, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів не має сумніву, що в силу суворості санкції справа відносно ОСОБА_4 за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно й статті 2 Протоколу № 7 по Конвенції.

Тобто колегія суддів прийшла до висновку, що у цьому конкретному випадку у позивача виникло право на оскарження постанови суду першої інстанції, по крайній мірі, в апеляційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року постановлена з порушенням норм процесуального права, без урахування практики Європейського суду з прав людини, та перешкоджає подальшому провадженню у справі, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2014 року скасувати, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов