Постанова № 42441409, 26.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Справа № 876/10065/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.04.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2013 року, винесену державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 18.01.2013 року, винесену державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1, про зобов'язання Відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 та про стягнення із Відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції судових витрат по справі.

29.04.2013 року до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої просить доповнити позовні вимоги новою вимогою - визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.04.2013 року, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період нарахування заборгованості (станом на 21.01.2011 року, а також на момент винесення вимоги УПФУ у Виноградівському районі №390 від 17.06.2011 р. та на момент відкриття виконавчого провадження 18.01.2013 року він був платником єдиного податку, тобто обрав особливий спосіб оподаткування, а відтак на нього поширюється дія Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» щодо незастосування примусового стягнення за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Статус платника єдиного податку підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_1, видане 23 травня 2012 року, копією Свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 від 24 грудня 2010 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про арешт майна боржника від 18 січня 2013 року винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1. Визнано протиправною та скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 квітня 2013 року винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1. Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1. В решті позовних вимог відмовити. Судові витрати в розмірі 17,21 грн. ( сімнадцять гривень 21 коп.) присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2013 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що він є платником єдиного податку, тобто обрав особливий спосіб оподаткування, а відтак на нього поширюється дія Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» щодо незастосування примусового стягнення за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що вони під час винесення оскаржуваних постанов діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, а покликання позивача на те, що його не було повідомлено про них є безпідставним.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок прийняття виконавчого документа до виконання. Так, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача, державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постанову від 18.01.2013 року про арешт майна боржника на адресу ОСОБА_1 не надходила. Як було встановлено, позивач дізнався про хід виконання даної постанови із Листа № 06-36/5114 від 26.03.2013 року.

В порушення ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не пересвідчився в отриманні боржником копії постанови про відкриття провадження та інших постанов, а тому й винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є передчасною та протиправною.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус платника єдиного податку, що підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_1, видане 23 травня 2012 року та копією Свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 від 24 грудня 2010 року.(а.с.15, 16)

Згідно Вимоги про сплату боргу від 17 червня 2011 року № 390, видної управлінням Пенсійного фонду України у Виноградівському районі вбачається, що станом на 21.01.2011 року позивачу ОСОБА_1 була нарахована недоїмка по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 656,34 гривень.(а.с.14)

Керуючись ст.ст.17, 19, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 18.01.2013 року, відділом Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції по виконавчому документі (вимозі), де боржником виступає ОСОБА_1 про стягнення недоїмки на користь УПФ у Виноградівському районі, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 26).

Однак колегія суддів вважає, що дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Вищенаведеною нормою встановлено, що фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування є платники фіксованого податку, єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно із п.5 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VІ від 07.07.2011 року, ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено абзацом другим такого змісту: «Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.»

Керуючись вищезазначеним колегія суддів приходить до переконання, що до позивача не мали застосовуватись фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки він являється фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування.

Що стосується апеляційних вимог відповідача, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2013 року, винесена державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1 визнано протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 94, 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі №807/1292/13-а - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2013 року, винесену державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 18 січня 2013 року винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1.

Визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 квітня 2013 року винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції відносно ОСОБА_1.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1.

Судові витрати в розмірі 17,21 грн. ( сімнадцять гривень 21 коп.) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний