Постанова № 42440441, 21.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 січня 2015 року Справа № 924/970/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.14 р. у справі № 924/970/13

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м.Хмельницький)

до фізичної особи - підприємця Драч Наталії Євгенівни (згідно змін до відомостей про фізичну особу - підприємця від 09.12.2014р.- ФОП Нич Наталія Євгенівна, м.Хмельницький)

про стягнення 7958,67 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 49,07 грн. - пені, 327,11 грн. - 3% річних

За участю представників:

позивача - Стороженко Юрій Володимирович ( довіреність № 18/02 від 04.01.2015 р. )

відповідача - Павлунішен Сергій Миколайович ( довіреність № б/н від 26.05.2014 р. )

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.09.13 р. у справі №924/970/13 позов міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця Драч Наталії Євгенівни про стягнення 7958,67 грн. - заборгованості за послуги з теплопостачання, 49,07 грн. - пені, 327,11 грн. - 3% річних задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Драч Наталії Євгенівни на користь міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго" - 7958,67 грн. - заборгованості за послуги з теплопостачання, 49,07 грн. - пені, 327,11 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. - витрат по оплаті судового збору, про, що видано наказ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Драч Наталії Євгенівни залишено без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 30.09.2013р. у справі №924/970/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2014р. касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Драч Наталії Євгенівни задоволено, рішення господарського суду Хмельницької області від 30.09.13р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.13 р. по справі №924/970/13 скасовано, справу №924/970/13 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.06.2014 р. на адресу господарського суду Хмельницької області повернуто матеріали справи №924/970/13.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 р. у справі №924/970/13 (головуючий суддя Гладій С.В., суддя Музика М.В., суддя Танасюк О.Є.) в позові міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до фізичної особи - підприємця Драч Наталії Євгенівни про стягнення 7958,67 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 49,07 грн. - пені, 327,11 грн. - 3% річних - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами (арк.справи 59-61).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що через неповне з'ясування обставин справи, суд не вірно встановив, що додатком №1 встановлено кількість теплової енергії яка постачається відповідачу. Так, додатком №1 визначено лише кількість площі яка опалюється, а не кількість теплової енергії. Щодо кількості, то вона в додатку визначена лише в одиниці виміру - Гкал. це щодо централізованого опалення та куб. м. - щодо гарячого водопостачання.

Позивачем нарахування з жовтня 2012 року, ніяким чином не порушують умови укладеного договору, а трактування суду щодо укладання договору на „транзит" вважає невірним. Нарахування позивачем з жовтня 2012 року, є нарахуванням за отримані відповідачем послуги з централізованого опалення, тільки в меншій кількості з розрахунку відсутності приладів опалення та наявності транзитних трубопроводів централізованого опалення, які розміщені в приміщенні відповідача та від яких обігрівається приміщення, а також отримання послуг гарячого водопостачання, які судом не були враховані.

Звертає увагу, що рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №22/5025/274/12 від 07.05.2012 р. стягнуто заборгованість з відповідача за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р., а суд визнав договір не укладеним з 28.10.2011р., по суті прийнявши рішення відмінне від рішення 2012 року. Крім того, згідно рішення 2012 року судом досліджено лист від 24.01.2011р. та встановлено, що він не є свідченням припинення дії договору. Рішення набрало законної сили та не оспорювалось відповідачем.

Також зазначає, що оскільки приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку, воно не є окремо стоячим, від'єднати систему централізованого опалення є неможливим

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на положення ст.651 Цивільного кодексу України, ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", ст.25 Закону України „Про теплопостачання", п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 10.07.2014 року, п.п.24-28 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. №630 з відповідними змінами, та «Порядку відключення окремих житлових будинків від меж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 р. у справі №924/970/13, прийняти нове рішення, яким задоволити позов міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до фізичної особи-підприємця Драч Н.Г. про стягнення 7958,67 грн. - заборгованості за послуги з теплопостачання, 49,07 грн. - пені, 327,11 грн. - 3% річних.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014р. апеляційну скаргу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.2, арк.справи 79).

Відповідач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника (Вх.№1054/15 від 17.01.2015р., т.2, арк.справи 90-95).

Відповідач зазначає, що заявив скаржнику про припинення дії договору на 2012 рік з дотриманням вимог п.10.4. договору та п.1.1. додатку №3 до договору.

ФОП Нич Н.Є. стверджує, що фактично не користувалась послугами теплопостачання у попередніх періодах та не користується у теперішньому.

Відповідно суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про безпідставність стягнення заборгованості за період з 01.02.2012р. по 01.07.2013р. за договором №2044/1020 від 28.10.2008р., який припинив свою дію 28.10.2011р., тобто поза межами дії договору.

При цьому, судом першої інстанції також враховувалось, що і нарахування боргу позивачем було здійснено безпідставно враховуючи відсутність будь-яких договірних зобов'язань між скаржником та відповідачем, а також за відсутності фактичного споживання відповідачем теплової енергії, господарський суд Хмельницької області вірно прийшов до висновку щодо безпідставного нарахування та стягнення боргу скаржником.

Стверджує, що транспортування теплової енергії (транзит) через приміщення відповідача до реальних споживачів не може розцінюватись як спожита теплова енергія ФОП Драч Н.Є., а тому безпідставним є твердження скаржника про споживання саме відповідачем такої теплової енергії.

Посилання скаржника в апеляційні скарзі на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.05.2012р. у справі № 22/5025/274/12 вважає необґрунтованими, оскільки стягнення заборгованості за попередній період не може мати преюдиціального значення для вирішення даної справи.

При обґрунтуванні відзиву відповідач посилається на положення ст.67, ч.2 ст.275, ч.ч.3,7 ст.179, ч.ч.3,7 ст. 180 Господарського кодексу України, п.1 ч.2 ст.11, ст.252, ст.626, ч.1 ст. 631, ст.638 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України „Про теплопостачання", ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 „Про затвердження Правил користування тепловою енергією".

На підставі викладеного просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 04 листопада 2014 року за №924/970/13 без змін, а апеляційну скаргу міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго" - без задоволення.

21.01.2015р. позивач подав письмові пояснення по справі (вх.№1347/15, арк.справи 116, 117). В поясненнях, серед іншого зазначає, що припинення договору на постачання теплової енергії №2044/1020 від 28.10.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриману теплову енергію. При цьому, як на практику вирішення аналогічних спорів, посилається на Постанову Верховного Суду України від 25.11.2014р. у справі №916/3566/13 та Постанову ВГСУ від 30.06.11р. у справі №15/265-10.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.01.2015р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити, представник відповідача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Представник відповідача повідомив, що у зв'язку з реєстрацією шлюбу відповідачем змінено прізвище на Нич Н.Є.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.10.2008р. МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та фізична особа-підприємець Драч Наталія Євгенівна уклали договір на постачання теплової енергії № 2044/1020, відповідно до п.1.1 якого енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1. Договору).

Згідно п.3.2.2. договору споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором, повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.1., п.4.2.2 договору).

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.а.6.2, 6.3 договору).

Відповідно п.7.2.3 договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з 28.10.2008р. та діє до 28.10.2009р. Договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Додатком 3 до договору №2044/1020 від 28.10.2008р. сторони погодили, що енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

Листом від 15.09.2009р. відповідач просив розірвати договір на постачання теплової енергії від 28.10.2008р. за № 2044/1020, припинити дію останнього та припинити постачання теплової енергії до магазину "Сімейний", за адресою м. Хмельницький, вул. Перемоги, 8/2.

Згідно листа від 24.01.2011 року, відповідач просив позивача припинити дію договору та припинити теплопостачання магазину "Сімейний".

Листом від 03.02.2011 року № 1071/09, позивач повідомив фізичну особу про неможливість погодитись з пропозицією припинити дію договору на постачання теплової енергії, та в разі незгоди спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів, а саме, рахунки № 1020 від 20.02.2012р. в сумі 2866,50 грн., від 23.03.2012р. в сумі 2129,69 грн., від 23.04.2012р. в сумі 1255,40 грн., від 21.05.2012р. в сумі 44,32 грн., від 20.06.2012р. в сумі 88,64 грн., від 23.07.2012р. в сумі 44,32 грн., від 21.08.2012р. в сумі 88,64 грн.,

11.09.2012 року представниками МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" складено акт про обстеження системи централізованого опалення в магазині „Сімейний", що знаходиться за адресою м.Хмельницький, вул.Перемоги, 8/2. При обстеженні встановлено, що згідно листа №658/21 від 22.03.2012 року та акта про обстеження системи опалення, власник приміщення виконав рекомендації, а саме: транзитна мережа діаметром 48мм, довжина 25 метрів теплоізольована мінеральною ватою товщиною 50мм, обгорнута алюмінієвою фольгою. Прилади опалення відсутні. Теплопостачання ведеться через загальний будинковий лічильник.

На підставі акту обстеження від 11.09.2012р., міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" складено розрахунок кількості теплової енергії від транзитних трубопроводів, які проходять у приміщенні магазину „Сімейний" по вул. Перемоги, 8/2.

Згідно розрахунку позивача, він виставляв рахунки відповідачу №1020 від 31.10.2012р. в сумі 203,26 грн., від 27.11.2012р. в сумі 247,58 грн., від 21.12.2012р. в сумі 203,26 грн., від 28.01.2013р. в сумі 247,58 грн., від 25.02.2013р. в сумі 247,58 грн., від 22.03.2013р. в сумі 247,58 грн., від 22.04.2013р. в сумі 44,32 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 2044/1020 від 28.10.2008 року, позивач звернувся з позовом, до суду про примусове стягнення з відповідача 7958,67 грн. основного боргу, 327,11 грн. - 3% річних та 49,07 грн. - пені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, додаткових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України „Про теплопостачання", Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 „Про затвердження Правил користування тепловою енергією", які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Ч.1 ст.67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч.2 ст.67 ГК України).

Відповідно ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 3 статті 179 Господарського кодексу України зобов'язує укладання господарського договору, який є обов'язковим для сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про теплопостачання", відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За статтею 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Частина 2 статті 275 Господарського кодексу України закріплює, що відпуск теплової енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як встановлено ст.1 Закону України „Про теплопостачання", постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як встановлено з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно п.4 Правил користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.10.4, укладеного між позивачем та відповідачем договору, останній вважається щорічно пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Зміст п. 10.4 договору відповідає змісту п.1.1 Додатку №3 до договору який є його невід'ємною частиною.

Як вже зазначалося, відповідач листом від 24.01.2011р. просив позивача припинити дію договору та припинити теплопостачання магазину "Сімейний", тобто з дотриманням строку, передбаченого п.10.4 договору, відповідач заявив позивачу про припинення дії договору на 2012 рік.

Згідно ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Також, відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строк дії договору є істотною умовою господарського договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд.

Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати.

Тому, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

Наведене звернення відповідача ґрунтувалось та об'єктивних обставинах, тому, в силу положень п. 10.4 договору, останній не продовжив свою дію на наступний календарний 2012 рік. Колегія суддів погоджується, що дія договору припинилась 28.10.2011р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність стягнення заборгованості за період з 01.02.2012р. по 01.07.2013р. за договором №2044/1020 від 28.10.2008р., який припинив свою дію 28.10.2011 року, тобто, поза межами дії договору. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, нарахування боргу позивачем було здійснено безпідставно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 31.10.2012р. по 22.04.2013р., надсилались рахунки відповідачу, що були розраховані на підставі розрахунку кількості теплової енергії від транзитних трубопроводів, які проходять у приміщенні магазину „Сімейний" по вул. Перемоги, 8/2 без укладення відповідного договору на транзит теплової енергії, укладення якого, в силу вимог чинного законодавства є обов'язковою умовою для здійснення таких нарахувань.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача 7958,67 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, що виникла за період з 01.02.2012 року по 01.07.2013 року, у зв'язку з тим, що договір № 2044/1020 припинив свою дію 28.10.2011 року, а договору на транзит теплової енергії між позивачем та відповідачем укладено не було. Оскільки відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення основного боргу, відповідно, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення 49,07 грн. - пені та 327,11 грн. - 3% річних.

Рішення судів у справах № 8/1062-10 (рішення господарського суду Хмельницької області, постанова Рівненського апеляційного суду, постанова Вищого господарського суду України) та №22/5025/274/12 (рішення господарського суду Хмельницької області) не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки стягнення заборгованості за попередні періоди не може мати преюдиціального значення для вирішення даної справи.

Скаржник, як на практику розгляду аналогічних спорів, посилається на Постанову Верховного Суду України від 25.11.2014р. у справі №916/3566/13 та Постанови ВГСУ від 30.06.11р. у справі №15/265-10 та 20.08.2014р. у справі №924/1440/13, стверджуючи, що припинення договору на постачання теплової енергії №2044/1020 від 28.10.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриману теплову енергію.

В справі №916/3566/13 закінчилась дія тимчасового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, однак постійний договір, відповідно до п.5.3 тимчасового, укладено не було, хоч відповідач фактично продовжував отримувати послуги з водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з справи №924/1440/13, договором оренди було передбачено обов'язок відповідача укласти з позивачем договір про надання послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та підігріву води, однак відповідачем цього зроблено не було, хоч відповідач зазначені послуги фактично отримував.

Оскільки в справі №924/970/13 відповідач листом від 24.01.2011р. чітко заявив свою позицію позивачу про бажання припинити дію договору та припинити теплопостачання магазину "Сімейний", даний спір не можна вважати аналогічним з зазначеними вище та застосовувати при його вирішенні практику викладену у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014р. у справі №916/3566/13 та постанові Вищого господарського суду України від 30.06.11р. у справі №15/265-10.

У справі №15/265-10 позов задоволено на підставі ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу (безпідставно набуте майно), а в справі №924/970/13 позивач підставою позову визначає невиконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №2044/1020 від 28.10.2008р., що також виключає можливість застосування зазначеної практики Вищого господарського суду України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.14 р. у справі № 924/970/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Бучинська Г.Б.