Постанова № 42439365, 21.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 914/3187/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Національного університету "Львівська політехніка"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 рокуу справі за позовомПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "А.С.Є."доНаціонального університету "Львівська політехніка"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2014 року ПП "Виробничо-комерційна фірма "А.С.Є." звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з НУ "Львівська політехніка" 22 706,35 грн., з яких 8 306,94 грн. пеня, 12 696,75 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 1 702,66 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 22 476,78 грн., з яких 8 241,58 грн. пеня, 12 542,85 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 1 692,35 грн. 3% річних.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2. ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 1577 від 02.10.2013 року, за яким ПП "Виробничо-комерційна фірма "А.С.Є." (постачальник) зобов'язалось передати НУ "Львівська політехніка" (покупець) товар (проектор Epson EB-X11 (мультимедійний проектор) у кількості тридцяти штук), а останній прийняти його та оплатити на визначених у п. п. 3.1, 4.2 цього договору умовах, за якими загальна вартість товару, яка складає 125 550 грн., підлягала оплаті у 10-ти денний строк з дати отримання товару.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що за накладною на відвантаження товарів № 312051 від 05.12.2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень товар (проектор Epson EB-X11 (мультимедійний проектор) у кількості тридцяти штук) на загальну суму 125 550 грн., за який останній розрахувався лише 29.05.2014року, тобто по за межами строку встановленого договором, що підтверджується належними доказами та ним і не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору вчасно не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати ним інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно задовольнили позов у цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 12 542,85 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 1 692,35 грн. 3 % річних.

В той же час, судові рішення у частині стягнення пені не можуть залишатись без змін, оскільки правильно встановивши обставини справи та те, що зобов`язання відповідача не виходить за межі бюджетного фінансування, суди належним чином не врахували особливості розрахунків з використанням бюджетного фінансування, що вплинуло на строки розрахунків за цим договором, а відповідно і на ступінь вини відповідача, а тому з урахуванням зазначеного та інших обставин справи, зокрема матеріального стану боржника судова колегія вважає можливим судові рішення у частині стягнення 8 241,58 грн. пені змінити, зменшивши її до 3 200 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у частині стягнення 8 241,58 грн. пені змінити, зменшивши пеню до 3 200 грн. у решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко