Постанова № 42439191, 17.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року 10:42 810/6581/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Комунального підприємства "Миронівкаводоканал" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Миронівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач, податковий орган) до Комунального підприємства "Миронівкаводоканал" (далі - відповідач, підприємство) про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що у відповідача за несвоєчасно сплату податків та зборів утворився податковий борг по податку на додану вартість, позивачем винесено податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, які відповідачем добровільно не виконано. Оскільки відповідачем суму заборгованості добровільно не сплачено, позивач звернувся до суду для її стягнення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підприємством укладено договір, згідно з яким (п.п.2 п.10) сторони зобов’язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості. У подальшому в судовому засіданні представник відповідача визнав наявність боргу у вказаному в позові розмірі та факт його несплати.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Заборгованість у відповідача з податку на додану вартість утворилася на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2014 року, в яких відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов’язань в загальному розмірі 253733 грн. Податковим органом в червні, вересні, жовтні та листопаді 2014 року проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати податків до бюджету, за результатами яких складено акти перевірок від 05.06.2014 №107/1601/03346644, від 02.09.2014 №153/1601/03346644, від 06.10.2014 №200/1601/03346644, від 10.11.2014 №217/1601/03346644.

За порушення платником вимог п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України позивачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001771500, яким визначено розмір грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 5620,47 грн, №0003301501, яким визначено розмір грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1200 грн, №0006821501, яким визначено розмір грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1000 грн, №0007711501, яким визначено розмір грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1585,20 грн, які відповідачем отримано та не оскаржено.

Загальна сума нарахованого податкового зобов’язання становить 263138,67 грн. Відповідачем частково погашено податковий борг в сумі 1383,29 грн. За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання відповідачу нарахована пеня в сумі 1140,74 грн.

Крім того, податковим органом винесено податкову вимогу №185-25 від 24.03.2014 про погашення податкового боргу, яку отримано відповідачем. Станом на день судового розгляду спору заборгованість відповідачем не сплачено, сума боргу становить 262896,12 грн, яку відповідачем в судовому засіданні визнано повністю.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що відповідач подав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначив зобов’язання зі сплати податку. Крім того, відповідач не оскаржив податкові зобов'язання, визначені йому податковим органом у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях та податковій вимозі. Отже, податковий борг є узгодженим, його добровільно не сплачено.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з вимогами п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно ж до п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, податковий борг відповідача у добровільному порядку відповідачем не погашено і цю суму боргу відповідач в судовому засіданні визнав. Суд також бере до уваги, що податковий орган не є стороною договору, на який посилається відповідач.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ст. 112 КАС України визнання адміністративного позову має бути викладено в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Відповідно до вимог ч.1 ст.136 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

З урахуванням того, що визнання відповідачем суми заборгованості в розмірі 262896,12 грн не суперечить вимогам наведеної статті, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, приймає визнання адміністративного позову відповідачем, вважає ці вимоги податкового органу правомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог на суму 262896,12 грн, які визнано відповідачем, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Миронівкаводоканал" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Захарченка, буд.1А, ідентифікаційний код 03346644) до Державного бюджету України податковий борг з рахунків платника податку у банках, обслуговуючих боржника, у сумі 262896 (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 грудня 2014 р.