Рішення № 42437435, 19.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1452/15

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації негативною та недостовірною, зобов'язання спростувати вказану інформацію та стягнення моральної шкоди,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-4), в якому просив: визнати негативною та недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 25.12.2013 року на загальних зборах пайовиків майнових паїв колишнього КСП "Україна" про те, що ОСОБА_4 одноосібно без згоди з пайовиками та без рішення загальних зборів продав вінпункт загальною площею 562,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, спростувати вказану інформацію відносно ОСОБА_4, яку вони поширювали 25.12.2013 року на загальних зборах пайовиків майнових паїв колишнього КСП "Україна" за адресою: с. Багате, Одеської області, вул. Леніна, 28 на наступному засіданні загальних зборів пайовиків майнових паїв колишнього КСП "Україна"; стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, моральну шкоду в розмірі по 10 000 грн. з кожного на користь ОСОБА_4 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 300 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 25.12.2013 року в с. Багате, Ізмаїльського району, Одеської області відбулися загальні збори пайовиків майнових паїв колишнього КСП "Україна" за адресою: с. Багате, вул. Леніна, 28, на яких були присутні 60 осіб, у тому числі відповідачі. У своїх виступах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, поширювали негативну та недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_4 одноосібно без згоди з пайовиками, не отримавши рішення загальних зборів, зловживаючи службовим становищем, продав вінпункт загальною площею 562,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав пайовикам колишнього КСП "Україна". На зборах були присутні особи, які були свідками поширення цієї інформації: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_11 Зазначена інформація є недостовірною, тому що вищевказане майно було продано ДВС на прилюдних торгах по реалізації арештованого майна, згідно з актом від 24.05.2006 року про проведення прилюдних торгів з реалізації майна. Ці торги відбулися 25.04.2006 року за адресою: м. Ізмаїл, вул. Леніна, 23 в приміщенні ДВС в м. Ізмаїлі та проведені представником ОФ СДП "Укрспцюст". Про те, що було проведено торги ні позивача, ні СК "Україна", ні пайовиків про це проінформовано не було. Отже, ОСОБА_4 вважав, що відомості, розповсюджені відповідачами, не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію, підривають його авторитет як колишнього керівника підприємства серед односельчан та рідних. Розповсюдження недостовірної інформації призводить його до моральних страждань і переживань, оскільки відповідачі принизили його перед іншими людьми, родиною, односельчанами.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач та його представник - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Пояснили, що хоча 25 грудня 2013 року не відбулися загальні збори пайовиків майнових паїв у зв'язку з відсутністю кворуму, однак зібралося біля 60 осіб, в присутності яких відповідачі звинувачували ОСОБА_4 у продажу вінпункту. Тому, оскільки ця інформація є негативною та недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача просили позов задовольнити в повному обсязі. Відповідачі позовні вимоги та обставини позову не визнали. ОСОБА_5 пояснив, що дійсно 25 грудня 2013 року загальні збори пайовиків майнових паїв не відбулися у зв'язку з відсутністю кворуму, однак він не стверджував, що ОСОБА_4 продав вінпункт, а неодноразово звертався до нього, як до колишнього директора СК "Україна" з проханням надати відповідь куди реалізовано майно належне СК "Україна". Конкретно про вінпункт мова не йшла. ОСОБА_6, та ОСОБА_7 також наполягали на тому, що вони не говорили що ОСОБА_4 продав вінпункт.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської оласті від 14.07.2014 року, в якій просить скасувати рішення суду від 14.07.2014 року, як винесене з порушенням закону, задовольнити в повному обсязі позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення по 10 000 грн. моральної шкоди., посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачами рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили, за виключенням представника ОСОБА_5, причини неявки якого судова колегія не визнала поважними. Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині мотивувальної частини з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що на 25 грудня 2013 року о 10 год. 00 хв. було запрошено пайовиків СК "Україна" на загальні збори пайовиків майнових паїв, яке повинно було відбутися в актовому залі адмінбудівлі на 2 поверсі. Повістка дня: розпаювання майна СК "Україна", що підтверджується оголошенням а. с. 6.

Однак, як вбачається з відповіді СК "Україна" на запит суду а. с. 52 загальні збори пайовиків майнових паїв не відбулися, протокол зборів не вівся. Дані обставини, щодо не проведення у зв'язку з відсутністю кворуму загальних зборів пайовиків майнових паїв та не ведення протоколу також підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, та визнали сторони, тому згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 встановлено, що особи, які прийшли 25 грудня 2013 року о 10 год. 00 хв. до актового залу адмінбудівлі на другому поверсі в с. Багате обговорювали питання розпаювання майна.

При цьому, як вбачається зі свідчень свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5 намагався з'ясувати у ОСОБА_4 відомості щодо реалізації майна належного СК "Україна".

Суд першої інстанції критично віднісьсся до показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, які підтверджували, що відповідачі стверджували, що ОСОБА_4 продав вінпункт, а саме ОСОБА_10, оскільки він спочатку пояснив, що збори пайовиків були в лютому 2014 року стверджував, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 говорили, що вінпункт проданий ОСОБА_4 за маленьку ціну, та не зміг пояснити хто в якому порядку говорив на зібранні, та про що. У ОСОБА_9 виник конфлікт з ОСОБА_5, та вона чула по голосу, що говорили ОСОБА_6, та ОСОБА_7 на зібранні. Хто за ким виступав вона також не змогла пояснити, стверджувала, що всі особи, які перебували на зібранні викрикували з місця. ОСОБА_17 також надав пояснення, що він сидів на першому ряду, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в кінці залу, однак він не повертаючись по голосу чув, що викрикували ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Крім того, взагалі не один із свідків не підтвердив, що відповідачі стверджували, що ОСОБА_4 "одноосібно без згоди з пайовиками та без рішення загальних зборів", "загальною площею 562,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів факту поширення відповідачами недостовірної інформації щодо нього, а саме щодо продажу ним одноосібно без згоди з пайовиками та без рішення загальних зборів вінпункту загальною площею 562,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позов щодо захисту честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації негативною та недостовірною задоволенню не підлягає.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що спростування має здійснюватись у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині спростування інформації на наступному засіданні загальних зборів пайовиків майнових паїв колишнього КСП "Україна" не можливо задовольнити, оскільки загальні збори пайовиків майнових паїв не відбулися у зв'язку з відсутністю кворуму.

Оскільки судом не встановлено, розповсюдження відповідачами негативної та недостовірної інформації щодо позивача, яка порушує його честь, гідність та ділову репутацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації негативною та недостовірною, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки він не доведений та не обґрунтований, а тому керуючись ст. ст. 28, 129 Конституції України, ст. ст. 23, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, п. п. 4, 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову ОСОБА_4

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_4

Однак, судова колегія не погоджується в повній мірі з мотивувальною частиною рішення суду, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується доказами по справі, що на 25 грудня 2013 року о 10 год. 00 хв. було запрошено пайовиків СК "Україна" на загальні збори пайовиків майнових паїв, яке повинно було відбутися в актовому залі адмінбудівлі на 2 поверсі (а. с. 6).

Однак, загальні збори пайовиків майнових паїв не відбулися, у зв'язку з відсутністю кворому, протокол зборів не вівся (а. с. 52), що визнали сторони та вбачається з рішення суду першої інстанції, яке не оскаржують відповідачі, і з апеляційної скарги позивача.

Особи, які прийшли 25 грудня 2013 року о 10 год. 00 хв. до актового залу адмінбудівлі на загальні збори пайовиків, в тому числі і відповідачі, обговорювали питання розпаювання майна, та в ході цього обговорення відповідачі в присутності інших осіб, які прийшли на збори, в своїх виступах говорили, що позивач ОСОБА_4 продав вінпункт, що підтвердили в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17 та вбачається з технічного запису судового засідання, який не оспорюється сторонами після розгляду зауважень на нього судом першої інстанції (а. с. 124, 140).

Тобто, в судовому засіданні встановлено та підтверджується доказами по справі, що відповідачі говорили про продаж позивачем вінпункту.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вінпункт, про який вказували відповідачі, було продано в період роботи позивача на посаді директора СК "Україна", на якій він працював з 05.03.2005 року, що вбачається з рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.08.2009 року (а. с. 48-50, 82-84), а саме 25.04.2006 року державною виконавчою службою з прилюдних торгів в ході примусового виконання виконавчих документів про стягнення з СК "Україна" на користь фізичних, юридичних осіб та держави суми боргу, що підтверджується копією акту про проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 24.05.2006 року (а. с. 5).

Відповідно до позовної заяви (а. с. 3) позивач просить визнати негативною та недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 25.12.2013 року на загальних зборах пайовиків майнових паїв колишнього КСП "Україна" про те, що ОСОБА_4 одноосібно без згоди з пайовиками та без рішення загальних зборів продав вінпункт загальною площею 562,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, в судовому засіданні встановлено та підтверджується доказами по справі, що відповідачі вказували лише на те, що позивач продав вінпункт.

Докази розповсюдження іншої інформації, яку просить визнати позивач негативною та недостовірною, в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 277 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Як роз'яснено в п. 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що хоча відповідачі і розповсюдили інформацію стосовно позивача, яка не відповідає дійсності (що позивач продав вінпукт), докази поширення іншої недостовірної інформації відповідачами відносно позивача (яку вказує позивач в позовній заяві) в матеріалах справи відсутні, однак ця інформація не є негативною в розумінні вище вказаних роз'яснень викладених в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", приймаючи до уваги також те, що вказаний вінпункт дійсно було продано в період роботи позивача на посаді директора СК "Україна" хоча і державною виконавчою службою з прилюдних торгів в ході примусового виконання виконавчих документів про стягнення з СК "Україна" на користь фізичних, юридичних осіб та держави суми боргу, що встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем не представлено переконливих доказів, що поширена відповідачами інформація (що він продав вінпункт) порушує особисті немайнові права позивача, тобто або завдає шкоди відповідним його особистим немайновим благам, або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, враховуючи обґрунтування позивачем позовних вимог та встановлені обставини у справі. Проте, ці обставини входять до юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, з яким звернувся до суду позивач та обов'язок доведення цих обставин, як роз'яснено вище, покладається на позивача.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання негативною та недостовірною інформацію поширену відповідачами стосовно нього, яку позивач просив визнати, а також відсутні, в зв'язку з цим, і правові підстави для задоволення позовних вимог щодо спростування вказаної позивачем інформації та стягнення моральної шкоди, які є похідними позовними вимогами, враховуючи їх обґрунтування, а тому оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання негативною та недостовірною поширену інформацію, то відсутні і підстави для задоволення похідних позовних вимог.

Таким чином, в задоволенні позову позивача необхідно відмовити саме з вищевказаних підстав.

Також, у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог позивача, то відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача і судові витрати.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідно до технічного запису судового засідання, який не оспорюється сторонами після розгляду зауважень на нього судом першої інстанції, вказані свідки пояснили, що відповідачі говорили, що позивач ОСОБА_4 продав вінпункт, однак ця інформація, враховуючи вищевикладене, не є негативною та переконливі докази, які б підтверджували, що вона порушує особисті немайнові права позивача, тобто або завдає шкоди відповідним його особистим немайновим благам, або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, враховуючи обґрунтування позовних вимог позивачем та встановлені обставини у справі, в матеріалах справи відсутні, а також не надані суду апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони, враховуючи вище викладене, не спростовують висновки суду щодо відмови в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, в частині щодо обґрунтування рішення суду та не погоджується з доводами апеляційної скарги, в частині висновків суду, на підставі вищезазначеного.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що мотивувальна частина рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2014 року підлягає зміні, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації негативною та недостовірною, зобов'язання спростувати вказану інформацію та стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич