Ухвала суду № 42435047, 21.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 22-ц/778/127/15 Головуючий у 1 інстанції: Хаустова Т.А.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області

та ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» філія 05, ОСОБА_3, Державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Леус С.М.; третя особа: Реєстраційна служба Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання недійсними прилюдних торгів нежитлової будівлі, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнювала до ОСОБА_5, Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» філія 05, ОСОБА_3, Державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Леус С.М., третя особа: Реєстраційна служба Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання недійсними прилюдних торгів нежитлової будівлі, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, визнання спільною сумісною власністю майна та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 07 вересня 2006 року між нею і відповідачем - ОСОБА_5 був укладений шлюб. Фактичні сімейні відносини між ними на теперішній час припинені, вони проживають окремо. У період шлюбу за спільні кошти нею та відповідачем - ОСОБА_5 придбана нежитлова будівля площею 41,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У березні 2014 року їй стало відомо, що у Відділі Державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження про стягнення з відповідача ОСОБА_5 заборгованості за договорами позики.

18 березня 2014 року від державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції вона дізналася, що виконавче провадження знаходиться на стадії реалізації їх спільного майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 за 57240 грн. та на 20 березня 2014 року призначено торги. Про торги ні її, ні відповідача - ОСОБА_5 не повідомляли.

Незважаючи на те, що до виконавчої служби нею була подана заява про зупинення виконавчих дій та повідомлено виконавчу службу, що нею 20 березня 2014 року поданий позов до суду про поділ спільного майна подружжя, торги 20 березня 2014 року були проведені.

Згідно до протоколу № 0514264-1 від 20 березня 2014 року про проведення прилюдних торгів переможцем торгів став ОСОБА_3

24 березня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Молжаніновою Р.М. було складено Акт про проведення прилюдних торгів згідно до якого власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

Цього ж дня державним виконавцем були повернуті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за договорами позики у зв'язку з тим, що у боржника не має іншого майна на яке можна звернути стягнення.

25 березня 2014 року на підставі Акту державного виконавця Ковальову Д.В. державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Леус С.М. було видано свідоцтво і зареєстровано право власності у реєстрі речових прав.

Враховуючи норми Сімейного кодексу України, на момент проведення торгів нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і відповідно їй належала ? частина нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Вважає проведені торги по реалізації нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером та кіоском за адресою: АДРЕСА_1, які були проведені Приватним підприємством «НИВА-В.Ш.» філія 05, 20 березня 2014 року недійсними.

Оскільки, Свідоцтво, видане Першою Слов'янською Державною нотаріальною конторою 25 березня 2014 року за реєстром № 2-319 про те, що ОСОБА_3 належить на праві власності нежитлова будівля з тамбуром, ґанком, контейнером та кіоском площею 41,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано у реєстрі речових прав після його вчинення, дане свідоцтво вона вважає недійсним, то вважає за необхідне також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену нежитлову будівлю.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд визнати недійсними прилюдні торги по реалізації нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером та кіоском за адресою: АДРЕСА_1, які були проведені Філією 05 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» 20 березня 2014 року;

визнати недійсним акт про проведені прилюдні торги від 24 березня 2014 року, складений державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Молжаніновою Р.М., згідно якого ОСОБА_3 визнано покупцем нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером та кіоском за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним Свідоцтво, видане Першою Слов'янською Державною нотаріальною конторою 25 березня 2014 року за реєстром № 2-319 про те, що ОСОБА_3 належить на праві власності нежитлова будівля з тамбуром, ґанком, контейнером та кіоском площею 41,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену нежитлову будівлю; Визнати спільною сумісною власністю подружжя нежитлову будівлю з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1;

визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1;

визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину нежитлової будівлі нежитлову будівлю з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нерухоме майно - нежитлову будівлю з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1. а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним правочин з купівлі-продажу нежилого приміщення, а саме: нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, оформлений Протоколом від 20 березня 2014 року № 0514264-1 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5 та Актом про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 24 березня 2014 року, затвердженого Начальником Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Сологуб С.А.

Визнано недійсними прилюдні торги щодо реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41.8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, які були проведені Філією 05 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» 20 березня 2014 року.

Визнано недійсним Акт про проведені прилюдні торги від 24 березня 2014 року, складений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Молжаніновою Р.М., згідно якого ОСОБА_3 визнано покупцем нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним Свідоцтво, видане Першою Слов'янською Державною нотаріальною конторою 25 березня 2014 року за реєстром № 2-319 про те, що ОСОБА_3 належить на праві власності нежитлова будівля з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину нежитлової будівлі з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, яка позначена в плані БТІ літерами (А-1, а, а 1, а 2) площею 41,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із рішенням суду, Відділ державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначена апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області та ОСОБА_3 підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля з тамбуром, ґанком, контейнером і кіоском, площею 41,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, тому дійшов висновку про визнання права власності по ? частці за подружжям та про визнання прилюдних торгів, акту про проведені торги, свідоцтва про власності на ОСОБА_3 недійсними та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

За змістом ст. ст. 3, 60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріально посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріального засвідчена. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з цим, в силу п.3 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Законодавець має на увазі кошти, які були набуті до шлюбу, або одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало подружжю до шлюбу, одержані за договором дарування, одержані в порядку спадкування. Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Отже, указаною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно оцінив надані сторонами докази, прийняв до уваги визнання позову відповідачем ОСОБА_5, врахував положенням норм матеріального права про презумпцію спільної сумісної власності на майно, набутого подружжям за час шлюбу. Судом правильно застосовані норми 203,215 ЦК України та зроблений обґрунтований висновок щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Докази та обставини, на які посилаються апелянти були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області та апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: