Рішення № 42431432, 20.01.2015, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2015/2-250/11 р.

2/622/153/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Калайда І. С.,

при секретарі Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство" до ОСОБА_1 про стягнення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Золочівське хлібоприймальне підприємство» ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 03.12.2009 року про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 194046,55 грн. Також просить стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 вказав, що між ЗАТ «Золочівське хлібоприймальне підприємство», правонаступником якого є ТОВ «Золочівське хлібоприймальне підприємство», в особі ОСОБА_1, 03.12.2009 року було укладено договір про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу з ОСОБА_1 На виконання умов договору позивач передав безоплатно відповідачу кошти у сумі 150 000 тис. грн.. для користування протягом встановленого договором строку. В пункті 2 договору зазначено, що позивач передає відповідачеві кошти в якості фінансової допомоги згідно з рішенням наглядової ради ЗАТ «Золочівське хлібоприймальне підприємство» від 03.12.2009 року. Зобов'язання позивачем за договором було виконано у повному обсязі, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 03.12.2009 року на суму 53500 грн., 14.01.2010 року - на суму 4000 грн., 20.01.2010 року - на суму 92924 грн. Таким чином, відповідач фактично отримав грошові кошти в сумі 150424 грн.

Згідно п. 5.1 договору відповідач зобов'язався у строк до 31.12.2010 року повернути позивачу суму коштів, фактично отриманих від позивача за даним договором, однак ОСОБА_1 своїх зобов'язань на час подання позову до суду не виконав. Пунктом 7.2 договору встановлено, що за кожен день прострочення зобов'язання за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка буде діяти в період наявності простроченої заборгованості, за кожен день прострочення. Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пеню, встановлену договором з 01.01.2011 року по 31.07.2012 року. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором від 03.12.2009 року становить 194046,55 грн., з яких 150424,00 грн - сума основного боргу, 7014,18 грн -інфляційне збільшення на суму боргу, 36608,39 грн. -пеня за прострочення повернення грошових коштів.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх з наведених вище підстав.

Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали. Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що кошти за зазначеним договором він не отримував, а йому лише була повернута раніше надана ним підприємству фінансова допомога, про що свідчать вказані видаткові касові ордери від 14.01.2010 р., 20.01.2010 р. та 03.12.2009 року, де зазначено, що підставою їх видачі є саме «повернення фінансової допомоги», яку він надавав ХПП раніше, а не отримання ним цих коштів від ХПП. Також пояснив, що в процесі господарської діяльності від неодноразово надавав фінансову допомогу підприємству як його керівник шляхом внесення коштів у касу підприємства. Згодом ця допомога поверталася йому шляхом видачі коштів з каси цього ж підприємства. Представник відповідача ОСОБА_4 пояснила, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували, згідно якого документу ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 150000,00 грн з каси підприємства ЗАТ «Золочівське ХПП» , що виключає право ЗАТ (на теперішній час ТОВ) «Золочівське ХПП» заявляти вимогу про стягнення цих коштів, а також фінансових санкцій.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив насупні обставини та визначив відповідні до них правовідносини.

Золочівським районним судом Харківської області 09.09.2014 року по даній справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.. Ухвалою цього ж суду від 07.11.2014 року заочне рішення скасовано та призначено до розгляду в загальному порядку.

03.12.2009 року між ЗАТ «Золочівське ХПП» в особі директора ОСОБА_1, діючого на підставі статуту (Сторона 1) з однієї сторони та фізична особа ОСОБА_1 (Сторона 2) з другої сторони уклали цей договір про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, за умовами якого згідно рішення Наглядової Ради ЗАТ «Золочівське ХПП» від 03.12.2009 року Сторона 1

зобов'язалася передати безоплатно Стороні 2 грошові кошти в сумі 150000,00 грн. для користування протягом встановленого цим Договором строку.

Згідно з п. 3.1. Сторона 1 надає грошові кошти Стороні 2 одним платежем. Якщо сума фактично наданих коштів буде менша ніж сума, визначена згідно п.1.1 цього договору, Сторона 2 повинна повернути Стороні 1 суму фактично отриманих грошових коштів. На підставі п 3.2 кошти надаються у готівковому порядку шляхом їх видачі з каси Сторони 1.

Відповідно до п. 5.1 Сторона 2 зобов'язується в строк до 31.12.2010 року повернути Стороні 1 суму коштів фактично отриманих від Сторони 1 за цим договором.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторона в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пленумом Верховного Суду України в пункті 8 постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» надано роз"яснення, згідно якого відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

В підтвердження факту видачі з каси підприємства грошей відповідачу в позовній заяві зазначено наступні видаткові касові ордери: від 03.12.2009 р. на суму 53500,00 грн, від 14.01.2010 р. на суму 4000,00 грн, від 20.01.2010 р. на суму 92924,00 грн. Загальна сума вказаних видаткових ордерів становить 150424,00 грн. а не 150000,00 грн, як це передбачено вищевказаним договором. Видаткові касові ордери підписані керівником ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_6 Крім того, в даних фінансових документах як підставу видачі касових ордерів від 14.01.2010 р., від 20.01.2010 р. та від 03.12.2009 р. зазначено "повернення фінансової допомоги", а не отримання зазначеної фінансової допомоги (а.с.12, 13). Твердження представника позивача, що таке обгрунтування видчі видаткових касових ордерів є лише опискою, допущеною в зв"язку з неуважністю бухгалера суд не приймає до уваги як доказ.

Таким чином, підстава -повернення фінансової допомоги ставить під сумніви дійсність цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3, 3.10., додатку 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 із змінами та доповненнями, на підтвердження факту надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Золочівське ХПП» мав надати квитанції до прибуткових касових ордерів, завірених підписами головного бухгалтера та печаткою підприємства, оскільки видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За пунктом другим частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно з п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, касовий ордер-первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами НБУ, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом НБУ. Приймання (видача) готівки в касу (з каси) проводиться за прибутковим (видатковим ) касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання (видачу) підприємством готівки в касу (з каси) за прибутковими (видатковими) касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписом головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка на час виникнення спірних відносин працювала головним бухгалтером підприємства та заповнювала видаткові ордери від 14.01.2010 р., 20.01.2010 р. та від 03.12.2009 р., пояснила, що дійсно ОСОБА_1 згідно протоколу засідання Наглядової ради ЗАТ «Золочівське ХПП» від 03.12.2010 року була надана безпроцентна фінансова допомога в розмірі 150000,00 грн. Допомога видавалася 3 видатковими касовими ордерами. Фактично йому було видано 150424,00 грн. На той момент ТОВ «Золочівське ХПП» було винне ОСОБА_1 борг в сумі близько 34000,00 грн., яку повертали йому видатковим касовим ордером від 03.12.2009 року та цим же ордером надавали йому фінансову допомогу, тому і зазначили - підстава: повернення фінансової допомоги. В інших видаткових касових ордерах від 14.01.2010 р, та 20.01.2010 року - підстава: повернення фінансової допомоги була зазначена помилково.

Суду не надано доказів того, що головний бухгалтер ОСОБА_6 та інші працівники, були притягнені до дисциплінарної чи до адміністративної відповідальності за допущену помилку, що підтвердила і свідок ОСОБА_6

За своєю юридичною природою, спірний договір є договором позики. Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей, або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не приймає до уваги довідку про загальну інформацію щодо ЗАТ «Золочівське ХПП» та результати його діяльності за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 року, так як вона надана заінтересованою особою та не завірена печаткою. На пропозицію суду про призначення судово-бухгалтерської експертизи сторони відмовилися.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення суми поворотної безпроцентної позики 150424,00 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за користування грошовими коштами, пені та судового збору є похідними від вимог щодо стягнення суми позики, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 207, 208, 218, 1046 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство" до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення

Повний текст рішення виготволено 26.01.2015 року.

Головуючий суддя: Калайда І. С.,

.