Ухвала суду № 42430279, 21.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2161092/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/118/К/15 суддя Бондарєва О.І.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

при секретарі: Булах К.А.

за участі: представника позивача Данилейченко Юлії Юріївни, представника відповідача ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі ПАТ "ПУМБ") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 53/07ФЛ від 15.10.2007 року в розмірі 1162916,52 дол. США, що еквівалентно 9291702,99 грн., 413332,36 грн. - сума пені, а також судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "ПУМБ" посилався на те, що між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ" та відповідачем було укладено кредитний договір № 53/07ФЛ від 15.10.2007 року та додаткові угоди до нього: №1 від 15.10.2007 року, №2 від 16.05.2008 року, №3 від 18.06.2009 року, №4 від 20.11.2009 року та №5 від 06.08.2010 року. Згідно умов кредитного договору відповідач отримав в кредит 693000,00 дол. США та зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та строки , визначені договором.

Проте, починаючи з 01.03.2010 року відповідач повністю припинив виконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом. В результаті чого станом на 30.01.2014 року у відповідача перед позивачем накопичилась заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 478503,66 дол. США. Також починаючи з 27.11.2013 року у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за основною сумою кредиту в розмірі 684412,86 дол. США. Крім того у зв'язку з неповним виконанням умов укладеного кредитного договору з відповідача слід стягнути пеню, яка станом на 30.01.2014 року складає 413332,36 грн.

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором №53/07 ФЛ від 15.10.2007 року, яка станом на 30.01.2014 року складає 1214647,73 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 9705035,35 грн., з яких: 684412,86 дол. США - заборгованість за кредитом, 478503,66 дол. США - заборгованість за відсотками, 51731,21 дол. США; а також судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2014 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, поставив питання про скасувати оскаржуване рішення, з ухвалення нового, про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для справи та недоведеність обставин, які суд вважав доведеними. Зокрема відповідач посилався на існуюче рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 06.03.2011 року, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" та в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором було звернено стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачеві на праві приватної власності, шляхом продажу позивачем вказаного майна з укладенням від його імені договорів купівлі-продажу будь-яким способом, а також з наданням ПАТ "ПУМБ" всіх прав, необхідних для здійснення продажу. Крім того, предмет іпотеки було передано в управління ПАТ "ПУМБ" на період його реалізації. На виконання вказаного рішення банк отримав виконавчі листи та направлено їх до ДВС. Відтак відповідач вважає, що банк вже використав своє право щодо примусового виконання судового рішення, а отже і скористався способом захисту своїх прав. У зв'язку з викладеним та враховуючи вимоги ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, відповідач вважає, що в задоволенні позовних вимог ПАТ "ПУМБ" слід відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи згідно умов кредитного договору №53/07ФЛ від 15.10.2007 р., з послідуючими змінами та доповненнями, укладених в формі додаткових угод, між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "ДОНГОРБАНК", ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_3, останньому видано кредит, в іноземній валюті, у розмірі 693000,00 дол. США, що підтверджується копією укладеного договору (а.с.14-16).

Згідно п. 2.1. Договору дата надання кредиту 15.10.2007 p., строк повернення кредиту 13.10.2027 p., проценти за користування кредитом за строковою заборгованістю в розмірі 12,9% річних, за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості 17,9% річних. Видача кредиту підтверджується заявкою на видачу готівки № 110_12 від 15.10.2007 року (а.с.47).

У відповідності до п.5.1. кредитного договору, банк має право вимагати, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в гривні, виходячи з офіційного курсу НБУ на день сплати у випадку несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом, пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Згідно п. 3.1.4. кредитного договору позивач має право дострокового витребувати повернення кредиту та сплати процентів у випадку: затримання відповідачем сплати чергової частини кредиту або процентів на один календарний місяць; невиконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених кредитним договором.

Пунктом 3.4.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити повернення кредиту згідно графіку, приведеному в додатку №1 до кредитного договору.

В порушення п.п. 3.4.1., 3.4.2., 3.4. кредитного договору, погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, відповідно до встановленого графіку, відповідачем не здійснюється.

Вимога позивача про дострокове повернення кредитних коштів, була отримана відповідачем 23.03.2011 року (а.с.49), проте залишена без задоволення.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Тож, відповідач порушив свої зобов'язання шляхом невиконання суттєвих умов кредитного договору, що призвело до погіршення стану позивача, як кредитора, та виникнення вимоги від останнього щодо дострокового повернення суми кредиту.

Як убачається з розрахунку заборгованості (а.с.6-12), станом на 30.01.2014 року, борг за кредитним договором, складає - 9705035,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 684412,86 дол. США; заборгованість за відсотками - 478 503,66 дол. США; пеня за порушення строків виконання зобов'язань - еквівалент 51 731,21 дол. США.

Разом: 1 214 647,73 дол. США, (684 412,86 + 478 503,66 + 51 731,21), що по курсу НБУ, станом на 30.01.2014 року (включно), є еквівалентом - 9 705 035,35 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджена також довідкою від 06.05.2014 року, де разом з цим, зазначено, що від виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є забезпеченням основного зобов'язання за кредитним договором №53/07 ФЛ від 15.10.2007 року, грошові кошти не надходили.

У відповідності до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", №5 від 30.03.2012 року, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Тож, оскільки, відповідачем прострочено повернення чергової частини позики, позивач вправі вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо, необхідності стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" 9705035,35 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №53/07 ФЛ від 15.10. 2007 року

Доводи апеляційної скарги щодо існування рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором та використання позивачем права на примусове виконання даного судового рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішення, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору. До того ж посилання сторони відповідача на використання позивачем права на примусове виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не може бути взято до уваги колегією суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2014 року (а.с.166-167) щодо примусового виконання вказаного рішення скасована постановою від 05.08.2014 року (а.с.168-169). Тож, належних і допустимих доказів на підтвердження виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_3 та його представником не надано. Крім того, згідно роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих в п.9 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", №5 від 30.03.2012 року, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки рішення суду та незгодою з висновками суду по оцінці доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню через свою недоведеність, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: