Ухвала суду № 42430232, 13.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/806/15 Справа № 199/6713/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Гайдук В.І.

за участю секретаря Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ОСОБА_2,

заяву Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області про приєднання до апеляційної скарги Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де третя особа начальник Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу державної влади,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_2 та в обґрунтування уточнених у вересні 2014 року вимог, зазначив, що він неодноразово намагався потрапити на особистий прийом до начальника Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, однак йому в цьому було відмовлено.

Питання, які позивач хотів порушити на особистому прийомі у ОСОБА_3 24 грудня 2012 року та 10 червня 2013 року щодо тяганини у кримінальному провадженні повністю не вирішено, законного рішення не прийнято до цього часу.

Такими діями начальника Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 були порушені права позивача на звернення та особистий прийом, у зв'язку з чим він зазнав моральної шкоди та поніс матеріальні збитки.

Просив стягнути на його користь з Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області матеріальні збитки в сумі 761 грн. та з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України моральну шкоду у сумі 22290 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року з урахуванням ухвали того ж суду від 02 грудня 2014 року про виправлення описки позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 14,6 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 грн., а всього - 214,6 грн. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та у заяві про приєднання до апеляційної скарги Дніпропетровське міське управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заяви про приєднання до апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, заява про приєднання до апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Ст. 56 Конституції України регламентовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція є органом державної виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок недотримання порядку роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ регулюється п.п.10.1 та 10.2 розділу 10 Наказу МВС №1177 від 10 жовтня 2004 року «Про затвердження положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ».

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року визнано протиправною бездіяльність начальника Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, яка виразилась у систематичних грубих порушеннях при організації особистого прийому громадян відповідно до затвердженого графіку та невиконанні вимог Наказу МВС №1177 від 10 жовтня 2004 року «Про затвердження положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ» (а.с.11-12).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року начальнику Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у відкритті провадження за його апеляційною скаргою відмовлено, внаслідок чого, судове рішення набрало законної сили (а.с.13).

Доводи Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у апеляційній скарзі, до якої приєдналося Дніпропетровське міське управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо недоведеності факту спричинення позивачу моральної шкоди та не встановлення судом першої інстанції наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні колегія суддів відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного.

Виходячи з роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Порядок роботи зі зверненнями громадян і організація їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ регулюється Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Наказом МВС №1177 від 10 жовтня 2004 року (далі-Положення).

Відповідно до п.п. 1.3; 1.4 Положення громадяни України мають право звернутися до органів внутрішніх справ, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом є важливим напрямком діяльності органів внутрішніх справ, засобом отримання інформації з питань, віднесених до їх компетенції, однією з форм зміцнення і розширення зв'язків міліції з громадськістю. Чуйне й уважне ставлення до звернень громадян кожен працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний уважати своїм службовим обов'язком. У роботі зі зверненнями, а також під час особистого прийому громадян слід уважно відноситися до їх запитів і проблем, дотримуватися високої культури поводження і правил етикету.

Керівники органів внутрішніх справ усіх рівнів згідно зі своїми функціональними обов'язками несуть персональну відповідальність за організацію роботи зі зверненнями громадян та з питань їх особистого прийому.

Згідно п. 8.14 Положення керівництво органу внутрішніх справ зобов'язане

забезпечити прийом усіх громадян у день їх звернення з урахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку органу. Несвоєчасний початок прийому та припинення його раніше встановленого строку неприпустимі.

Неправомірна бездіяльність посадової особи органу внутрішніх справ, якою були порушені законні права позивача на особистий прийом, встановлена судовим рішенням, яке набрало чинності, а тому у відповідності з ч. 3 ст. 61 ЦПК України ці обставини не потребують доказуванню у справі, що переглядається.

Посилання апелянта Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУу Дніпропетровській області), що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Положенням, яким відшкодування моральної шкоди не передбачено, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки зазначеним Положенням врегульовано питання відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок недотримання порядку роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ.

Факт понесення позивачем матеріальних збитків у розмірі 14,6 грн., пов'язаних з направленням рекомендованою поштовою кореспонденцією письмових звернень, підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень та квитанцій про їх відправлення (а.с.26,27).

Оскільки неправомірна бездіяльність начальника Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 як посадової особи органу виконавчої влади була допущена при здійсненні ним своїх повноважень, то заподіяна такою бездіяльністю шкода відшкодовується державою, як це передбачено ст. 1174 ЦК України.

Доводи апелянта ГУ ДКСУу Дніпропетровській області з посиланням на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, що встановлення факту порушення вже є достатньою справедливою сатисфакцією в частині відшкодування моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги у повному обсязі, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для захисту прав позивача у визначений ним спосіб, передбачений діючим законодавством України, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на придбання пального для виїздів на автомобілі для звернення на особистий прийом, подання скарг до державних установ, звернення та явки до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції правильно виходив з їх недоведеності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставної відмови у задоволенні цих позовних вимог з посиланням на надані ним докази, не спростовують висновків суду.

Наявні у матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з приміткою про право позивача керувати цим автомобілем, а також копії квитанцій про придбання пального від 24 грудня 2012 року, 10 червня 2013 року, 17 та 31 липня 2013 року, 08 серпня 2013 року, 03 вересня 2013 року, 12 травня 2014 року на загальну суму 746,88 грн. свідчать тільки про наявність права у позивача керувати автомобілем «Мерседес Бенц Е2404М» 2004 року випуску та про придбання пального у зазначені дні (а.с.24,28).

Доказів на підтвердження яка кількість палива даним транспортним засобом витрачається, яка відстань долалася позивачем у зазначені ним дні для явки до відповідних установ, матеріали справи не містять, відтак, суд позбавлений можливості перевірити правильність таких витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, що через бездіяльність начальника Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, яка виразилася у не проведенні особистого прийому громадян у визначені часи 24 грудня 2012 року та 10 червня 2013 року, позивач був вимушений звертатися із скаргами до Головного управління МВС у Дніпропетровській області та до суду, що змусило його нервувати, створило певний дискомфорт, порушило звичайний режим його життя.

З урахуванням викладеного, місцевий суд правильно визначив необхідний та достатній розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню державою позивачу, у сумі 200 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшення розміру моральної шкоди, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду першої інстанції.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 22290 грн., позивач виходив з кратного співвідношення з мінімальним розміром заробітної плати та посилався на тривалість порушення його права незаконною бездіяльністю посадової особи, отримання ним психологічної травми від свавілля начальника Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, перебування у стресовому стані, позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршенні стосунків у родині.

При цьому відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з розміром стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди, так як при ухваленні рішення судом в повній мірі враховано душевні страждання позивача, пов'язані з необхідністю захищати своє право на звернення, порушене неправомірною бездіяльністю посадової особи, а також враховано засади розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції правильно враховано, що сторони звільнені від їх сплати та відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України компенсацію судових витрат віднесено за рахунок держави.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дав правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, виходячи із доведеності завданої позивачу моральної шкоди та її розміру, а також документально підтверджених матеріальних збитків, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги та заява про приєднання до апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, заяву Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області про приєднання до апеляційної скарги, відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді