Рішення № 42427283, 21.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1705/14-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.Провадження № 22-ц/780/369/15 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 30 21.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Фінагеєєва В.О.

за участю секретаря: Черепинець А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої злочином, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що 23 серпня 2013 року в с. Софіполь, Тетіївського району Київської області відповідач, знаходячись на присадибній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності, на ґрунті існуючих між ними неприязних відносин, наніс останній тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. За зазначені вище дії вироком Тетіївського районного суду від 27.04.2014 року відповідач був засуджений за ч.2 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1360 грн. та відповідно ст. 1 Закону України "Про амністію в 2014 році" звільнений від кримінальної відповідальності.

Внаслідок отриманих травм позивач перебувала на лікуванні в різних медичних закладах та понесла при цьому витрати матеріального характеру на суму 16090,78 грн. Крім того, на думку позивача, відповідачем нанесена їй моральна шкода, яка виразилася в публічному приниженні її людської гідності, потурання правами пенсіонерки, матері п'ятьох дітей, вчинив зазначених дій людиною, яка значно молодша її. Моральну шкоду вона оцінює в 20000 гривень.

Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 16090,78 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000грн.

Рішенням Тетієвського районного суду Київської області від 18 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не дав у своєму рішенні оцінки висновку експерта № 19/к від 17 лютого 2014 року, відповідно до якого на лікуванні в стаціонарі позивач перебувала не у зв»язку з отриманими травмами, які лікуються амбулаторно, а у зв»язку із загостренням клінічного перебігу наявних у неї хронічних захворювань. Експертна комісія не вбачає причинно-наслідкового зв»язку із спричиненими позивачу тілесними ушкодженнями і її подальшим стаціонарним лікуванням. Також, відповідно до висновку експерта, закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку не підтверджені об»єктивними клінічними даними.

Також відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції у своєму висновку не навів яким чином спричинення тілесних ушкоджень вплинуло на престиж та ділову репутацію позивача. Вважає, що стягнення з нього 20000 грн. моральної шкоди виходить за рамки розумності та справедливості.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, його представника та представників позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що після нанесення відповідачем тілесних ушкоджень потерпілій, остання перебувала на лікуванні в Тетіївській районній лікарні з 23.08.2013 року по 28.03.2013 року з діагнозом : ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки і на своє лікування позивач придбала ліків на 480,95 грн. Крім того, позивач 30.08.2013 року за проведення МРТ головного мозку в Медичному центрі "Медівін" м. Києва понесла витрати в сумі 600 грн.

У позивача в результаті неправомірних дій відповідача погіршився загальний стан здоров'я, в зв'язку з чим вона з 28.08.2013 року по 17.09.2013 року перебувала на обстеженні та лікуванні у Дочірньому підприємстві "Медичне науково-практичне об'єднання «МЕДБУД" Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія " Київміськбуд ", на що позивач витратила 15009,83 гривень.

Внаслідок злочинних дій відповідача позивач зазнала значних фізичних, душевних та психологічних страждань. Завдання позивачу тілесних ушкоджень призвело до вимушених змін у життєвих та повсякденних стосунках позивача, вплинуло на її престиж, ділову репутацію, добробут та матеріальне становище її сім'ї. Для відновлення втраченого стану позивачу необхідний певний час та значні зусилля, направлені на налагодження нормальних життєвих стосунків, свого фізичного та психологічного стану.

Вказані вище обставини суд встановив на підставі наступних доказів: пояснень позивача та її представника, частково поясненнями представника відповідача, копією вироку Тетіївського районного суду від 27.04.2014 року, довідкою Тетіївської ЦРЛ № 2054 від 12.11.2014 року, актом приймання передачі надання медичних послуг Медичному центрі "Медівін" від 30.08.2013 року та копією фіскального чеку, копіями договорів між позивачем та Медичним науково-практичним об'єднанням "МЕДБУД" Публічного акціонерного товариства " Холдингова компанія "Київміськбуд" від 28.08.2013 року та 09.09.2013 року на медичні послуг та актами про надання медичних послуг.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджений розмір матеріальної шкоди, а також суд встановив наявність моральної шкоди, завданої діями відповідача. Суд вважав також обґрунтованим і доведеним розмір моральної шкоди, завданої позивачу.

Однак судова колегія не може погодитись із такими висновками суду виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1667 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз»яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховний Суд України, N 6, 27.03.1992, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції правильно послався у своєму рішенні на те, що обставини завдання відповідачем позивачу тілесних ушкоджень доводяться вироком суду, а тому окремому доведенню в суді не підлягають, а тому не прийняв до уваги заперечення проти цих обставин, висловлені відповідачем.

Однак при вирішенні заявленого позову суду необхідно було встановити обставини щодо заподіяння діями відповідача позивачу матеріальної та моральної шкоди, а саме наявності причинного зв»язку між діями відповідача та понесеними позивачем матеріальними витратами, які і складають матеріальну шкоду.

Суд першої інстанції послався лише на те, що позивач надала суду підтверджуючи документи, що вона знаходилась на лікуванні. При цьому поза увагою суду залишились заперечення відповідача проти позову в яких він звертав увагу суду на висновок експертизи, в якому зазначено, що отримані позивачем легкі тілесні ушкодження не потребували стаціонарного лікування, діагноз визначений у наданій медичній документації закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку - не підтверджені об»єктивними клінічними даними (а.с.12-15), а отже понесені позивачем витрати на лікування не перебувають у причинному зв»язку із діями відповідача.

Щодо посилань представників позивача в судовому засіданні на те, що саме внаслідок отриманих легких тілесних ушкоджень у позивача загострились хронічні хвороби для лікування яких вона була госпіталізована до стаціонару є голослівними, оскільки причинно-наслідковий зв»язок між загостренням хронічних хвороб позивача хвороб і отриманими тілесними ушкодженнями у вигляді синців і гематом не підтверджені медичними висновками.

Судова колегія дослідила акт з наданих послуг, який складений Дочірнім підприємством Медичне науково-практичне об»єднання «Медбуд» і наданий на запит адвоката позивача ОСОБА_3 Як вбачається із вказаного акту, який не був підписаний позивачем ОСОБА_2, остання протягом 21 дня проходила медичні обстеження, а саме її консультували лікарі-спеціалісти, проводились лабораторні дослідження, УЗД. (а.с.47,51-57)

Також позивач на підтвердження своїх витрат на лікування надала суду видаткові накладні від 17.09.2013 та від 09.09.2013 року. Однак доказів оплати позивачем зазначених у названих накладних медичних препаратів, якими можуть бути лише фінансові документи, суду не надала.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не були доведені позивачем у судовому засіданні, а тому суд першої інстанції безпідставно їх задовольнив.

Щодо рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, то судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тій частині, що моральна шкода діями позивача була завдана. Разом із тим, судова колегія не може погодитись із обґрунтуванням суду в чому полягала моральна шкода. Суд послався на те, що внаслідок дій відповідача постраждала ділова репутація позивача та її престиж, добробут та матеріальне становище її сім»ї. Хоча жодного доказу цих обставин матеріали справи не містять.

Разом із тим, судова колегія вважає, що вчинення насильницьких дій проти позивача беззаперечно завдало їй не тільки фізичних, а і моральних страждань, оскільки цими діями позивач була принижена, відповідач посягнув на її гідність. Позивач є жінкою похилого віку, свідком її побиття була її неповнолітня онука, що підтверджується вироком суду. Тобто приниження і посягання на честь та гідність було публічним.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судова колегія приймає до уваги усі обставини справи, тобто як обставини щодо заподіяння тілесних ушкоджень, так і інші обставини, а саме наслідки їх заподіяння, які настали, особу відповідача який працює двірником і 20000 грн., які просить з нього стягнути позивач, є надто великим розміром для його доходів, враховуючи принципи розумності та справедливості судова колегія вважає, що моральна шкоди підлягає стягненню у розмірі 1500 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 листопада 2014 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1500 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: