Рішення № 42425653, 22.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 р. Справа № 914/4197/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району (м. Львів)

до відповідача: Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» (м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради (м. Львів)

про: стягнення заборгованості у розмірі 15119,47 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Дуда П.В. - довіреність б/н від 05.12.2014 року.

від відповідача: Не з'явився.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району (м. Львів) до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» (м. Львів) про стягнення заборгованості у розмірі 15119,47 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.11.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 09.12.2014 року. Ухвалою суду від 09.12.2014 року розгляд справи відкладено до 30.12.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 30.12.2014 року розгляд справи відкладено до 15.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 15.01.2015 року розгляд справи відкладено до 22.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.11.2014 року, про відкладення від 09.12.2014 року, від 30.12.2014 року, від 15.01.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.12.2014 року за вх. № 52976/14 позивач подав пояснення по справі.

08.12.2014 року за вх. № 53084/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.11.2014 року, про відкладення від 09.12.2014 року, від 30.12.2014 року, від 15.01.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 15.01.2015 р. про відкладення розгляду справи на 22.01.2015 р. є наявна в матеріалах справи копія Реєстру № 28 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 16.01.2015 р.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.12.2014 р. за № 19717220 Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79010, Львівська обл., м. Львів, Личаківський р-н, вул. Пекарська, 95.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 15.01.2015 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №28 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 16.01.2015 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.01.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 29.03.2002 року Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» (надалі - відповідач) уклало з Управлінням ресурсів Львівської міської ради договір оренди нерухомого майна № Л-0706, відповідно до умов якого, Управління ресурсів Львівської міської ради передало, а СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» прийняло в строкове плане користування приміщення загальною площею 243,9 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7.

Позивач зазначає, що на початку 2011 року, зазначений майновий комплекс по вул. Пасіки Галицькі, 7, у м. Львові, було передано на баланс ЛКП «ШРП Личаківською району» (надалі - позивач), на підставі Акту прийому - передачі від 02.02.2011 р., складеного відповідно до ухвали Львівської міської ради від 30.12.2010 року № 98 «Про передачу будівель і споруд майнового комплексу на вул. Пасіки Галицькі, 7, Львівському комунальному підприємству «Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району».

Позивач наголошує, що 01.02.2011 року між ЛКП «ШРП Личаківського району» та СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» було укладено договір № 1, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався забезпечувати обслуговування та експлуатацію приміщеня, що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7, а татож забезпечити утримання прибудинкової території та надання стоянки для автомобілів, а відповідач зобов'язався брати участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в сумі, згідно з Додатком № 1 до Договору, також відповідач зобов'язався компенсувати витрати позивачу на електроенергію та водопостачання, згідго показів лічильника (п. 1.1. Договору .№ 1)

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 2.1. Договору № 1 від 01.02.2011 р. в обов'язки позивача входило: прибирання території та площ загального користування приміщення, охорона, освітлення території, надання відповідачу комунальних послуг (крім опалення за діючими розцінками і тарифами, відповідно до рахунків постачальників, інформування про зміни витрат на утримання приміщення і тарифу на послуги.

Позивач наголошує, що, згідно п. 2.2.3. Договору № 1 від 01.02.2011 року, в обов'язки відповідача входило не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача за відшкодування експлуатаційних витрат приміщення, а також комунальні послуги.

На думку позивача, він належним чином виконав свої зобов'язання по Договору № 1 від 01.02.2011 р., що засвідчується складеними та підписаними обома сторонами актами на загальну суму 148 033,60 грн., якій додані до даної позовної заяви.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач до червня 2012 року теж належно виконував умови Договору № 1 від 01.02.2011 року, а саме: оплачував кошти, сума яких визначалась сторонами у вищевказаних актах. Загальна сума сплачених відповідачем позивачу коштів складає 132 914,13 грн. Однак, починаючи з липня 2012 року, відповідач відмовився виконувати свої зобов'язання по договору № 1 в частині оплати позивачу коштів, чим зумовив виникнення заборгованості перед позивачем.

Позивач наголошує, що заборгованість відповідача, станом на момент подання даного позову, становить 15119,47 грн., зокрема, по Акту № ОУ-е/13 від 27.06.2012 року на суму 4 904,50 грн., по акту № ОУ-е/18 від 31.07.2012 року на суму 4 765,27 грн. та по акту № ОУ-е/24 від 31.08.2012 року на суму 5 449,70 грн.

Позивач зазначає, що намагався вирішити дану спірну ситуацію у позасудовому порядку, однак всі намагання позивача виявилися марними. За таких обставин, позивач вважає, що порушене право позивача у даному випадку повинно бути відновлене судом, шляхом ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача на користь 15 119,47 грн. заборгованості.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, відзиву на позов не подала.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 29.03.2002 року Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» уклало з Управлінням ресурсів Львівської міської ради договір оренди нерухомого майна № Л-0706, відповідно до умов якого, Управління ресурсів Львівської міської ради передало, а СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» прийняло в строкове платне користування приміщення загальною площею 243,9 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7.

Позивач зазначає, що на початку 2011 року, зазначений майновий комплекс по вул. Пасіки Галицькі, 7, у м. Львові, було передано на баланс ЛКП «ШРП Личаківського району», на підставі Акту прийому - передачі від 02.02.2011 р., складеного відповідно до ухвали Львівської міської ради від 30.12.2010 року № 98 «Про передачу будівель і споруд майнового комплексу на вул. Пасіки Галицькі, 7, Львівському комунальному підприємству «Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району».

01.02.2011 року між ЛКП «ШРП Личаківського району» та СП ТзОВ «КОМ-ЕКО-Львів» було укладено договір № 1, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався забезпечувати обслуговування та експлуатацію приміщеня, що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7, а також забезпечити утримання прибудинкової території та надання стоянки для автомобілів, а відповідач зобов'язався брати участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в сумі, згідно з Додатком № 1 до Договору. Також відповідач зобов'язався компенсувати витрати позивачу на електроенергію та водопостачання, згідго показів лічильника (п. 1.1. Договору .№ 1)

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1 від 01.02.2011 р., в обов'язки позивача входило: прибирання території та площ загального користування приміщення, охорона, освітлення території, надання відповідачу комунальних послуг (крім опалення за діючими розцінками і тарифами, відповідно до рахунків постачальників, інформування про зміни витрат на утримання приміщення і тарифу на послуги.

Згідно п. 2.2.3. Договору № 1 від 01.02.2011 року, в обов'язки відповідача входило не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача за відшкодування експлуатаційних витрат приміщення, а також комунальні послуги.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по Договору № 1 від 01.02.2011 р., що засвідчується складеними та підписаними обома сторонами актами на загальну суму 148 033,60 грн., які додані до даної позовної заяви.

Відповідач до червня 2012 року теж належно виконував умови Договору № 1 від 01.02.2011 року, а саме: оплачував кошти, сума яких визначалась сторонами у вищевказаних актах. Загальна сума сплачених відповідачем позивачу коштів складає 132 914,13 грн. Однак, починаючи з липня 2012 року, відповідач відмовився виконувати свої зобов'язання по договору № 1 в частині оплати позивачу коштів, чим зумовив виникнення заборгованості перед позивачем.

Заборгованість відповідача, станом на момент розгляду справи, становить 15119,47 грн., зокрема, по Акту № ОУ-е/13 від 27.06.2012 року на суму 4 904,50 грн., по акту № ОУ-е/18 від 31.07.2012 року на суму 4 765,27 грн. та по акту № ОУ-е/24 від 31.08.2012 року на суму 5 449,70 грн.

Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 15 119,47 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району (м. Львів) до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» (м. Львів) про стягнення заборгованості у розмірі 15119,47 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 693 від 24.11.2014 року на суму 1827,00 грн.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 95, код ЄДРПОУ 31442100, р/р 26007013429 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) на користь Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району (79035, м. Львів, вул. Пасіки Галицькі, 7, код ЄДРПОУ 03348956, р/р 26000130165 в ПАТ «Мегабанк», м. Харків, МФО 351629) суму боргу в розмірі 15119,47 (п'ятнадцять тисяч сто девятнадцять) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.01.2015 року