Рішення № 42425649, 22.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 р. Справа № 914/4157/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Мірт» (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР» (с. Бистриця-Гірська, Львівська обл.)

про: стягнення заборгованості у розмірі 14220,00 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з’явився.

від відповідача: Не з’явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Мірт» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР» (с. Бистриця-Гірська, Львівська обл.) про стягнення заборгованості у розмірі 14220,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.12.2014 року. Ухвалою суду від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено до 10.12.2014 року, у зв’язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 10.12.2014 року розгляд справи відкладено до 16.12.2014 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 16.12.2014 року розгляд справи відкладено до 26.12.2014 року, у зв’язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 26.12.2014 року розгляд справи відкладено до 13.01.2015 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 13.01.2015 року розгляд справи відкладено до 22.01.2015 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2014 року, про відкладення від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року, від 16.12.2014 року, від 26.12.2014 року, від 13.01.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника позивача на бланку оголошення про відкладення розгляду справи від 13.01.2015 року.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2014 року, про відкладення від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року, від 16.12.2014 року, від 26.12.2014 року, від 13.01.2015 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 13.01.2015 р. про відкладення розгляду справи на 22.01.2015 р. є наявна в матеріалах справи копія Реєстру № 19 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 14.01.2015 р.

Відповідно до витягу з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.01.2015 р. за №19947749 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАР» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 82190, Львівська обл., Дрогобицький район, с. Бистриця-Гірська, вул. Ювілейна, 108.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.01.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, протягом березня 2012 року ПП «Мірт» (надалі - позивач) на замовлення ТОВ «ДАР» (надалі - відповідач) було виконано роботу із застосуванням спецтехніки (бульдозера ДЗ-27) на загальну вартість 14 220,00 грн.

Позивач зазначає, що Актом приймання виконаних робіт на роботу спецтехніки за березень 2012 року сторони засвідчили належне виконання ПП «Мірт» своїх договірних зобов'язань щодо надання послуг загальною вартістю 14 220,00 грн. Зазначене підтверджується підписами та печатками сторін на доданих актах. Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань надані послуги відповідачем не оплачено. Тому, відповідно до зазначенго вище Акту приймання виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 220,00 грн.

Позивач наголошує, що 22.08.2014 року на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості, згідно акту приймання виконаних робіт на роботу спецтехніки за березень 2012 року, на загальну вартість 14 220,00 грн. (копія вимоги із доказами направлення на адресу відповідача додаються). Однак, таку вимогу відповідачем проігноровано, заборгованість станом на день подання данного позову - не сплачено.

З врахуванням наведеного, невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг із застосуванням спецтехніки (бульдозера ДЗ-27) позивач вважає неправомірним.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, протягом березня 2012 року ПП «Мірт» (надалі - позивач) на замовлення ТОВ «ДАР» (надалі - відповідач) було виконано роботу із застосуванням спецтехніки (бульдозера ДЗ-27) на загальну вартість 14 220,00 грн.

Судом встановлено, що Актом приймання виконаних робіт на роботу спецтехніки за березень 2012 року сторони засвідчили належне виконання ПП «Мірт» своїх договірних зобов'язань щодо надання послуг загальною вартістю 14220,00 грн. Зазначене підтверджується підписами та печатками сторін на доданих актах. Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань надані послуги відповідачем не оплачено. Тому, відповідно до зазначенго вище акту приймання виконаних робіт заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 220,00 грн.

22.08.2014 року на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості згідно акту приймання виконаних робіт на роботу спецтехніки за березень 2012 року на загальну вартість 14 220,00 грн. (копія вимоги із доказами направлення на адресу відповідача додаються). Однак, таку вимогу відповідачем проігноровано, заборгованість станом на день подання данного позову не сплачено.

Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 14 220,00 грн. за виконану роботу із застосуванням спецтехніки (бульдозера ДЗ-27).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені (зменшені) позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Мірт» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР» (с. Бистриця-Гірська, Львівська обл.) про стягнення заборгованості у розмірі 14220,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Крім того, у зв'язку із його неплатоспроможністю, постановою Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 р. у справі № 914/4801/13, позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На даний час грошові кошти, необхідні для сплати судового збору, у позивача відсутні, що підтверджується довідкою банківської установи про стан ліквідаційного рахунку; господарська діяльність позивачем не здійснюється, а тому, позивач з об'єктивних причин позбавлений можливості сплатити судовий збір до подання даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року № 01-06/704/2012 із покликанням на статтею 8 Закону України «Про судовий збір», передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Відповідні питання вирішуються господарським судом шляхом винесення ухвал (з додержанням вимог статті 86 ГПК), зміст яких може бути викладено і в ухвалах про прийняття господарським судом до свого провадження заяв та скарг, за подання яких справляється судовий збір.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд задоволив заяву позивача щодо відтермінування сплати судового збору до терміну прийняття судового рішення.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Оскільки суд відстрочив позивачу сплату судового збору до прийняття рішіння у справі, а позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір підлягає до стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР» (82190, Львівська обл., Дрогобицький район, с. Бистриця-Гірська, вул. Ювілейна, 108, код ЄДРПОУ 32217045) на користь Приватного підприємства «Мірт» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 81/12, код ЄДРПОУ 22396799) суму боргу в розмірі 14220 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАР» (82190, Львівська обл., Дрогобицький район, с. Бистриця-Гірська, вул. Ювілейна, 108, код ЄДРПОУ 32217045) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.