Ухвала суду № 42424819, 26.01.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.01.2015

Справа № 920/2057/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/2057/14

за позовом – Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача – Комунального підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс», м. Суми,

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвесткомплект», м. Суми,

про стягнення 3898,00 грн.,

за участю представників:

прокурора – Бондаренко А.Є,

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача 3898,00 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання з боку відповідача своїх зобов’язань за договором № 01/116 від 01.06.2012 року про надання в тимчасове користування місця на опорах контактної мережі тролейбуса для кріплення живлячих кабелів на спеціальних ізоляційних конструкціях, укладеного між позивачем та відповідачем, судові витрати, пов’язані з розглядом справи покласти на відповідача.

23.01.2015 року представник позивача надіслав до суду клопотання (факс) б/н від 23.01.2015 року (вх. № 774), в якому у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання просить суд розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Представник відповідача 12.01.2015 року подав суду клопотання про залишення позову без розгляду б/н, б/д (вх. № 188), в якому зазначає, що позивач у спірних правовідносинах здійснює господарську (статутну) діяльність, а не здійснює функції держави, які визначені Конституцією та Законами України. У відносинах із відповідачем (договірні відносини, які базуються на основі вільного волевияву сторін) держава не уповноважувала позивача виконувати ті функції, які визначені сторонами у договорі про надання у тимчасове користування місця на опорах контактної мережі тролейбуса для кріплення живлячих кабелів на спеціальних ізоляційних конструкціях від 01.06.2012, укладеного сторонами.

Також представник відповідача зазначає, що прокурор у позовній заяві не зазначив, які саме «функції держави» виконує позивач у спірних правовідносинах із відповідачем.

Таким чином, представник відповідача звертає увагу суду на те, що прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд залишити позов Сумської прокуратури з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача - Комунального підприємства «Сумської міської ради «Електроавтотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвесткомплект», про стягнення 3898,00 грн. без розгляду; розгляд справи, призначеної о 10 год. 20 хв. 26.01.2015 року, провести без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Сумський прокурор з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача - Комунального підприємства «Сумської міської ради «Електроавтотранс» звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвесткомплект» про стягнення 3898,00 грн.

Підставою для пред’явлення позову прокурором в інтересах позивача є невиконання відповідачем умов договору про надання у тимчасове користування місця на опорах контактної мережі тролейбуса для кріплення живлячих кабелів на спеціальних ізоляційних конструкціях, укладеного 01.06.2012 року між позивачем та відповідачем.

Інтереси держави у цій справі, які підлягають захисту, прокурор визначає, як зменшення прибутку підприємства (позивача), що спричиняє виникнення фінансових труднощів, внаслідок чого підприємство не має змоги своєчасно сплачувати до державного та місцевого бюджетів податки, збори та інші платежі, також ненадходження до бюджету м. Суми грошових коштів, які відраховує позивач з прибутку підприємства на користь засновника - Сумської міської ради, внаслідок чого зменшується обсяг міжбюджетних трансфертів в частині коштів, що передаються до державного бюджету України.

Суд вважає зазначені обґрунтування прокурора щодо його участі у справі на стороні позивача щодо захисту інтересів держави необґрунтованими та безпідставними, і такими що спростовуються наступним.

Розділом 3 Статуту позивача «Господарська, соціальна та економічна діяльність підприємства» визначено, що:

- основу діяльності підприємства складають договори із Засновником, фізичними та юридичними особами будь-яких форм власності (пункт 3.1 Статуту);

- підприємство самостійно планує свою господарську діяльність (пункт 3.2. Статуту);

- підприємство не відповідає за зобов’язаннями Засновника, як Засновник не відповідає по зобов’язаннях підприємства (пункт 3.6 Статуту);

Розділом 5 Статуту позивача «Розподіл прибутків» норма про обов’язковість відрахування грошових коштів Засновнику не передбачена. Будь-якого документу індивідуальної нормативної дії щодо перерахування прибутку засновнику до матеріалів судової справи не надано.

Крім того, відсутні повноваження Сумської міської ради як засновника позивача і у пункті 6.3 Статуту (виключні повноваження засновника) щодо прийняття рішення про обов’язковість відрахування позивачем грошових коштів засновнику.

Поняття «міжбюджетного трансферту», на який посилається прокурор у своєму позові в інтересах держави в особі позивача не має жодного відношення до спірних договірних правовідносин, так як відповідно до пункту 37 статті 1 Бюджетного кодексу України, міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Обґрунтування прокурора у позовній заяві щодо захисту інтересів держави у цій справі в особі позивача в частині зменшення прибутку позивача, що спричиняє виникнення фінансових труднощів, внаслідок чого підприємство не має змоги своєчасно сплачувати до державного та місцевого бюджетів податки, збори та інші платежі, є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини між сторонами у даній справі є господарськими правовідносинами щодо виконання господарських зобов’язань за господарським договором. Ніяких функцій держави у спірних господарських правовідносинах позивач не здійснює.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, як принцип податкового законодавства України передбачено, зокрема, загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Тобто, вказана норма права визначає обов’язок сплати податків кожної особи, а не лише комунальних підприємств.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурору надано повноваження приймати участь у справі для представництва інтересів держави.

При цьому, прокурор може вступити у справу, підвідомчу господарським судам України, згідно частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Позивач - Комунальне підприємство Сумської міської ради «Електроавтотранс» - у спірних правовідносинах, які виникли на підставі договору про надання у тимчасове користування місця на опорах контактної мережі тролейбуса для кріплення живлячих кабелів на спеціальних ізоляційних конструкціях від 01.06.2012 року, здійснює звичайну господарську статутну діяльність, а не здійснює функції держави, які визначені Конституцією та Законами України.

Так, у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено:

«Частина друга статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України містить поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах». З огляду на це його необхідно тлумачити саме у такій редакції, а не відокремлювати поняття «орган, уповноважений державою» і «відповідні функції у спірних відносинах», як це просить зробити Генеральна прокуратура України.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.».

У відносинах із відповідачем (договірні відносини, які базуються на основі вільного волевияву сторін) держава не уповноважувала позивача виконувати ті функції, які визначені Сторонами у Договорі про надання у тимчасове користування місця на опорах контактної мережі тролейбуса для кріплення живлячих кабелів на спеціальних ізоляційних конструкціях від 01.06.2012, укладеного Сторонами.

Прокурор у позовній заяві не зазначив, які саме «функції держави» виконує позивач у спірних правовідносинах із відповідачем.

Відповідно до пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», «недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.».

У своїй позовній заяві, прокурор, не зазначивши які саме «функції держави» у спірних відносинах із відповідачем підлягають захисту, невірно визначив орган, який уповноважений здійснювати «відповідні функції держави у спірних відносинах». Таким чином, прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних господарських договірних правовідносинах, оскільки такого органу у даному випадку не існує.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначених в частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеної за позовною заявою прокурора і на підставі частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України є стороною в процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог статті 22 ГПК України.

Тобто, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Таким чином, в даному випадку прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.

З урахуванням наведеного вище, вважаю, що прокурор не довів правомірність своєї участі у цій справі на стороні позивача через недоведеність того, які саме «функції держави у спірних правовідносинах» виконує позивач.

Враховуючи вищенаведене та вимоги пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурору та позивачеві доводиться до відома, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, вони не позбавлені права на звернення з таким позовом до господарського суду в загальному порядку.

При зазначених обставинах, керуючись пунктом 1 частини першої статті 81 та статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя П.І. Левченко