Ухвала суду № 42423105, 21.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/25874/14

21.01.15

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м.Київ, ЄДРПОУ 23494714

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”, м.Київ, ЄДРПОУ 34926211

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари Експорт”, м.Київ, ЄДРПОУ 31408390

про стягнення 47 414 935,68 дол.США

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк”, м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”, м.Київ про стягнення 47 414 935,68 дол.США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Волари Експорт” обов’язку з повернення кредиту за договором №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р. про відкриття кредитної лінії, у Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, виникло право вимоги до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”, як до особи, з якою в забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором було укладено договір поруки №10-П/11 від 21.02.2011р.

В судові засідання 10.12.2014р., 14.01.2015р. та 21.01.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, витребуваних судом документів не надав. Проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк” було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” на теперішній час є: 01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Десятинна, буд.4/6.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано позивачу ухвалу від 24.11.2014р. про порушення провадження у справі №910/25874/14, а також ухвали від 10.12.2014р. та від 14.01.2015р. про відкладення розгляду справи з метою повідомлення вказаного учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, перелік витребовуваних документів.

Про фактичне отримання процесуальних документів від 24.11.2014р. та 10.12.2014р. свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103032145055 та №0103032147368.

Ухвала від 14.01.2015р. господарського суду міста Києва до суду не повернулась, проте, згідно із витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” була вручена представнику адресата за довіреністю.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, яка міститься в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також враховуючи відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, реєстри поштових відправлень суду, а також наявні поштові повідомлення №0103032145055 та №0103032147368, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судові засідання 10.12.2014р., 14.01.2015р. та 21.01.2015р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Однак, вказаний учасник судового процесу був також належним чином повідомлений про місце та час розгляду спору виходячи з наявних в матеріалах справи поштових повідомлень №0103032145063 та №0103032147376 та №0103032994443.

Ухвалою від 24.11.2014р. господарського суду міста Києва залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Волари Експорт” до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа в засідання суду 10.12.2014р., 14.01.2015р. та 21.01.2015р. також не з’явилась, представника не направила, письмових пояснень по суті спору не надала.

Однак, суд дійшов висновку, що вказаний учасник судового процесу був також повідомлений належним чином про дату та місце розгляду спору, про що свідчать поштові повідомлення №0103032145071, №0103032147384 та №0103032994451.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши представлені позивачем в обґрунтування своїх вимог документи, господарський суд встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За змістом п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, може тягнути за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

У п.4.9 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” викладено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку ст.38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об’єктивних, тобто, незалежних від позивача обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов’язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, в тому числі, залишити позов без розгляду.

Наразі, суд зазначає, що ухвалою від 24.11.2014р. господарського суду міста Києва було зобов’язано позивача надати на підтвердження статусу і повного найменування оригінали (для огляду) і належно засвідчені копії статуту (положення) та свідоцтва (виписки) про державну реєстрацію юридичної особи; довідки про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; всі додаткові угоди до договору №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р. про відкриття кредитної лінії, а також всі документи, що були складені на виконання вказаного правочину; банківську виписку з відтиском печатки банку щодо розрахунків між позивачем та третьої особою за договором №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р., а також між позивачем та відповідачем за договором №10-П/11 від 21.02.2011р.; відомості щодо фактичного виконання рішення від 19.05.2014р. господарського суду міста Києва по справі №910/5473/14; письмові пояснення стосовно банківських операцій, які були здійснені на підставі меморіальних ордерів №443481 від 31.03.2010р., №148753 від 29.04.2010р., №421410 від 30.04.2010р., №20900 від 06.07.2011р., які додані позивачем до позовної заяви; документально підтверджені письмові пояснення щодо терміну дії поруки за договором №10-П/11 від 21.02.2011р.; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; банківську виписку про рух коштів на рахунках третьої особи, відкритих на підставі договору №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р. у період з 31.03.2010р. по 05.12.2014р.; довідку про стан заборгованості третьої особи за договором №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р. про відкриття кредитної лінії станом на 05.12.2014р. за підписом керівника та головного бухгалтера; докази надання третій особі кредитних коштів в сумі 34 371 520,55 дол.США за договором №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р. про відкриття кредитної лінії; а також завірити додані до позовної заяви документи у відповідності до вимог Національного стандарту України “Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ-4163-2003”; у судове засідання представити оригінали доданих до позовної заяви матеріалів (для огляду); здійснити розрахунок пені за порушення строків погашення кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом окремо у вигляді відповідних таблиць.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд зазначає, докази надання третій особі кредитних коштів в сумі 34 371 520,55 дол.США, банківські виписки стосовно розрахунків між позивачем та третьою особою за договором №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р., а також між позивачем та відповідачем за договором №10-П/11 від 21.02.2011р., довідка про стан заборгованості третьої особи за договором №ІВ22-МВ/10 від 31.03.2010р. про відкриття кредитної лінії станом на 05.12.2014р. за підписом керівника та головного бухгалтера були витребувані з метою встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором станом на теперішній час (оскільки з моменту прийняття рішення по справі №910/5473/14 сума заборгованості могла змінитись), а отже, і наявності у відповідача, як поручителя третьої особи, обов’язку відповідати на підставі умов договору №10-П/11 від 21.02.2011р. за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Волари Експорт” свого зобов’язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів та пені саме в загальній сумі 47 414 935,68 дол.США.

Судом було зобов’язано позивача надати документально підтверджені письмові пояснення щодо терміну дії поруки за договором №10-П/11 від 21.02.2011р. з метою встановлення дійсної волі учасників спірних правовідносин на визначення певного строку, в який порука відповідача є дійсною.

До того ж, суд вказує, що відповідно до п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. При цьому, копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України “Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003”, затвердженого наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Одночасно, згідно з вимогами згаданого вище Національного стандарту України відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Як встановлено судом, позивачем разом з позовною заявою було подано копії документів, які не були засвідченні у відповідності до наведених вище положень Національного стандарту України “Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003”, затвердженого наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, оскільки копії не містили відповідного посвідчувального напису на кожній сторінці, а лише були прошиті та скріплені надписом на зворотній сторінці останнього аркушу, що не відповідає положенням Національного стандарту України.

З огляду на викладені обставини, судом у всіх ухвалах суду було зобов’язано заявника завірити додані до позовної заяви документи у відповідності до вимог Національного стандарту України “Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ-4163-2003”, а також у судове засідання представити оригінали доданих до позовної заяви матеріалів (для огляду) з метою з'ясування відповідності копій цим оригіналам, а отже і встановлення їх належності.

Проте, незважаючи на приписи ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, позивачем вимоги ухвали виконано не було.

В судове засідання 10.12.2014р. представник Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Приймаючи до уваги неявку представників сторін в судове засідання, а також не виконання учасниками процесу вимог суду, враховуючи подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити в засідання суду уповноважених представників, ухвалою від 10.12.2014р. господарський суд міста Києва відклав розгляд справи на 14.01.2015р. та повторно зобов’язав позивача надати витребувані ухвалою про порушення провадження по справі документи.

14.01.2015р. в судове засідання представник позивача знову не з’явився, вимоги суду в повному обсязі не виконав.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що повний, всебічний та об’єктивний розгляд справи є неможливим без дослідження всіх витребуваних судом доказів, 14.01.2015р. ухвалено відкласти слухання справи на 21.01.2015р. (останній день процесуального строку розгляду справи) та знову зобов’язано позивача виконати вимоги, які були викладені судом в попередніх ухвалах господарського суду міста Києва. Одночасно, вказаним судовим актом явка уповноваженого представника позивача в засідання суду була визнана обов’язковою.

В засідання суду, що відбулось 21.01.2015р. представник позивача в черговий раз не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що станом на 21.01.2015р. позивач, вказаних в ухвалах суду дій щодо надання витребуваних судом доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, не виконав. Наразі, судом враховано, що позивачем не зазначено причин невиконання вимог суду в частині надання витребуваних судом документів, не представлено доказів відносно виникнення труднощів в наданні певного доказу, не заявлено відповідного клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи по суті.

Господарський суд міста Києва враховує, що встановлення всіх обставин, які входять до предмету доказування по справі без належного виконання наведених вище вимог суду та надання витребуваних документів, а отже, і прийняття обґрунтованого рішення, що відповідало б усім приписами чинного господарського-процесуального законодавства, не вбачається можливим.

У п.4.9 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” викладено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, – в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Наразі, поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об’єктивних, тобто, незалежних від позивача обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов’язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, в тому числі, залишити позов без розгляду.

В даному випадку, позивач не повідомив поважних причин неподання відповідних документів.

Одночасно, ненадання позивачем витребуваних доказів, які мають істотне значення для вирішення спору по суті, а також відсутність у суду можливості огляду оригіналів тих документів, що наявні у справі, та неявка позивача до суду унеможливлює всебічний, повний та об’єктивний розгляд всіх обставин судової справи та прийняття правильного, мотивованого рішення, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності підтверджених належними доказами, як це передбачено ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судом не встановлено поважних причин неявки в судове засідання та невиконання вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду міста Києва.

Наразі, ухвалою від 14.01.2015р. позивача попереджено, що неявка без поважних причин та неподання витребуваних судом документів є підставою для залишення позову без розгляду.

Одночасно, суд зазначає про неможливість подальшого відкладення розгляду справи через неявку, зокрема, позивача у судове засідання та ненадання витребуваних доказів, оскільки 21.01.2015р. є останнім днем процесуального строку розгляду справи, а відповідного клопотання в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України учасниками судового процесу подано не було.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та позиції Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги невиконання позивачем без поважних причин вимог суду (про які останній був заздалегідь та неодноразово повідомлений) щодо надання доказів по справі та явки уповноваженого представника вказаного учасника судового процесу в судове засідання, позов Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”, м.Київ про стягнення 47 414 935,68 дол.США підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Згідно з п.5.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується господарським судом, який розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Приймаючи до уваги підстави залишення позову без розгляду, у відповідності до ст.7 Закону України “Про судовий збір” судовий збір підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, керуючись ст.ст.4-3, 33, 49, п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”, м.Київ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари Експорт”, м.Київ, про стягнення 47 414 935,68 дол.США.

Повернути Публічному акціонерному товариству “Альфа-Банк” (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Десятинна, буд.4/6, ЄДРПОУ 23494714) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №493574 від 04.08.2014р.

Суддя М.О. Любченко