Постанова № 42421337, 15.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2015 року 08:45 № 826/17738/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна»

до

Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» (надалі – Позивач/ТОВ «Хуавей Україна») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі – Відповідач/Центральний офіс), в якому просить суд:

1. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000678720 від 24.09.2014 р. на донарахування податкових зобов’язань в сумі 2 396 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 599,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000683720 від 24.09.2014 р. на зменшення сум завищеного бюджетного відшкодування в сумі 2 274 673,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 568 668,50 грн., прийнятих по результатах позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ в травні 2014 р. ТОВ «Хуавей Україна».

Після усунення недоліків адміністративного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі – ПК України) під час винесення 24.09.2014 р. податкових повідомлень-рішень №0000678720 та №0000683720.

В судове засідання з’явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем протиправно сформовано податковий кредит за вантажно-митними деклараціями (надалі – ВМД), отриманими в інших ніж звітні періоди.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі, та надав сторонам час для подання додаткових документів та пояснень по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Хуавей Україна» (код ЄДРОПУ 33501267) зареєстроване 12.05.2005 р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 30.05.2005 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в Центральному офісі.

Основним видом діяльності Позивача згідно із виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії від 30.10.2014 р. є діяльність у сфері проводового електрозв’язку.

Поряд із цим, у період з 01.09.2014 р. по 08.09.2014 р. на підставі направлень №444 та №445 від 01.09.2014 р., наказу №844 від 28.08.2014 р., виданих Центральним офісом, відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, п.3 постанови КМУ №1238 від 27.12.2010 р. «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», згідно із п.200.11 ст.200 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Хуавей Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі – ПДВ) у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 2 274 674,00 грн. в наступних звітних періодах, відображених в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок №9038869337 від 09.07.2014 р. (надалі – Уточнюючий розрахунок №9038869337) до податкової декларації з ПДВ вх. №9035147853 від 19.06.2014 р. (надалі – Декларація №9035147853), за результатами якої був складений акт №980/28-10-37-20/33501267 від 08.09.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Хуавей Україна» (код ЄДРОПУ 33501267) бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за травень 2014 р.» (надалі – Акт перевірки №980), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема:

ь розд.IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних №2118/24650 від 16.12.2013 р., затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №708 від 25.11.2013 р.;

ь п.198.2 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 2 277 070,00 грн., в т.ч.: за квітень 2014 р. – на суму 2 234 146,00 грн.; за травень 2014 р. – на суму 42 924,00 грн.;

ь п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 р. у розмірі 2 274 674,00 грн., яка підлягає зменшенню;

ь п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за травень 2014 р. (ряд.25 декларації), яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ розміром 2 396,00 грн., що підлягає донарахуванню.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №980 Центральним офісом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 р., а саме:

ь за формою «Р» №0000673720, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: ПДВ на загальну суму 2 995,00 грн. (з яких 2 396,00 грн. – за основним платежем та 599,00 грн. – за штрафними санкціями);

ь за формою «В1» №0000683720, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 2 843 342,50 грн. (з яких 2 274 674,00 грн. – сума завищення бюджетного відшкодування (відшкодовано на момент перевірки) та 568 668,50 грн. – штрафні санкції), зокрема, за травень 2014 р. (відповідно до Уточнюючого розрахунку №9038869337).

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Хуавей Україна» під час проведення перевірки та прийняття 24.09.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення взаємовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В той же час, з огляду на дані поданої ТОВ «Хуавей Україна» до Центрального офісу Декларації за травень 2014 р. разом із додатками до неї, Позивачем у ряд.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) та у Додатком 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 274 674,00 грн., що сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за квітень 2014 р.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення від'ємного значення (квітень-травень 2014 р.) стало здійснення ТОВ «Хуавей Україна» (Покупець) імпортних операцій з ввезення на митну територію України товару (телекомунікаційне обладнання) на підставі укладених із постачальниками-нерезидентами (Продавці) контрактами (наділі – Контракти/Рамкові контракти), згідно із якими Продавці продають і постачають Покупцю, а Покупець купує і приймає у Продавців товар у відповідності до термінів та умов, зазначених у цих Контрактах та Додатках до них, зокрема:

ь із Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD (Республіка Сингапур): Рамкові контракти №00Z8041401010А від 01.01.2014 р., №00Z8041301010А від 02.01.2013 р. та №00F8040804150Н від 15.04.2008 р.; Контракти №124100080413101330 від 01.03.2014 р. та №1241000804140000ТА від 01.04.2014 р.;

ь із Huawei Tech. Investment CO., LTD (Гонконг): Контракт №03110008041315000W від 15.01.2014 р.

На підтвердження здійснення ТОВ «Хуавей Україна» імпортних операцій за вказаними вище господарськими взаємовідносинами Позивачем надані суду ВМД, інвойси, товарно-транспортні накладні (том І справи, стор.42-185; том ІІ справи, стор.8-58).

В той же час, відповідно до поданих до податкового органу реєстрів отриманих податкових накладних за квітень-травень 2014 р. (том ІІ справи, стор.89-140) ТОВ «Хуавей Україна» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені митним органам (ряд.12.1 Декларацій за квітень та травень 2014 р.) за ВМД на ввезений на територію України товар, придбаний Позивачем у зазначених вище постачальників-нерезидентів, а саме:

– за квітень 2014 р. суму ПДВ у розмірі 2 275 777,00 грн. за наступними ВМД, зокрема: ВМД №320898 від 26.12.2013 р. – суму ПДВ 2 393,63 грн. (Рамковий контракт №00Z8041301010А); ВМД №106358 від 11.03.2014 р. – суму ПДВ 2 273 383,54 грн. (Контракт №03110008041315000W);

– за травень 2014 р. суму ПДВ у розмірі 42 924,00 грн. за наступними ВМД, зокрема: ВМД №369322 від 27.03.2014 р. – суму ПДВ 1 293,01 грн. (Контракт 124100080413101330); ВМД №369484 від 01.04.2014 р. – суму ПДВ 2 244,40 грн. (Рамковий контракт №00Z8041401010А); ВМД №307620 від 11.04.2014 р. – суму ПДВ 7 915,81 грн. (Контракт №1241000804140000ТА); ВМД №307948 від 16.04.2014 р. – суму ПДВ 31 471,06 грн. (Рамковий контракт №00F8040804150Н).

Крім того, на підтвердження здійснення фактичної сплати митним органам сум ПДВ у грудні 2013 р., березні та квітні 2014 р. за імпортований ТОВ «Хуавей Україна» товар Позивачем надані платіжні доручення (том І справи, стор.36-41) та банківські виписки (том ІІ справи, стор.59-88).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

В той же час, правові засади організації та здійснення митної справи в Україні визначено Митним кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі – МК України), в ч.2 ст.1 якого передбачено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Так, відповідно до п.20 ч.1 ст.4 МК України митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Між тим, до митних платежів належать: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (п.27 ч.1 ст.4 МК України).

Водночас, згідно із ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених ст.257 і ст.335 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч.5 ст.255 МК України).

Разом із тим, відповідно до ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

При цьому, у ч.6 та ч.6 ст.264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Поряд із цим, ст.291 МК України передбачено, що обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими): 1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів; 2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку; б) внесення готівкових коштів у касу банку; 3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів; 4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів; 5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Крім того, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів (ст.295 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.297 у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Поряд із цим, п.187.8 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Водночас, відповідно до положень п.201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Отже, що зазначені норми встановлюють момент виникнення у платника податків права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, який пов'язується зі сплатою цим платником митному органу ПДВ внаслідок подання митної декларації, яка, у свою чергу, являється документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту. При цьому, податкове законодавство не передбачає обов'язку платника податків задекларувати обсяг придбання імпортованого товару у складі податкового кредиту саме у тому звітному періоді, в якому виникло відповідне податкове зобов'язання. Більш того, віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, виходячи із приведених норм, є правом платника податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування – відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

В той же час, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, у п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст.200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. Відтак, формування бюджетного відшкодування залежить від розрахунку податкового кредиту. При цьому, будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, ПК України не містить.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 р. №К/800/28424/14.

Крім того, суд вважає за належне зазначити, що відповідно до викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613 вказівок для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від’ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого Позивачем розрахунку від’ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.

При цьому, судам слід взяти до уваги, що за правилами ст.198 ПК України обов’язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із ПДВ при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена ВМД і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, аналіз вищезазначених норм дозволяє визначити сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування при ввезенні товарів на митну територію України, до яких відносяться: зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного періоду; фактична оплата податку, яка, у разі ввезення товарів на митну територію України, підтверджується виключно митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства. При цьому, проведення оплати за товар, в даному випадку, не є обов'язковою умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Поряд із цим, відповідно до змісту Акту перевірки №980, що також підтверджується представником Відповідача, за наданими ТОВ «Хуавей Україна» до перевірки ВМД (№320898 від 26.12.2013 р. та №106358 від 11.03.2014 р.; №369322 від 27.03.2014 р., №369484 від 01.04.2014 р., №307620 від 11.04.2014 р., №307948 від 16.04.2014 р.), реєстрів отриманих накладних та Декларацій за квітень та травень 2014 р. податковим органом встановлено, що Позивачем у Декларації за квітень 2014 р. неправомірно задекларовано сплату митним органом (ряд.12.1 Декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в грудні 2013 р. на суму ПДВ 2 393,63 грн. та в березні 2014 р. на суму ПДВ 2 273 383,50 грн., по постачальникам-нерезидентам Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD та Huawei Tech. Investment CO., LTD.

Крім того, у Декларації за травень 2014 р., відповідно до тверджень представника Відповідача, Позивачем неправомірно задекларовано сплату митним органом (ряд.12.1 Декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в березні 2014 р. на суму ПДВ 1 293,01 грн. та квітні 2014 р, на суму ПДВ 41 631,27 грн., по постачальнику-нерезиденту Хуавей Інтернешнл ПТЕ, LTD.

Згідно із зазначеним, за висновками податкового органу, віднесення Позивачем до податкового кредиту у квітні-травні 2014 р. суми сплаченого ним митному органу ПДВ при імпорті товарів у інших звітних періодах, аніж у тому, в якому товар був увезений на митну територію України, призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 2 277 070,00 грн. по операціях з імпорту товарів, а саме:

ь за квітень 2014 р. – у розмірі 2 234 146,00 грн., що призвело до завищення суми від’ємного значення за квітень 2014 р. на суму 2 234 146,00 грн.;

ь за травень 2014 р. – у розмірі 42 924,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення за травень 2014 р. на суму 42 924,00 грн.

Крім того, податковий орган стверджує, що із врахуванням включення ТОВ «Хуавей Україна» до складу податкового кредиту суми ПДВ по ВМД (№320898 від 26.12.2013 р. та №106358 від 11.03.2014 р.; №369322 від 27.03.2014 р., №369484 від 01.04.2014 р., №307620 від 11.04.2014 р., №307948 від 16.04.2014 р.), отриманих в іншому ніж звітний період, на порушення п.200.4 ст. 200 ПК України, Позивачем по Декларації за травень 2014 р. та Додатку 2 до неї, частина залишку від'ємного значення за квітень 2014 р. (2 274 674,00 грн.), фактично сплачена ТОВ «Хуавей Україна» постачальникам-нерезидентам та/або до Державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів), що призвело до завищення бюджетного відшкодування на суму ПДВ у розмірі 2 274 674,00 грн., яка підлягає зменшенню, а також заниження суми ПДВ за травень 2014 р., яка підлягає донарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, на суму ПДВ у розмірі 2 396,00 грн.

Поряд із цим, судом встановлено, що також не спростовується Відповідачем, за наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками за грудень 2013 р., березень-квітень 2014 р. ТОВ «Хуавей Україна» при ввезенні товарів на територію України у грудні 2013 р., березні-квітні 2014 р. за вказаними вище ВМД, які, в свою чергу, були предметом перевірки, суми ПДВ були сплачені Позивачем до Державного бюджету України, про що свідчать вказані в них реквізити одержувача (Київська митниця Міндоходів) та призначення платежу («Оплата митних зборів і платежів ПДВ»).

В той же час, з огляду на графу 8 зазначених ВМД встановлено, що одержувачем товарів значиться ТОВ «Хуавей Україна», всі вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовується податковим органом. При цьому, придбані (імпортовані) Позивачем товари за такими ВМД використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, зазначені вище ВМД підтверджують здійснення митного контролю Київською митницею Міндоходів, сплату ТОВ «Хуавей Україна» ПДВ, митних зборів та інших платежів при митному оформленні телекомунікаційного обладнання на користь митного органу, а тому є дійсними документами, які підтверджують право Позивача на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.07.2012 р. №21-126а12, в якій вказано, що ВМД є допустимим доказом, зокрема сплати ПДВ, що дає право на податковий кредит. Вимогу про оформлення ВМД відповідно до вимог законодавства не можна тлумачити інакше, як так, що для одержання права на податковий кредит така особа має значитись у ВМД як одержувач товару.

Суд вважає за належне зазначити, що відповідно до положень ст.2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно із цим, суд, враховуючи положення п.201.12 ст.201 ПК України, вважає безпідставним висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення сум ПДВ, зазначених у ВМД (№320898 від 26.12.2013 р. та №106358 від 11.03.2014 р.; №369322 від 27.03.2014 р., №369484 від 01.04.2014 р., №307620 від 11.04.2014 р., №307948 від 16.04.2014 р.) та сплачених Позивачем митним органам при імпорті товарів, до складу податкового кредиту за квітень 2014 р. у розмірі 2 275 777,00 грн., а також за травень 2014 р. у розмірі 42 924,00 грн., аніж у тому, в якому товар був увезений на митну територію України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час судового розгляду справи Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами (ВМД та платіжними дорученнями) наявність правових підстав для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у грудні 2013 р., березні та квітні 2014 р. при ввезені товарів на митну територію України, до податкового кредиту за квітень та травень 2014 р., відповідно, ТОВ «Хуавей Україна» мало право заявити до бюджетного відшкодування у Декларації за травень 2014 р. частину залишку від'ємного значення у сумі 2 274 674,00 грн., що свідчить про неправомірність висновків податкового органу щодо невизнання задекларованих Позивачем у звітних Деклараціях за квітень та травень 2014 р. сум податкового кредиту, а також показників розд.ІІІ вказаних Декларацій (розрахунки з бюджетом за звітний період) (ряд.18-25 Декларацій).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивач обґрунтовано та правомірно відобразив у ряд.24 Декларації за травень 2014 р. та Додатку 2 до неї суму залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 2 274 674,00 грн., фактично сплачену при ввезені товарів на територію України, що підтверджується первинними документами, наявними у матеріалах адміністративної справи та наданими Відповідачу під час проведення перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Відповідачем не доведено в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішення №0000678720 та №0000683720 від 24.09.2014 р., в той час, як Позивачем в повному обсязі підтверджено правомірність включення спірної суми ПДВ до податкового кредиту із додержанням норм законодавства, позаяк підтверджується первинними документами, а визначальним для отримання бюджетного відшкодування в даному випадку є фактична сплата суми податку отримувачем товарів у попередніх звітних періодах, що підтверджується ВМД.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн., решту суми (4 384,80 грн.) слід стягнути із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000678720 та №0000683720 від 24.09.2014 р., прийняті Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуавей Україна» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., направлені на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору в розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/17738/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін