Ухвала суду № 42421258, 17.01.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5057/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

суддів - Кукоби О.О., Ясиновського І.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представників позивача - Яковенко М.М., Семенової Т.Ю.,

представника відповідача - Чемериса В.М.,

представника третьої особи - Нємченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Департаменту житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна фінансова інспекція у Полтавській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2014 року Департамент житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна фінансова інспекція у Полтавській області про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про накладення штрафу на боржника за виконавчим провадженням №43043923; скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.12.2014 про накладення штрафу на боржника за виконавчим провадженням №43043923.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наявність поважних причин невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 №816/972/13-а в частині неперерахування до обласного бюджету плати в сумі 157 947,21 грн. за фактичне користування КП Полтававодоканал" приміщеннями адміністративного будинку по вул. Козака, 1а, мотивуючи це відмовою Господарського суду Полтавської області в задоволенні позову Департаменту житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про стягнення 337 303,37 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини виконавчого провадження №43043923, відкритого 22.04.2014 на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 №816/972/13-а. У зв'язку з відсутністю будь-якої інформації про виконання судового рішення, 03.12.2014 державним виконавцем було винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення. Стверджував, що боржник із заявою про відкладення виконавчих дій до Державної виконавчої служби України не звертався.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 по справі №816/972/13-а задоволено позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Департаменту житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації. Зобов'язано Департамент житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації виконати пункти 1 та 2 вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією від 11.909.2012 №16-06-3-14/7884, а саме:

- відобразити в обліку Головного управління дебіторську заборгованість за ПК "Полтававодоканал" в сумі 179 356,16 грн., що виникла внаслідок безоплатного надання у користування КП "Полтававодоканал" за період з 16.08.2010 по 01.07.2012 приміщення адміністративного будинку по вул. Козака, 1А, яке знаходиться на балансі Головного управління ЖКГ. Стягнути на користь головного управління кошти в сумі 179 356,16 грн. за рахунок КП "Полтававодоканал" за користування приміщеннями адміністративного будинку по вул. Козака, 1А;

- забезпечити перерахування до обласного бюджету нарахованої плати в сумі 157947,21, грн. за фактичне користування КП "Полтававодоканал" за період з 16.08.2010 по 01.07.2012 приміщеннями адміністративного будинку по вул. Козака, 1а, яке знаходиться на балансі Головного управління, за рахунок КП "Полтававодоканал".

На виконання вказаної постанови Полтавським окружним адміністративним судом 05.09.2013 стягувачу був виданий виконавчий лист №816/972/13-а (а.с. 89-90).

22.04.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі заяви стягувача від 04.04.2014 (а.с. 88) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду (а.с. 92-93).

03.12.2014 відповідач, на підставі ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про накладення на боржника (Департамент житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації) штрафу в розмірі 680,00 грн. (а.с. 97-98).

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування та визнання дій старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О., які виявились у винесенні спірної постанови, неправомірними.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та перевіряючи її на предмет відповідності вищезазначеним критеріям правомірності, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Так, статтею першою вказаного Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

В той же час, згідно з частиною першою статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як свідчить зміст адміністративного позову і це підтвердив сам позивач, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 по справі №816/972/13-а до теперішнього часу залишається не виконаною.

Таким чином, з урахуванням відсутності станом на 03.12.2014 будь-якої інформації про добровільне виконання рішення суду, державний виконавець правомірно застосував до боржника заходи впливу, передбачені нормою статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", застосувавши до останнього штраф.

При цьому твердження позивача про поважність причин невиконання, суд відкидає як надумані, оскільки судове провадження у господарському суді, на програш в якому посилається позивач, є лише одним із багатьох, але не виключним, способом виконання постанови адміністративного суду.

На користь такого висновку свідчить імператив, закріплений частиною п'ятою статті 124 Конституції України, відповідно до якого судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень є одним із основоположним принципів адміністративного судочинства, що закріплено у статтях 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Крім того, варто врахувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначив: "пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 43).

Враховуючи наведені вище положення, варто зазначити, що остаточне судове рішення є обов'язковим до виконання, а тому боржник має вчинити всіх залежних від нього дій для виконання такого рішення у найкоротший строк.

Твердження позивача щодо обмеження його у часі, необхідному для добровільного виконання рішення суду, суд розцінює як суб'єктивні домисли недобросовісного боржника з урахуванням наступного.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що заява про відкладення виконавчих дій до Державної виконавчої служби України від боржника не надходила.

В ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про направлення 29.04.2014 на адресу Державної виконавчої служби України заяви про відкладення виконавчих дій, оскільки позивач не надав відповідних доказів.

Оскільки позивач не скористався своїм правом на відкладення виконавчих дій, не повідомив державного виконавця про причини невиконання судового рішення, відповідач, діючи на підставі, у межах власних повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження", виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність адміністративного позову, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22.01.2015.

Головуючий суддя Є.Б. Супрун суддя суддя О.О. Кукоба І.Г. Ясиновський