Ухвала суду № 42419066, 21.01.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/27/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р.А.

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Деревінського С.М.,

суддів: Ремеза П.М., Онуфрієва В.М.,

при секретарі Піроженко Д.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальне провадження № 12014120220000618 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2015 року.

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомиргород Кіровоградської області, українця, громадянина України, без освіти, який проживає у незареєстрованому шлюбі, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, до кримінальної відповідальності притягується вперше, -

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 18 год. 40 хв. 14.01.2015 року до 18 год. 40 хв. 15.03.2015 року.

Визначено розмір застави - 80 мінімальних розмірів заробітних плат, тобто в сумі 97440 грн.

У разі внесення визначеної суми застави, ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти та на нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2,3,7,8 ч. 5 ст.194 КПК України.

Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_4, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

- прокурора Литвиненко Д.В.,

- захисника ОСОБА_3,

- підозрюваного ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду як незаконну та постановити нову ухвалу якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Пославшись на положення статей 177, 178,194 КПК України, свої доводи апелянт обґрунтував тим, що в ухвалі слідчий суддя лише зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та зазначив вид і міру покарання, передбачені санкцією даної частини статті, про те належно не врахував, що в матеріалах клопотання відсутні докази, якими обґрунтовується підозра, жоден свідок не вказує на ОСОБА_4, як на особу, що вчинила інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу слідчого судді районного суду і постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого поруки, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали клопотання, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України та зваживши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали з таких підстав.

Задовольняючи клопотання слідчого, погоджене прокурором, слідчий суддя районного суду правильно встановив, що органом досудового слідства ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке є тяжким, оскільки згідно санкції зазначеної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Урахувавши вік, стан здоров'я, сімейний стан, відсутність місця роботи та особу підозрюваного, який за місцем проживання характеризується негативно, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, в ухвалі слідчий суддя неправильно визначив дату закінчення її дії, вказавши 18 год. 40 хв. 15.03.2015 року, в той час коли з урахуванням положень ст.115 КПК України дата закінчення дії ухвали мала бути вказана 18 год. 40 хв. 14.03.2015 року.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді районного суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали відповідно до положень ч. 2 ст. 404 КПК України та часткового задоволення апеляції захисника ОСОБА_3

Згідно клопотання старшого слідчого СВ Новомиргородського РВ УМВС України в області, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України за таких обставин.

26.12.2014 року ОСОБА_4, разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою, переслідуючи мету нетрудового збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері прав власності громадян, вступили між собою у злочинну змову на вимагання грошових коштів у мешканця м. Новомиргород Кіровоградської області, ОСОБА_7

Цього ж дня, приблизно об 11 год. невстановлена слідством особа зателефонувала на мобільний телефон ОСОБА_7 та з погрозою застосування насильства, пред'явила вимогу передачі коштів.

Не сприймаючи погрозу, як реальну і такою, що представляє небезпеку для життя та здоров'я, ОСОБА_7 заперечив вимозі.

Після чого, невстановлена особа, з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення, реалізовуючи злочинний намір, запропонувала ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спільну участь у реалізації злочинних намірів, на що отримала їх згоду.

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що він повинен кинути пляшку з горючою сумішшю до приміщення телесервісу, розташованого по вул. Леніна, № 63 м. Новомиргород Кіровоградської області.

Реалізовуючи злочинний умисел, з метою залякування ОСОБА_7 та примушування його надати кошти, ОСОБА_6, діючи спільно і узгоджено за попередньою змовою з невстановленою особою, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, приблизно о 19 год. прийшов до майстерні телесервісу, за вказаною адресою та в одне із вікон кинув пляшку з горючою сумішшю, а в інше камінь, пошкодивши при цьому приміщення телесервісу, і з місця злочину зник.

10.01.2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа, переслідуючи мету нетрудового збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері прав власності громадян, вступили між собою у злочинну змову на вимагання грошових коштів у мешканки м. Новомиргород Кіровоградської області, ОСОБА_8

Цього ж дня, приблизно о 20 год. невстановлена слідством особа зателефонувала на мобільний телефон ОСОБА_8 із запитанням чи може вона надати допомогу для солдат, які перебувають в зоні АТО, вона погодилась надати грошові кошти в сумі 100 грн.

Після чого, невстановлена особа, з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення, реалізовуючи злочинний намір, запропонувала ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спільну участь у реалізації злочинних намірів, на що отримав їх згоду.

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що він повинен кинути пляшку з горючою сумішшю до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Реалізовуючи злочинний умисел, з метою залякування ОСОБА_8 та примушування її надати кошти, ОСОБА_6, діючи спільно і узгоджено за попередньою змовою з невстановленою особою, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, приблизно о 19 год. прийшов до її будинку, розташованого за вказаною адресою, де в одне із вікон кинув пляшку з горючою сумішшю, і з місця злочину зник.

Після чого, невстановлена слідством особа знову зателефонувала на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_8 та з погрозою пошкодження майна, застосування насильства, пред'явила вимогу передачі коштів в сумі 2000 грн. Сприймаючи погрозу як реальну, таку, що представляє небезпеку для життя і здоров'я, ОСОБА_8 викликала працівників міліції.

15.12.2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа, переслідуючи мету нетрудового збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері прав власності громадян, вступили між собою у злочинну змову, направлену на вимагання грошових коштів у мешканки м. Новомиргород Кіровоградської області, ОСОБА_11

Після чого, невстановлена особа, з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення, реалізовуючи злочинний умисел, запропонувала ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спільну участь у реалізації злочинних намірів, на що отримала згоду.

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що він повинен кинути пляшку з горючою сумішшю в приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8», який розташований по АДРЕСА_5.

Реалізовуючи злочинний умисел, з метою залякування ОСОБА_11 та примушування її надати кошти, ОСОБА_6, діючи спільно і узгоджено за попередньою змовою з невстановленою особою, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, приблизно о 19 год. прийшов до приміщення магазину, розташованого за вказаною адресою, де в одне із вікон другого поверху кинув пляшку з горючою сумішшю, і з місця злочину зник.

Після чого, невстановлена слідством особа зателефонувала на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_11 та з погрозою пошкодження майна, застосування насильства, пред'явила вимогу передачі коштів. Сприймаючи погрозу, як реальну такою, що представляє небезпеку для життя та здоров'я, ОСОБА_11 звернулась до міліції.

11.12.2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа, переслідуючи мету нетрудового збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері прав власності громадян, вступили між собою у злочинну змову, направлену на вимагання грошових коштів у мешканки м. Новомиргород Кіровоградської області, ОСОБА_12

Цього ж дня, приблизно о 12 год. 30 хв. невстановлена слідством особа зателефонувала на мобільний телефон ОСОБА_12 і стала вимагати з неї кошти.

Після чого, невстановлена особа, з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення, реалізовуючи злочинний намір, запропонувала ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спільну участь у реалізації злочинних намірів, на що отримав їх згоду.

При цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що він повинен кинути цеглину у вікно будинку, який розташований по АДРЕСА_3.

Реалізовуючи злочинний намір, з метою залякування ОСОБА_12 та примушування її надати кошти, ОСОБА_6, діючи спільно і узгоджено за попередньою змовою з невстановленою особою, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, 12.12.2014 року приблизно о 01 год. 30 хв. прийшов до її будинку, розташованого за вказаною адресою, де в одне із вікон кинув цеглину і з місця злочину зник.

Після чого, невстановлена слідством особа знову зателефонувала на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_12 та з погрозою пошкодження майна, застосування насильства, пред'явила вимогу передачі коштів в сумі 5000 грн. Сприймаючи погрози реальними і такими, що представляють небезпеку для життя та здоров'я, 13.12.2014 року ОСОБА_12 на рахунок, вказаний невідомою особою, перерахувала кошти в сумі 2700 грн.

03.12.2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа, переслідуючи мету нетрудового збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері прав власності громадян, вступили між собою у злочинну змову, направлену на вимагання грошових коштів у мешканця АДРЕСА_4, ОСОБА_13

Цього ж дня, приблизно о 17 год. невстановлена слідством особа зателефонувала на мобільний телефон ОСОБА_13, та з погрозою застосування насильства, пред'явила вимогу передачі коштів в сумі 10000 грн. Не сприймаючи погрозу як реальну і такою, що представляє небезпеку для життя і здоров'я, ОСОБА_13 заперечувати вимозі.

Після чого, невстановлена особа, 05.12.2014 року з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення, реалізовуючи злочинний намір, запропонувала ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спільну участь у реалізації злочинних намірів, на що отримав їх згоду.

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що він повинен кинути пляшку з бензином до господарчого приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_4.

Реалізовуючи злочинні наміри, з метою залякування ОСОБА_13 та примушування його надати кошти, ОСОБА_6, діючи спільно і узгоджено за попередньою змовою з невстановленою особою, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, 05.12.2014 року приблизно о 06 год. прийшов до домоволодіння ОСОБА_13, розташованого за вказаною адресою, та кинув пляшку з бензином до господарчого приміщення, розташованого на подвір'ї вказаного домоволодіння, і з місця злочину зник.

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_4 пред'явлена підозра у вчиненні вимоги передачі чужого майна, чи права на майно (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивством та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 189 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла переконання, що органом досудового слідства ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке внесено до ЄРДР за № 12014120220000618.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення об'єктивно підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до матеріалів клопотання: - протоколами допиту потерпілих; - протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4, який в присутності захисника, не заперечував свою причетність до вчинення біля 10 епізодів злочинної діяльності.

За таких обставин, доводи апеляції захисника ОСОБА_3 про те, що матеріалами клопотання не підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого його кримінального правопорушення є безпідставними.

В апеляції захисник ОСОБА_3 не ставить під сумнів обґрунтованість зазначених у клопотанні та встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає, що наявність цих ризиків доведена.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкцією зазначеної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Підозрюваний ОСОБА_4 хоча проживає у незареєстрованому шлюбі, до кримінальної відповідальності притягується вперше, але за місцем проживання міським головою в одному випадку характеризується негативно, як особа, що підтримує стосунки з особами негативної спрямованості поведінки (м.к.п.22), а в іншому випадку характеризується позитивно. Проте ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_4 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, яке загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України, дає колегії суддів обґрунтовані підстави з певною вірогідністю стверджувати, що: - підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може ухилитися від слідства та суду, оскільки згідно рапортів працівників Новомиргородського РВ УМВС України в області, за оперативними данними ОСОБА_4 має намір залишити місце постійного проживання з метою уникнути відповідальності; - незаконно впливати на потерпілих, свідків, що підтверджується матеріалами клопотання, що на потерпілих здійснювався психологічний тиск з боку осіб, які вимагали у них гроші; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки із показань самого ОСОБА_4 він причетний до вчинення інших аналогічних правопорушень.

Доводи захисника, що ОСОБА_4 має на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6 і ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7, колегія суддів вважає безпідставними, так як батьком цих дітей значиться не ОСОБА_4, а ОСОБА_18, що об'єктивно підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 і серії НОМЕР_2.

Ураховуючи зазначене в сукупності, колегії суддів дійшла висновку, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, в тому числі й особиста порука про, шо в апеляції просить захистник, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України.

До того ж, відповідно до ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

У апеляційній скарзі, а також доданих до неї матеріалів, захисник ОСОБА_3 не вказав осіб поручителів, яким на його думку необхідно передати підозрюваного ОСОБА_4, не долучив матеріли, які б підтверджували, що особи поручителів заслуговують на довіру, не долучив їх письмового зобов'язання про те, що ці особи поручаються за виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків та не запропонував перелік обов'язків із зазначених у ст. 194 КПК України, які на його думку необхідно покласти на підозрюваного, а отже доводи апеляції з цього приводу є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_4

Отже, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та обчислювати його з моменту затримання, тобто з 18 год. 40 хв. 14.01.2015 року до 18 год. 40 хв. 14.03. 2015 року, який за обставин цієї справи та серйозністю висунутої проти ОСОБА_4 підозри з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не буде надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів при постановлені нової ухвали позбавлена можливості застосувати вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, так як слідчим суддею районного суду визначено розмір застави. Застосування у такому разі положень зазначеної норми кримінального процесуального закону погіршить становище підозрюваного, оскільки учасниками процесу ухвала слідчого судді в цій частині не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та ст. 178 КПК України, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне визначити розмір застави та покласти на ОСОБА_4 обов'язки в межах, визначених слідчим суддею, зокрема 80 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 97440 грн.

У разі внесення визначеної суми застави покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. п. 2,3,7,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 376,407,419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2015 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 18 год. 40 хв. 14.01.2015 року до 18 год. 40 хв. 15.03.2015 року, з визначенням розміру застави - 80 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто в сумі 97440 грн. та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2,3,7,8 ч. 5 ст.194 КПК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області Гарас О.А. задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, запобіжній захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з моменту затримання, тобто з 18 год. 40 хв. 14 січня 2015 року до 18 год. 40 хв. 14 березня 2015 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України - 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 97440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) грн.

Застава може бути внесена на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок апеляційного суду Кіровоградської області № 37315016001090, код ЄДРПОУ: 02894616; МФО: 823016; банк отримувача: ГУДКСУ у Кіровоградській області; призначення платежу - застава за підозрюваного ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12014120220000618.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Деревінський С.М. Ремез П.М. Онуфрієв В.М.