Рішення № 42408418, 21.01.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2015 р.Справа № 921/1314/14-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, Теребовлянський район, Тернопільська область АДРЕСА_2

про cтягнення заборгованості в сумі 1278,50 грн, з яких: 700,00 грн - борг, 64,58 грн - пеня, 467,72 грн - річні та 46,20 грн - інфляційні нарахування.

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. представнику позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

Теребовлянське районне споживче товариство, м. Теребовля, Тернопільська область, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 278,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлової будівлі магазину №204 від 01.03.2014 р., зокрема в частині своєчасного здійснення платежів по орендній платі, внаслідок чого станом на 24.11.2014 р. утворилася заборгованість на загальну суму 1 278,50 грн, з якої: 700,00 грн - борг, 64,58 грн - пеня, 467,72 грн - річні та 46,20 грн - інфляційні нарахування.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 26.11.2014 р. на 11:00 год. 10.12.2014 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 10:50 год. 24.12.2014 р. та, відповідно, на 09:45 год. 21.01.2015р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судовому засіданні 24.12.2014 р. повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позовній заяві підстав. На розгляд справи 21.01.2015 р. не прибув. Поряд із цим, 20.01.2015 р. судом отримано клопотання позивача б/н б/д (вх. №4171) про розгляд справи в засіданні 21.01.2015 р. без участі його повноважного представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.01.2015 р. не прибув, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних судом документів не надав, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Поряд із цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.11.2014 року, надіслана судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві: с. Острів, Тернопільський район, повернулась із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає". Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 10.12.2014 р. надіслана судом 12.12.2014 р. на адресу відповідача, повідомлену позивачем, як адреса для листування, отримана відповідачем 15.12.2014 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 10.12.2014 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Таким чином, беручи до уваги, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, зважаючи на те, що визначений ст. 69 ГПК України, строк вирішення даного господарського спору закінчується 26.01.2015 р., клопотання про продовження строку розгляду справи сторонами не заявлено, справа розглядається без участі відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

01 березня 2014 року між Теребовлянським районним споживчим товариством, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, з другої сторони, було укладено договір оренди об'єкта нерухомості №204 (далі - Договір), згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі, магазин, загальною площею 35 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Об'єкт оренди використовується Орендарем для торгівлі (п.п. 1.1, 1.3 р.1 Договору).

Згідно п. 2.1. р.2 Договору, об'єкт оренди передається Орендарю у термін не пізніше 3 (трьох) днів після укладення цього договору за актом передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Орендар зобов'язався, зокрема, в строк, передбачений цим Договором, прийняти від Орендодавця у строкове платне користування об'єкт оренди за актом приймання-передачі, вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього Договору, сплачувати орендну плату та відшкодування експлуатаційних та комунальних платежів, використовувати об'єкт оренди виключно за призначенням, вказаним в п. 1.3 цього Договору (пп. 3.3.1-3.3.3 п.3.3 р. 3 Договору).

Долучений до матеріалів справи Акт прийняття - передачі від 01.03.2014 р. свідчить про те, що, на виконання п. п. 1.1, 2.1. Договору, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у тимчасове платне користування орендоване майно в стані, що відповідає умовам договору та їх призначенню, а саме: частину нежитлової будівлі, магазин, площею 35 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3

П. п. 5.1-5.2 р. 5 Договору сторони передбачили, що орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 10 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди складає 350 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Згідно п.4.1 р.4 Договору, договір діє з 01 березня 2014 року до 01 лютого 2015 року включно.

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами Договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили права та обов'язки сторін.

У відповідності до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.п.3.3.2 п.3.3 р.3 Договору, Орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору, сплачувати орендну плату. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди п. 5.2 р. 5 Договору.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати виконував неналежним чином. Зокрема, як зазначає позивач, платежі за березень та квітень 2014 р. здійснено лише 17.04.2014 р. на суму 700 грн, за травень - 13.05.2014 р. на суму 350 грн (платіжні доручення №@2PL992694 від 17.04.2014 р. на суму 700 грн та №@2PL203897 від 13.05.2014 р. на суму 350 грн - в матеріалах справи), а з червня місяця 2014 р. зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач не виконував взагалі.

04.09.2014 р. та 09.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за №103 від 03.09.2014 р. та вимогою №128 від 09.10.2014 р., згідно яких просив здійснити оплату заборгованості за договором оренди №204 від 01.03.2014 р. в сумі 700 грн. за період червень-липень місяць 2014 р. Дані вимоги отримано відповідачем 05.09.2014 р. та, відповідно, 16.10.2014 р. про що свідчать долучені до матеріалів справи належним чином засвідчені копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, проте залишені останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі за період з червня по липень місяць 2014 р. (включно), становить 700 грн, які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства щодо стягнення з відповідача 700 грн заборгованості по орендній платі, за період з червня по липень місяць 2014 р., підлягають до задоволення як обґрунтовані та правомірно заявлені.

Окрім того, статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

П. 8.2 р. 8 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення та 182 процента річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, за період з 14.07.2014р. по 24.11.2014р., пеню в розмірі 64,58 грн, 182 процентів річних в розмірі 467,72 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 46,20 грн.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок штрафної санкції, 182 процентів річних, інфляційних нарахувань та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявлених до стягнення сум в межах визначеного позивачем періоду.

Згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми 182 процентів річних, нарахування такої в розмірі 467,72 грн. є правомірною, а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення.

Поряд із цим, згідно проведеного судом перерахунку заявлених до стягнення сум пені та інфляційних нарахувань, правомірним є нарахування останніх в сумі 64,59 грн та, відповідно, 60,90 грн. Разом з тим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягають сума пені та інфляційних нарахувань визначені позивачем - 64 грн 58 коп. та 46 грн 20 коп. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, Теребовлянський район, Тернопільська область АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 01767330:

- 700 грн основного боргу;

- 64 грн 58 коп. - пені

- 467 грн 72 коп. - 182 процентів річних;

- 46 грн 20 коп. - інфляційних нарахувань;

- 1 827 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.01.2015 р.

Суддя І.М. Гирила