Ухвала суду № 42406519, 15.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3035/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

15 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (надалі - Товариство, ТОВ "Гайсинський молокозавод") до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 02.10.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема, обґрунтовуючи апеляційні вимоги відповідач стверджує, що окремі приймально-розрахункові відомості оформлялися навіть у тих випадках, коли підстав для їх складання не було. Так, в ході перевірки встановлено, що в деяких відомостях зазначені фізичні особи (здавальники молока), які на момент формування відомостей померли, а окремі відомості підтверджували здачу молока тими фізичними особами, що не мали зареєстрованих корів у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року №342.

Відтак, податковий орган стверджує про неможливість складання приймально-розрахункових відомостей у зазначених вище випадках.

Крім того відповідач наголошує, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме підзвітними особами підприємства проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, проте вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом періоду з 17 березня по 11 квітня 2014 року посадовими особами Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Гайсинський молокозавод" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №306/2200/34309918 від 07 травня 2014 року.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток в розмірі 102869 гривень; підпунктів 12, 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого використані не за призначенням суми компенсацій за поставлене молоко у загальному розмірі 57063 гривень слід стягнути до державного бюджету; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року в сумі 4282,27 гривень; пунктів 2.11, 3.1, 3.4, 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року, у результаті чого проведено виплати без документального підтвердження фактичного отримання особами (заготівельниками) готівкових коштів в сумі 312375,17 гривень; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 277,50 гривень.

З огляду на виявлені порушення Гайсинською об`єднаною державною податковою інспекцією 26 травня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 102869 гривень за основним платежем, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 25717,25 гривень, податкове повідомлення-рішення №0000252200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57063 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №0000262203, яким до Товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 312375,17 гривень.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ "Гайсинський молокозавод", а відтак наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, з огляду на нижчевикладене.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття податкових рішень, що оскаржуються, були одні й ті ж порушення, що полягали у недотриманні Товариством законодавства при оформленні приймально-розрахункових відомостей на видачу грошей за закуплене молоко від населення.

Надаючи правову оцінку твердженням податкового органу колегія суддів не бере до уваги посилання останнього на норми «Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби» та дані ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», оскільки спірні правовідносини у даній справі регулюється нормами Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1., п. 138.2, п. 138 8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як досліджено з матеріалів справи, витрати товариства, що включають вартість сировини (молока), підтверджені належними первинними документами, а саме видатковими касовими ордерами, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, товарно-транспортними накладними, відомостями заготівлі молока за певний період по конкретних пунктах заготівлі, відомостями заготівлі молока на конкретну дату на підставі приходних накладних, приймально-розрахунковими відомостями на виплату коштів за молоко.

На думку суду апеляційної інстанції, вказані первинні документи в повній мірі підтверджують господарську діяльність позивача та відповідають вимогам до первинних документів, встановлених податковим законодавством, при цьому останні узгоджуються між собою та відповідають витратам понесених платником податків при закупівлі молока, а відтак їх неврахування відповідачем може слугувати свідченням ігнорування норм чинного законодавства в сфері оподаткування.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання податкового органу на безпідставність оформлення окремих приймально-розрахункових відомостей з тієї підстави, що вони містять дані про фізичних осіб, які на момент складання таких відомостей померли, з огляду на слідуюче.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, відповідачем вказані обставини встановлювались по ідентифікаційним номерам фізичних осіб, що підтверджується додатком 2 до акта перевірки, проте судом першої інстанції встановлено, що до додатку 2 податковим органом безпідставно включено окремих фізичних осіб.

Так, у цьому переліку осіб міститься ОСОБА_2 (у додатку дату смерті його зазначено ІНФОРМАЦІЯ_5); проте, як свідчить довідка Райгородської сільської ради Немирівського району вих. №541 від 11 серпня 2014 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відтак, висновки податкового органу про неможливість здавання ОСОБА_2 молока у перевіряємий період в звязку із тим, що він помер 20 лютого 2012 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються довідкою Райгородської сільської ради Немирівського району вих. №541 від 11 серпня 2014 року.

Також суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 включені як до додатку 1 (список осіб, у яких відсутні зареєстровані корови), так і до додатку 2 (список осіб із закритими ідентифікаційними номерами (померлі особи) до акта перевірки.

Виходячи з наведеного, на думку судової колегії, віднесення однієї і тієї ж особи до двох списків є необґрунтованим, оскільки податковим органом по обом спискам здійснювались донарахування грошових сум Товариству, що є недопустимим та свідчить про формальний підхід при визначенні позивачу податкового зобов'язання.

Що ж стосується таких осіб, що визначені у додатку 2 до акта перевірки, як ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, то їх помилково включено до такого додатку, оскільки як досліджено з матеріалів справи, останні взагалі у перевіряємий період не здавали молоко товариству, що також свідчить про необґрунтованість тверджень податкового органу в цій частині.

При цьому надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо недостовірності даних про фізичних осіб, які на момент складання таких відомостей померли, судова колегія зауважує, що останні спростовуються відомостями безпосередньо самого акту перевірки в якому зазначено, що відповідно до наданих довідок з сільських (селищних) рад, письмових пояснень заготівельників молочної продукції, а також фізичних осіб-громадян, придбання молока та видача коштів за молоко, а також сум компенсації (дотації) в даних випадках проводилась близьким родичам померлих (син, дочка, чоловік, дружина, батько, мати, тощо), які проживали разом з померлими, вели з ними спільне господарство і після смерті даних громадян в окремих випадках здавали молоко, отримували кошти та суми компенсації (дотації) замість них.

Так само необґрунтованими, на думку суду апеляційної інстанції, є доводи відповідача щодо недостовірності відомостей про здачу молока тими фізичними особами, що не мали зареєстрованих корів у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року №342, оскільки останні спростовуються даними додатку 1 до акта перевірки на правомірність включення до нього окремих фізичних осіб.

Так, суд встановив, що додаток 1 до акта перевірки стосується тих фізичних осіб, які здавали молоко Товариству, однак, на думку податкового органу, не могли здавати молоко, оскільки у них не було зареєстрованих у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року №342 корів.

Пунктом 4 наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року №342 "Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби" передбачено, що з 01 січня 2006 року переміщення великої рогатої худоби з господарства в господарство, реалізація молока та забій тварин на м'ясо здійснюються за умови, що тварина ідентифікована двома вушними бирками встановленого зразка, за наявності паспорта великої рогатої худоби.

Як встановлено в ході судового розгляду, окремі особи внесені до такого списку безпідставно, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання вимог наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року №342 "Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби" в частині реєстрації корів цими особами.

Так, всупереч посиланням податкового органу на відсутність такої реєстрації великої рогатої худоби у всіх осіб, що включені до додатку 1 до акта перевірки, суд встановив, що ОСОБА_9 має крім трьох бугаїв також двох зареєстрованих корів - Лиску, 15.05.2009 р.н. (номер реєстрації UA 8010647821) та Зорьку, 20.02.2012 р.н. (номер реєстрації UA 8010647822); ОСОБА_10 також має зареєстровану корову із назвою "Липа" (номер реєстрації UA 0500447093); ОСОБА_11 має зареєстровану корову із назвою "Мальвіна", 02.01.2011 р.н. (номер реєстрації UA 8010647841). Вказані відомості підтверджуються листами Гайсинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, ветеринарною карткою та паспортом великої рогатої худоби.

Відтак, висновки податкового органу про допущені товариством порушення в частині, що стосуються зазначених вище осіб, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Окрім наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 включені як до додатку 1 (список осіб, у яких відсутні зареєстровані корови), так і до додатку 2 (список осіб із закритими ідентифікаційними номерами (померлі особи) до акта перевірки, проте віднесення особи до одного з додатку (списку) виключає можливість внесення цієї ж особи до іншого додатку (списку), що в черговий раз свідчить про необґрунтованість позиції податкового органу в цій частині.

Зрештою суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме підзвітними особами підприємства проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Пункт 7.39. глави 7 Положення визначає, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється отриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Крім того, враховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятись лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пункт 2.11. глави 2 Положення встановлює, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини,крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань ( в тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пункт 3.1. глави 3 Положення встановлює, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду та знайшло своє підтвердження в акті перевірки, відповідачу надані всі необхідні документи, які оформлялися внаслідок касових операцій, а відтак доводи останнього щодо недоведеності проведення позивачем готівкових розрахунків є необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, колегія суддів зауважує, що податковий орган зазначаючи про вчинення позивачем порушення в сфері ведення касових операцій, не наводить їх суті та конкретно не зазначає, який саме платіжний документ встановленої форми та змісту відсутній або невірно складений позивачем для підтвердження сплати готівкових коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ "Гайсинський молокозавод", а відтак наявності правових підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000232200, №0000252200, №0000262203, від 26.05.2014 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Матохнюк Д.Б.

Сушко О.О.