Постанова № 42405925, 15.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р. Справа № 818/2982/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 818/2982/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Охтирка

про зобов"язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин та Лебединському районі (далі по тексту - УПФУ в м. Лебедин та Лебединському районі, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка Сумської області (далі по тексту - ВВД ФСС від НВП та ПЗ в м. Охтирка, відповідач), в якому просило суд зобов'язати відповідача відшкодувати суми витрат УПФУ в м. Лебедин та Лебединському районі Сумської області на виплату та доставку пенсії за липень-вересень 2014 року в розмірі 450,00 грн., про що скласти та підписати акт звірки розрахунків.

Постановою Сумського окружного суду від 12.11.2014 р. по справі № 818/2982/14 в задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка про зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного суду від 12.11.2014 р. по справі № 818/2982/14 скасувати, прийняти нову постанову про стягнення на користь УПФУ в м. Лебедин та Лебединському районі Сумської області з ВВД ФСС від НВП та ПЗ в м. Охтирка суми витрат на виплату та доставку пенсій за липень-вересень 2014 року в розмірі 450 грн. 00 коп., здійснених ОСОБА_1 як довіреній особі потерпілого ОСОБА_2

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що нормами ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено призначення пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з подальшим відшкодуванням виплаченої пенсії. Вказує, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затверджений Постановою № 4 від 04.03.2003 р. та № 5-4 від 03.03.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.05.2003 р. за № 376/7696, не врегульовує спірних відносин, у т.ч. у випадку незгоди на підписання актів звірки.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом про нещасний випадок на виробництві від 23.02.1998 року № 1, ОСОБА_3 отримав ушкодження на території Російської Федерації в м. Липецьк, на підприємстві ВАТ "Центрдомнаремонт" (а.с.21).

Розпорядженням УПФУ в м. Лебедин та Лебединському районі від 10.11.1998 року ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с.17). Пенсія фактично виплачується опікуну ОСОБА_2 - ОСОБА_1

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та таблиці розбіжностей, складеної між Фондами, за січень-червень 2013 року, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лубнах Полтавської області не враховані суми витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва у розмірі 2200,22 грн. за вказаний період, та відповідно не відшкодовані.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виплата пенсії ОСОБА_2 здійснюється відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а не відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а тому вимоги позивача щодо зобов'язання ВВД ФСС НВВ та ПЗ в м. Охтирка прийняти до відшкодування суми витрат УПФУ в м. Лебедині та Лебединському районі на виплату та доставку пенсій за липень-вересень 2014 року в розмірі 450,00 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.

Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У пункті 2 статті 7 "Прикінцеві положення" Закону України від 22 лютого 2001 року N 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (набрав чинності з 1 квітня 2001 року) встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту - Закон № 1105-XIV) також передбачено: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому зазначений страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належить ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат на виплату пенсії, по яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

У пункті "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац третій).

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як зазначено в абзаці сьомому того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином колегія суддів приходить висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, сума витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів вважає частково таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 10.06.2014 року у справі № 21-168а14, від 19.03.2012 року у справі № 21-364а11, від 28.11.2011 року у справі № 21366а11.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням приписів частини 2 статті 11 КАС України колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з ВВД ФСС від НВВ та ПЗ у м. Охтирка на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин та Лебединському районі Сумської області суми витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_2, виплачених ОСОБА_1, внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з липня-вересня 2014 року в сумі 450,00 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 818/2982/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Охтирка про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Охтирка (42700, м. Охтирка, вул. Чкалова, 29) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області (42200, м. Лебедин, вул. Антонова, 6-Б, код ЄДРПОУ 37345550) витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з липня-вересня 2014 року в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., виплачених ОСОБА_1 як довіреній особі потерпілого ОСОБА_2

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.01.2015 р.