Постанова № 42405424, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 804/16321/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001102202 від 08.08.2013р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо збитковості експортних операцій у квітні 2012 року та у квітні 2013 року, оскільки наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операції з продажу на експорт за ціною нижчою за покупну, не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що при розрахунку загальної суми витрат, які понесені на придбання товарів на території України, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість до цих витрат не включається, крім того висновок про збитковість господарської діяльності позивача є помилковим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з12.07.2013р. по 18.07.2013р., податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ з ІІ «НОВОФАРМ» з питання правильності відображення в податковому обліку проведених експортних операцій за період квітень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 31040792) з питання правильності відображення в податковому обліку проведених експортних операцій за угодами купівлі-продажу за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р., з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. та з 01.04.2013р. по 30.04.2013р..

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем: п.п.14.1.179, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 2 154 538 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2012 року на суму 933 978,60 грн., квітень 2013 року на суму 1 220 550,40 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001102202 від 08.08.2013р., про сплату 3231807 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних санкцій), у тому числі 2154538 грн. збільшення за основним платежем та 1077269 грн. за штрафними санкціями, які застосовано за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, пп. а п. 200.4 ст. 200 ПК України податковий орган пов'язує з реалізацією позивачем продукції за ціною, нижчою її собівартості.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2012, на підставі укладених договорів між ТОВ з II «НОВОФАРМ» та ТОВ «СТІОМІ - Холдінг» від 22.12.2011 №22122011/1, №22122011/2, №22122011/3 було здійснено купівлю-продаж сої у кількості 2 872,533 тонн, за ціною 3 080,0 грн. за тону (з ПДВ). Загальна сума придбання (з урахуванням ПДВ) склала 8 847 413,46грн., в тому числі ПДВ 1 474 566,94грн.

Придбаний товар ТОВ з II «НОВОФАРМ» у квітні 2012 реалізовано на експорт підприємству FLORENTIS LTD (Zenas Kanther & Origenous Comer, Limassol - Cyprus) у кількості 1 819,454 тонн за ціною 2 834,68грн.. Загальна сума реалізації склала 5 157 807,0 грн., відповідно до Договору №NF-FL/030112 від 03.01.2012р..

Згідно актів прийому - передачі від 23.01.2012, від 24.01.2012, від 25.01.2012 складеними, між ТОВ «СТІОМІ - Холдінг» (Продавець), ТОВ з II «НОВОФАРМ» (Покупець), та «Хмельницькхлібопродукт» (Підприємство) Продавець переоформляє, а Покупець приймає сою, яка знаходиться на зберіганні на Підприємстві відповідно до складських квитанцій від 23.01.201л №861, від 24.01.2012 №862, від 25.01.2012 №863.

Відповідно до Договору №NF-FL/030112 від 03.01.2012р. укладеного між ТОВ «НОВОФАРМ» (Продавець) та FLORENTIS LTD (Покупець ), Продавець бере зобов'язання поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар - насіння сої не насіннєве нестандартне, українського походження, врожаю 2011 року, 100% насипом.

Реалізація товару на експорт підтверджено ВМД від 14.04.2012р. 5040500001/2012/300437 у кількості 1 819,454тонн на загальну суму 5 157 560,77грн.

Транспортування товару здійснювалося експедитором ТОВ «Металургійна транспортна компанія» та підтверджено звітом експедитора від 20.04.2012р., актом виконаних робіт від 20.04.12р. №2/97/12 на загальну суму 418 414,51грн. (з ПДВ), та копіями залізничних накладних.

Послуги брокера ТОВ «Лідер Брокс» по оформленню вантажу на митниці, склали 1 000,0 грн. (без ПДВ).

Податковим органом при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції (соя) по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт у квітні 2012 - це збиток у загальній сумі 865 779,34грн., а саме вартість експортної операції складає 5 157 560,77грн. (вартість придбання товару складає 5 603 925,60 грн. (з ПДВ), вартість перевезення 418 414,51грн. (з ПДВ), послуги брокера 1 000,0грн. (без ПДВ).

У квітні 2013 ТОВ з II «НОВОФАРМ» укладено договір від 20.03.2013 №20/03-01 на придбання продукції у ПАТ «Гарант Метиз Інвест», згідно якого позивач на протязі квітня 2013 придбав продукцію (металопродукція) - дріт та цвяхи. Загальна сума придбання (з урахуванням ПДВ) склала 7 323302,34грн., що підтверджено відповідними специфікаціями, які містяться в матеріалах справи.

Сума податку на додану вартість по податковим накладним, яка виникла за результатами вчинення вищенаведених господарських операцій, включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року - у сумі 1220550,39 грн..

Придбаний товар ТОВ з II «НОВОФАРМ» реалізовано у квітні 2013 року у сумі 6 203 615,69грн., відповідно до нижчезазначених експортних контрактів.

Покупцями даного експортованого товару були: FCP «МАС-STRO» (Молдова) на підставі контракту від 09.04.2013 року №09/04-02ЕХР; «RULTEHCOM» (Молдова) на підставі контракту №09/04- 04ЕХР від 09.04.2013 року; Steel Products Limited (Велікобританія) на підставі контракту від 21.03.2013 року № H05SP - 13, «SVETICOM - SERVICE» (Молдова) на підставі контракту №09/04-03ЕХР від 09.04.2013 року, «Кэлэрашь Дивин СПА» (Молдова) на підставі контракту №09/04-01ЕХР від 09.04.2013 року, ТОВ «Регіонпромсервіс» (Росія) на підставі контракту №02/04-02ехр від 02.04.2013 року, ТОВ «ЮгМетКом» (Росія) на підставі контракту №02/04-01 ехр від 02.04.2013 року.

Транспортування товару здійснювалося автотранспортом та залізничним транспортом, на підтвердження чого позивачем було надано копії CMR та залізничних накладних.

Податковим органом при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції (металопродукція) по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт у квітні 2013 - це збиток у загальній сумі 1 119 686,65грн. а саме: вартість експортної операції складає 6 203 615,69грн., ціна придбання товару (з ПДВ) складає 7 323 302,34грн..

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність належно оформлених документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ були включені до податкового кредиту не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.6 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає протиправним висновок суду першої інстанції, що позивач безпідставно не включив до складу витрат суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, обставини справи щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження суду першої інстанції.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

У відповідності до п.39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п.39.11 ст. 39 ПК України).

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни згідно статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Факт поставки товарів (послуг) за означеними правочинами відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Також, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що доходність у даному випадку є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування .

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказаний висновок не ґрунтується ні на положеннях чинного законодавства (яким прямою нормою визначено базу оподаткування щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою), ні на встановлених обставинах у справі щодо наявності факту декларування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин позивачем з додержанням норм податкового законодавства правомірно було сформовано податковий кредит та підстави для його зменшення відсутні.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001102202 від 08.08.2013р.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 23 січня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський