Ухвала суду № 42404324, 22.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

22 січня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/2684/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Кухарчука В.М.,

представника відповідача Груника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву позивача про поновлення строків звернення до суду в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області до Сільськогосподарського приватного підприємства «Промінь» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області (далі - позивач, УПФ України в Рожищенському р-ні, управління) звернулося в суд з адміністративним позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Промінь" (далі - відповідач, СГПП «Промінь», підприємство) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з січня 2012 року по жовтень 2014 року включно у розмірі 29 529,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-1V), пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1) зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. В результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість відповідача за період з січня 2012 року по жовтень 2014 року включно становить 29 529,77 грн. На підставі вищевикладеного, УПФ України в Рожищенському р-ні просить суд стягнути з СГПП «Промінь» вказану заборгованість.

Ухвалою суду від 26 грудня 2014 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду сторін повідомлено, що в судовому засіданні буде вирішуватися питання про дотримання позивачем строків звернення до суду в даній справі. Запропоновано сторонами надати письмові пояснення з цього приводу та докази на їх підтвердження (а.с.33).

На виконання ухвали від 26 грудня 2014 року, позивач подав заяву від 22 січня 2015 року №338/09-21 про поновлення строків звернення до суду, яку обґрунтовує тим, що відшкодуванню підлягає пільгова пенсія громадянці ОСОБА_3, яка призначена за поданням СГПП «Промінь» від 05 серпня 2008 року. Однак згідно довідки виданої СВК «Лан», книги обліку та розрахунків по оплаті праці та стажові книги СГПП «Промінь» за 1958-2002 роки передані і знаходяться на збереженні в СВК «Лан». Довідка про стаж та заробіток ОСОБА_3 видавалася також СВК «Лан». Працівниками УПФ зроблений висновок, що належним підприємством для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є СВК «Лан», тому виникла плутанина. З наведених підстав вважає строк звернення до суду пропущеними з поважних причин (а.с.63-64).

Представник позивача у судовому засіданні заяву підтримав та просив суд її задовольнити. На запитання суду додатково пояснив, що, на його думку, строк звернення до суду потрібно застосовувати і в даній справі, він становить шість місяців згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, однак пропущений з поважних причин на підставі вищевикладеного.

Представник підприємства у судовому засіданні та в письмових поясненнях від 14 січня 2015 року вважає, що строк звернення до суду в частині стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по червень 2014 року пропущений без поважних причин, просить суд залишити позовну заяву без розгляду в цій частині (а.с.37-39).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2012 року по травень 2014 року включно у розмірі 25 125,62 грн підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування СГПП «Промінь» витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2012-2014 роки, а, відтак, врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Поняття недоїмки визначено у частині другій статті 106 цього Закону (яка в силу пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" діє на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків) та включає в себе суми страхових внесків своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, які вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Як слідує зі статті 1 цього ж Закону, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

В свою чергу поняття відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій розкрито у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та означає внесення підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України,

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє суду дійти висновку, що страхові внески до 2011 року (тобто до введення єдиного соціального внеску) сплачувалися за працівників, які фактично працюють на підприємстві та які не вийшли на пенсію (застрахованих осіб), а відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачується за осіб, для яких вже настав страховий випадок - непрацездатність у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку.

Після настання страхового випадку сплата страхових внесків (або єдиного соціального внеску) за застраховану особу припиняється, натомість, якщо пенсіонер вийшов на пенсію на пільгових умовах, він втрачає статус застрахованої особи, а підприємство починає відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Отже, саме поняття "страховий внесок" не може застосовуватися до виплат, які здійснюються щодо пенсіонерів (в тому числі пільгових пенсій), оскільки для цих осіб вже настав страховий випадок у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку, призначено виплату страхового відшкодування у вигляді пенсії, а тому вони втратили статус застрахованих осіб.

Відтак, на думку суду, за пенсіонерів не можуть сплачуватися страхові внески, оскільки страховий випадок для них вже настав, а обчислення страхового стажу припинилося, так само як за працюючих застрахованих осіб не може сплачуватися відшкодування на виплату та доставку пільгової пенсії, оскільки для них не настав страховий випадок, а відповідно й право на вихід на пільгову пенсію.

При цьому, на відміну від страхових внесків, які нараховуються в процентному відношенні до заробітної плати працівника, підприємство відшкодовує пільгову пенсію пропорційно пільговому стажу пенсіонера на цьому підприємстві, тобто перебирає на себе зобов'язання Пенсійного фонду України з пенсійного забезпечення цих осіб.

Таким чином, поняття "страхові внески" та "відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій" розрізняються як за своїм змістом та порядком обчислення, так і за особою, за яку ці внески сплачуються - страхові внески сплачуються за працездатну особу, а пільгові пенсії відшкодовуються за пенсіонера, який отримав право на вихід на такий вид пенсії, а тому ці поняття є відмінними за своєю правовою природою та взаємовиключними.

Зазначене дає підстави для висновку, що правила частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо непоширення строків стягнення стосується лише недоїмки зі сплати страхових внесків, однак витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за своєю правовою природою не є страховими внесками, а тому й не підпадають під визначення "недоїмка" в розумінні цього Закону.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що на розглядувані правовідносини поширюються загальний строк звернення до суду, який визначений у частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пункт 6.4 Інструкції визначає, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Аналіз цієї норми законодавства дозволяє суду дійти висновку, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

При цьому, неправомірна та необґрунтована бездіяльність органу Пенсійного фонду України, як то невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, неправильне обчислення суми відшкодування, збій в обліку не може бути підставою для поновлення позивачу пропущених строків звернення до суду, оскільки 26-го числа кожного місяця позивачу було відомо про несплату підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак не вжито жодних заходів з цього приводу.

Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся до суду з цим позовом 26 грудня 2014 року, що підтверджується відбитком служби діловодства суду на позовній заяві (а.с.2). Тобто, позовні вимоги в частині стягнення пільгових пенсій за період з січня 2012 року по травень 2014 року заявлені з пропуском строків звернення до суду, оскільки останній день пред'явлення вимоги за травень 2014 року (строк сплати до 25 травня 2014 року включно) є 26 листопада 2014 року.

В іншій частині (з червня 2014 року по жовтень 2014 року включно) позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду.

З розрахунку позовних вимог, який здійснений позивачем слідує, що за період з січня 2012 року по травень 2014 року СГПП «Промінь» було нараховано 25 125,62 грн на виплату та доставку пільгової пенсії громадянці ОСОБА_3 (а.с.8).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по травень 2014 року у розмірі 25 125,62 грн заявлені з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд не бере до уваги посилання представника управління на наявність плутанини у визначенні підприємства, яке зобов'язано відшкодовувати пільгову пенсію (СГПП «Промінь чи СВК «Лан»), оскільки у заяві про поновлення строків звернення до суду чітко зазначено, що пільгова пенсія ОСОБА_3 призначалася у 2008 році саме за поданням СГПП «Промінь», а не СВК «Лан» (а.с.63-64). Передача на зберігання архіву підприємства іншій юридичній особі, не зобов'язує її відшкодовувати пільгову пенсію та не робить її належним платником такої пенсії, тому посилання представника позивача на довідку СВК «Лан» про передачу архіву СГПП «Промінь», а також в подальшому видані довідки з цього архіву, не беруться судом до уваги, як доказ поважності причин пропуску строків звернення до суду (а.с.66-68).

Крім того, в довідках виданих СВК «Лан» чітко зазначено, що ОСОБА_4 працювала саме на КСП «Промінь», правонаступником якого є СГПП «Промінь», що підтверджується статутом підприємства (а.с.54, 66).

З наведених підстав, на думку суду, відсутня будь-яка плутанина у визначені підприємства, яке зобов'язано відшкодовувати витрату на виплату та доставку пільгових пенсій, а відповідні доводи представника позивача не можуть бути підставою для поновлення строків звернення до суду.

Всі розрахунки фактичних витрат були направлені СГПП «Промінь» і адміністративний позов заявлений також до Сільськогосподарського приватного підприємства «Промінь». Будь-які письмові докази про направлення СВК «Лан» розрахунків фактичних витрат у матеріалах справи відсутні.

Інших підстав, які підтверджують поважність причин пропуску строків звернення до суду, представник управління суду не навів.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області пропустило строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по травень 2014 року включно у розмірі 25 125,62 грн, не навело поважних причин пропуску цього строку, тому суд дійшов висновку, що позовну заяву в цій частині необхідно залишити без розгляду.

Як наслідок, суд задовольняє заяву (клопотання) позивача про поновлення строків звернення до суду лише в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня 2014 року по жовтень 2014 року включно.

Керуючись пунктом 9 частини першої статті 155, частинами третьою та сьомою статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, суд

УХВАЛИВ:

Заяву (клопотання) про поновлення строків звернення до суду - задовольнити частково.

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області до Сільськогосподарського приватного підприємства «Промінь» в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по травень 2014 року включно у розмірі 25 125,62 грн (двадцять п'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень шістдесят дві копійки) - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст ухвали виготовлений 23 січня 2015 року.