Ухвала суду № 42404251, 14.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/9991/31524/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Веденяпін О.А., Зайцев М.П.,

при секретарі Стадницької Ю.Є.,

за участю представників:

позивача - Волинської В.І.,

відповідача - Стеценка М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а-14047/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова фірма "Сова" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0007902303, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 874 620 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено з посиланням на формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання послуг аутсорсингу в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К» (далі - ТОВ «Астана К») з дотримання вимог чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам. За твердження податкового органу, правовідносини між Товариством та ТОВ «Астана К» оформлені фіктивними первинними документами за відсутності реального здійснення будь-яких фінансово-господарських операцій з метою отримання податкової вигоди. На думку ДПІ, судами не надано всебічну оцінку обставинам, на які посилається відповідач на підтвердження обґрунтованості своїх доводів про застосування платником схеми мінімізації оподаткування.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Астана К» за період з 01.03.2011 по 31.05.2011.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 18.08.2011 № 1161/23-03/36757468, в якому відображено висновок ДПІ про схемний характер правовідносин Товариства з названим контрагентом за договором про надання послуг від 01.03.2011 № 01/12. На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає, що реєстрація ТОВ «Астана К» на підставну особу та відсутність у цього товариства штату працівників, основних та транспортних засобів, устаткування свідчить про неможливість виконання названим контрагентом зобов'язань з поставки послуг аутсорсингу та кадрового обслуговування за цим договором; подані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне виконання задекларованих операцій та не можуть слугувати обгрунтуванням права позивача на податковий кредит.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

У справі, що переглядається, суди розцінили подані позивачем договори, заявки, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписки з банківського рахунку (складенням яких оформлені операції з поставки аутсорсингових послуг ТОВ «Астана К» позивачеві) як свідчення відповідності сформованого позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі наведеним критеріям.

Втім обставини даної справи з урахуванням доводів податкової інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, вимагають не лише перевірку формальної наявності у платника первинних документів, але й ретельного дослідження фактичного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій.

Так, у поданих Товариством актах здачі-прийняття робіт йдеться про надання спірним контрагентом послуг аутсорсингу та послуг з кадрового обслуговування.

Надання послуг аутсорисонгу передбачає передачу на договірних умовах певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншій компанії, що спеціалізується у відповідній сфері. А тому з огляду на факти відсутності у ТОВ «Астана К» матеріальних та трудових ресурсів судам необхідно було встановити зміст розглядуваних операцій та з'ясувати які саме трудові ресурси передавалися позивачеві названим контрагентом у рамках аутсорсингу, дослідити факт вчинення ТОВ «Астана К» дій для надання послуг з підбору персоналу (пошук працівників, визначення їх професійної приналежності, дослідження ринку праці з метою пошуку кваліфікованих кадрів тощо), встановити результати такого підбору, порядок оформлення трудових правовідносин з працівниками тощо. Посилання ДПІ на фіктивний характер діяльності ТОВ «Астана К» вимагає і здійснення судами аналізу господарської діяльності цього суб'єкта господарювання (доходної та витратної частин), перевірку наявності у нього спеціалізованої діяльності та іншої ділової активності (у тому числі формування доходів і витрат з іншими контрагентами).

Також суди не встановили, у чому полягав зміст наданих позивачеві послуг з кадрового обслуговування, не з'ясували порядок надання цих послуг та їх результат.

При розгляді даної категорії спорів слід досліджувати й наявність економічного обґрунтування (ділової мети) для залучення сторонньої організації, перевіривши які економічні переваги, відмінні від податкової економії, передбачав отримати позивач від виконання розглядуваних операцій.

Застосований судами формальний підхід при вирішенні цього спору, при якому суди обмежилися лише перевіркою наявності у позивача первинних документів без аналізу змісту розглядуваних операцій та їх фактичного виконання, а також без надання правової оцінки викладеним доводам податкового органу свідчить про невідповідність оскаржуваних судових актів вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дозволяють касаційному суду встановлювати або визнавати доведеним обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, досліджувати докази, то оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення відповідних недоліків шляхом дослідження викладених у цій ухвалі обставин, які входять до предмету доказування у справі.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-14047/11/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Веденяпін М.П. Зайцев