Ухвала суду № 42404130, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/30319/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування пункту 17 вимоги № 08-06/14-14/8296 від 29 серпня 2012 року, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року Комунальне підприємство "Управління капітального будівництва" (далі - КП "Управління капітального будівництва") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - ДФІ в Запорізькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги № 08-06/14-14/8296 від 29 серпня 2012 року в частині пункту 17.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Управління капітального будівництва" за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2012 року, ДФІ в Запорізькій області складено акт ревізії № 06-21/15 від 14 серпня 2012 року.

04 вересня 2012 року КП "Управління капітального будівництва" отримано вимогу, з якою позивач частково не згоден, оскільки ДФІ в Запорізькій області не були враховані надані позивачем обґрунтування своєї позиції.

Пункт 17 спірної вимоги був прийнятий на підставі висновків відповідача про те, що КП "Управління капітального будівництва" в порушення пункту 32 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 2857 від 23 грудня 2010 року, підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 737 від 17 липня 2009 року "Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 11 жовтня 2010 року), у 2011 році було стягнуто плату за адміністративні послуги, яка не перерахована до Державного бюджету України на загальну суму 10882,03 гривень.

Позивач зазначає, що отримання плати за видачу висновків на відведення земельних ділянок на загальну суму 10882,03 гривень та віднесення цих коштів до складу доходів підприємства виконувалось у відповідності із затвердженими калькуляціями на виконання робіт та вимогами статуту підприємства стосовно його господарської діяльності. Зазначена процедура надання висновків не може бути віднесена до категорії адміністративних послуг, оскільки не є дозвільним документом, а несе в собі лише погоджувальну інформацію.

Позивач вважає, що спірний пункт вимоги є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, в зв'язку з чим звернувся в суд стосовно скасування пункту 17 вимоги № 08-06/14-14/8296 від 29 серпня 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі КП "Управління капітального будівництва", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до статуту КП "Управління капітального будівництва" основними видами діяльності підприємства є інжинірингові та консалтингові послуги, спрямовані на планомірну реалізацію генеральних планів комплексного економічного та соціального розвитку міста, проектів розміщення будівництва та проектів детального планування міських районів, що підлягають забудові, виконання послуг з організації здійснення комплексної забудови житлових районів з метою поліпшення обслуговування населення.

У період з 21 травня 2012 року по 14 серпня 2012 року ревізорами ДФІ в Запорізькій області проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства позивача за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, внаслідок проведення якої складено акт № 06-21/15 від 14 серпня 2012 року.

29 серпня 2012 року на підставі висновків акту ревізії, відповідачем прийнята вимога № 08-06/14-14/8296 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією під час здійснення КП "Управління капітального будівництва" фінансово-господарської діяльності, яка оскаржується позивачем в частині пункту 17.

Відповідно до оскарженого позивачем пункту 17 вищезазначеної вимоги від підприємства позивача вимагається відшкодувати встановлене порушення шляхом перерахування до Державного бюджету України кошти у сумі 10882,03 гривень.

Згідно із викладеними обставинами в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пункту 17 стало встановлення ревізією факту отримання позивачем плати за видачу висновків (дозволів) на відведення земельних ділянок на загальну суму 10882,03 грн., які зараховані на поточний рахунок підприємства та використані на покриття витрат фінансово-господарської діяльності, тоді як відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку надання платних адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 737 від 17 липня 2009 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 11 жовтня 2010 року) діяльність по видачі вказаних висновків (дозволів) є адміністративною послугою, внаслідок надання якої зацікавленим фізичним та юридичних особам надано або підтверджено певний юридичний статус та/або факт.

Вчинення вищенаведених дій позивача суперечить вимогам пункту 32 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 2857 від 23 грудня 2010 року, підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 737 від 17 липня 2009 року "Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 11 жовтня 2010 року).

Встановлене відповідачем порушення призвело до матеріальних збитків, завданих Комунальним підприємством "Управління капітального будівництва" на загальну суму 10882,03 гривень.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність дій та рішень посадових осіб ДФІ в Запорізькій області щодо встановлення та зобов'язання усунути порушення вимог чинного законодавства.

Таку позицію Запорізького окружного адміністративного суду підтримав і Дніпропетровського апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пункту 17.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 4-5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (далі - Порядок) передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку надання платних адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 737 від 17 липня 2009 року, адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була надано послуги щодо надання висновків відносно відведення земельних ділянок під нерухоме майно, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії умов вилучення земельних ділянок, рахунки-фактури та виписки з банку із відповідним цільовим призначенням.

Пунктом 32 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що плата за адміністративні послуги справляється у розмірах та порядку, визначених законодавчими актами України, а в разі якщо це не передбачено законодавчими актами України, - актами Кабінету Міністрів України.

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 737 від 17 липня 2009 року "Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг" Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вжити заходів до припинення з 01 січня 2010 року надання адміністративних послуг підприємствами, установами та організаціями, що не мають статусу бюджетних установ, якщо інше не передбачено законодавчими актами або міжнародними договорами.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства визначено процедуру надання адміністративних послуг тим об'єктам, на які у відповідності до нормативно-правових актів покладено повноваження надавати адміністративні послуги.

Тимчасовим порядком надання платних адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 737 від 17 липня 2009 року, визначено, що до адміністративних послуг не належить контрольна діяльність (проведення перевірки, ревізії, інспектування тощо), освітні, медичні та господарські послуги, які надаються органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами та організаціями.

Зі статуту КП "Управління капітального будівництва" вбачається, що основними видами діяльності підприємства є інжинірингові та консалтингові послуги, спрямовані на планомірну реалізацію генеральних планів комплексного економічного та соціального розвитку міста, проектів розміщення будівництва та проектів детального планування міських районів, що підлягають забудові, виконання послуг з організації здійснення комплексної забудови житлових районів з метою поліпшення обслуговування населення.

Тобто, надання будь-яких висновків та дозволів умовами статуту КП "Управління капітального будівництва" не передбачено та не віднесено до видів господарської діяльності.

Пунктом 5 Тимчасового порядку надання платних адміністративних послуг встановлено, що органи виконавчої влади можуть делегувати повноваження з надання адміністративних послуг лише бюджетним установам на підставі нормативно-правових актів.

Однак, будь-які докази щодо делегування вищенаведених повноважень КП "Управління капітального будівництва" органами виконавчої влади відсутні.

Враховуючи, що КП "Управління капітального будівництва" засновано на комунальній власності Запорізької міської ради, проте останнім не було делеговано відповідні повноваження щодо надання адміністративних послуг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про допущення КП "Управління капітального будівництва" порушення та, як наслідок завдання матеріальних збитків.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ревізорами обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства та правильно визначено суму завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді Н.В. Васильченко

М.О. Сорока