Ухвала суду № 42404128, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/19303/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Іванов К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

у справі № 2а-9522/09/2670

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека»

до Державної податкової адміністрації в Київській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна аптека» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом Державної податкової адміністрації в Київській області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2009 року № 0000203810/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2009 року № 0000203810/0 в частині суми 40606,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору присуджено на користь КП КОР «Київська обласна аптека» за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі КП КОР «Київська обласна аптека», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу ДПА в Київській області, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА в Київській області була проведена планова виїзна перевірка КП КОР «Київська обласна аптека» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт № 8/38-111/30187721 від 13 липня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 53193,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007 року - 7966,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 8535,00 грн., за півріччя 2008 року - 16391,00 грн., за 3 квартали 2008 року - 24116,00 грн., за 2008 рік - 34378,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 10849,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду витрати: з відшкодування орендодавцю частини суми податку за землю; з відшкодування орендодавцю вартості паливно-мастильних матеріалів, які були використані при доставці ліків до споживачів орендованим автомобілем; з відшкодування орендодавцю вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат, пов'язаних з орендою приміщень; з оплати вартості проходження працівниками позивача обов'язкових профілактичних медичних оглядів, оскільки вказані витрати не відносяться до господарської діяльності позивача.

28 липня 2009 року ДПА в Київській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000203810/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила КП КОР «Київська обласна аптека» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 76158,00 грн., у тому числі: 53194,00 - за основним платежем, 22964,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанцій, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що основна діяльність позивача пов'язана з постачанням лікувально-профілактичним установам охорони здоров'я, аптечним закладам, іншим структурам продукції медико-фармацевтичного призначення та ніяк не пов'язана з наданням платних послуг з транспортного обслуговування, що огляду на що висновки податкового органу про завищення валових витрат за вказаним епізодом є правомірними. Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд виходив з того, що висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат за іншими епізодами є безпідставними.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпунктів 2.2.1, 2.2.3 пункту 2.2 статті 2 статуту КП КОР «Київська обласна аптека» предметом діяльності підприємства є, зокрема: оптова та роздрібна реалізація медикаментів, спирту етилового, інших предметів медичного та ветеринарно-медичного призначення юридичним та фізичним особам, лікувально-профілактичним закладам, виробництво в умовах аптеки власної продукції; здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, пересиланням, вивезенням, відпуском, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між КП КОР «Київська обласна лікарня № 2» (орендодавцем) та КП КОР «Київська обласна аптека» (орендарем) були укладені договори оренди автомобіля, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове орендне користування автомобіль марки Тойота «Хай-Ейс»-спецмедтранспорт (держ. № 65-88 КИЕ, двигун № 3538155) (договори № 16 від 02 серпня 2007 року та № 16 від 02 серпня 2008 року) та автомобіль марки ГАЗ 2705-222-спецмедтранспорт (держ. № 165-40 КА, двигун № 20403558) (договори № 3 від 03 вересня 2007 року та № 3 від 03 серпня 2008 року) (пункти 1.1 статей 1 договорів); автомобіль здається в оренду з метою перевезення медикаментів (пункти 1.2 статей 1 договорів); орендар зобов'язується щомісячно вносити орендодавцеві плату за паливно-мастильні матеріали згідно рахунку-фактури (підпункти 3.5.5 пунктів 3.5 статей 3 договорів); оплату за паливно-мастильні матеріали орендар здійснює окрема відповідно до рахунку-фактури. Розрахунок витрат паливно-мастильних матеріалів складається по фактично витраченій їх кількості згідно подорожніх листів, враховуючи норми витрат на паливно-мастильні матеріали (пункти 4.4 статей 4 договорів (т.1 арк. справи 412-441).

Згідно акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що у періоді, який перевірявся, позивач не придбавав самостійно паливно-мастильні матеріали, але здійснював відшкодування паливно-мастильних матеріалів на користь КП КОР «Київська обласна лікарня № 2», у якого орендувало автомобілі, по рахунках-фактурах, у яких відсутня інформація стосовно кількості, найменування та ціни паливно-мастильних матеріалів.

За визначенням, наведеним у пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 5 підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) автомобіль - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

За УКТ ЗЕД автомобілі включено до групи 87.

Зокрема, до товарної позиції 8702 включаються моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія; до товарної позиції 8703 - автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі; до товарної позиції 8704 - моторні транспортні засоби для перевезення вантажів; до товарної позиції 8705 - моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі).

Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, повинні зареєструвати в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби під відповідним кодоми за УКТ ЗЕД, тобто про призначення автомобіля свідчать його реєстраційні документи.

Положеннями статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктами оподаткування є, зокрема: автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код за УКТ ЗЕД 8702; автомобілі легкові - код за УКТ ЗЕД 8703; автомобілі вантажні - код за УКТ ЗЕД 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код за УКТ ЗЕД 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, витрати платника податку на паливно-мастильні матеріали включається до складу валових витрат у повному обсязі, якщо автомобіль зареєстровано під кодом 8705 згідно з УКТ ЗЕД, а якщо під кодом 8703 - то платник податку може віднести до складу валових витрат лише 50% на їх придбання.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, не надали належної правової оцінки вказаним правовим нормам, обставин щодо того, до якого коду за УКТ ЗЕД відносяться автомобілі, які орендувалися позивачем у КП КОР «Київська обласна лікарня № 2» згідно договорів оренди автомобіля, не встановили.

Також, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що до кожного рахунку-фактури на відшкодування вартості паливно-мастильних матеріалів був доданий розрахунок використання паливно-мастильних матеріалів орендними автомобілями гаража КП КОР «Київська обласна лікарня № 2» (т.1 арк. справи 376-411).

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій у зазначеній частині, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна