Ухвала суду № 42404063, 12.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2015 р. м. Київ К/800/62186/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 2а/0470/13686/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт»

до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у справі № 2а/0470/13686/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 року № 0000031720.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 12.09.2012 року № 372/172 та наказу від 25.07.2012 року № 547 Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.09.2012 року № 103/222/31381368, яким встановлено порушення, зокрема, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб в бюджет в період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року; ст. 167, ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 238, 24 грн.; п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не в повному обсязі відображення в податкових розрахунках форми № 1ДФ за 2011 рік (I-IV квартал), 2012 рік (II квартал) нарахованих (сплачених) доходів фізичним особам-підприємцям.

На підставі акта перевірки за вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 року № 0000031720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2 338, 80 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що податковий орган не мав правових підстав для проведення перевірки, а тому є неправомірним складання акту за результатами такої перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Згідно положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 81 Податкового кодексу України передбачає умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

У пункті 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац п'ятий п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб органу податкової служби до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

З матеріалів справи вбачається, що наданим правом щодо недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки позивач не скористався.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки податковим органом порушено порядок проведення перевірки, а тому підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання за результатами такої перевірки.

В силу положень ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити питання щодо встановлених порушень, зафіксованих актом перевірки, правомірності нарахування грошових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 2а/0470/13686/12 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук