Ухвала суду № 42401090, 22.01.2015, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/447/14-а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

при секретарі Остапчук О.С.,

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 659 від 27.03.2014 року,

представників відповідача - ОСОБА_2,довіреність № 21 від 16.01.2015 року, ОСОБА_3, довіреність № 30 від 16.01.2015 року,

представника третьої особи ОСОБА_4, довіреність № 1844 від 24.09.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій та бездіяльності неправомірними, скасування свідоцтва про право власності на зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій та бездіяльності неправомірними, скасування свідоцтва про право власності на зобов»язання вчинити певні дії.

16 січня 2015 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання - заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим № 3520810100:50:108:0010, що знаходиться за адресою: м. Бобринець вул. Шевченка, 111, Кіровоградської області, обґрунтовуючи його тим, що вважає доцільним накладення арешту на земельну ділянку оскільки існує ймовірність перепродажу вказаної земельної ділянки, передання її в заставу, забудови чи вчинення інших дій, що може зробити неможливим чи утруднити виконання судового рішення, при цьому заявник послався як на підставу забезпечення позову на норми цивільного процесуального кодексу України.

17 січня 2015 року вказане клопотання заява ухвалою суду залишена без руху оскільки оформлено з порушенням вимог ч. 3 ст. 106 КАС України, крім того заявник не оформив заяву клопотання у відповідності до вимог ст. 117 КАС України.

20 січня 2015 року представник позивача на виконання ухвали суду від 17.01.2015 року надав до суду квитанцію № k4/K/25 від 20 січня 2015 року про сплату судового збору на суму 121,80 грн., а 21.01.2015 року подав до суду заяву про забезпечення позову в новій редакції, оформлену у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно до якої просить суд накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0442 га, кадастровий номер 3520810100:50:108:0010, яка знаходиться за адресою м. Бобринець вул. Шевченка, 111, Кіровоградської області, оскільки оспорювана земельна ділянка продана третьою особою ОСОБА_6 іншій особі, а саме ОСОБА_7, тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову підтримав та просить суд її задовольнити посилаючись на обставини викладені в заяві.

Представники відповідача та представник третьої особи висловивши свою думку з приводу заяви представника позивача про забезпечення позову поклали питання викладені у вказаній заяві на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу та вивчивши зміст позовних вимог та уточнень до них, а також врахувавши матеріали справи, вважаю що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Особливості інституту забезпечення адміністративного позову врегульовані статтями 117 та 118 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту наведеної норми слідує, що небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів має бути очевидною.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

З аналізу наведеної норми випливає, що законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Серед них наступні: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 р., Пленум надав роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення із заявою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою та обґрунтувати їх.

Тому, під час вирішення заяви про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

На переконання суду, предметом даного адміністративного позову є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, його дій та бездіяльності, й позовні вимоги в цій частині є первинними, вимоги ж про скасування свідоцтва про право власності на землю є похідними, а тому ці обставини, встановлені зі змісту позовних вимог та уточнень до них, не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, відтак, зважаючи на те, що земельна ділянка на яку представник позивача просить накласти арешт, не є предметом спору у цій справі, тому підстави для задоволення заяви про вжиття заходу забезпечення позову, у спосіб зазначений в заяві представника позивача, відсутні.

Окрім того, представником позивача не доведено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову ( ст.117 КАС України).

Таким чином, суд констатує недоведеність представником позивача підстав для забезпечення позову, визначених частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України у обраний ним спосіб, та відсутності обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 158-160, 165, КАС України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 383/447/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій та бездіяльності неправомірними, скасування свідоцтва про право власності на зобов»язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя І.М. Адаменко