Рішення № 42400407, 21.01.2015, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3834/14-ц

Провадження № 2/307/169/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 січня 2015 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді - Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В., з участю представника позивача Савули І.І., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про передачу предмета застави в заклад,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про передачу предмета застави в заклад.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитно-заставний договір № MKTWAK06637451, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 110 096 гривень 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 07 травня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором ОСОБА_3 надав у заставу автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, рік випуску 2008, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності. Відповідач у порушення вимог кредитного договору свої зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим 21 листопада 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська виніс заочне рішення, яким звернув стягнення на предмет застави, а саме : автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, рік випуску 2008, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк", однак відповідач відмовляється добровільно передати позивачу даний автомобіль, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" просить суд передати предмет застави в заклад та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Представник позивача Савула І.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що відповідно до кредитно-заставного договору № MKTWAK06637451 від 08 травня 2008 року укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 110 096 гривень 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 07 травня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором ОСОБА_3 надав у заставу автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, рік випуску 2008, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності (а.с.5-11).

Згідно заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2011 року, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення - задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKTWAK06637451 від 08 травня 2008 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, рік випуску 2008, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" та вирішено питання про судові витрати (а.с.12).

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

У відповідності статті 124 Конституції України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статтей 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частин першої та другої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 9 Закону України "Про заставу" законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель, тобто банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель, в даному випадку позивач, набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріусу, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.

Згідно з вимогами ст. 12.2.2. кредитно-заставного договору позичальник зобов'язаний за вимогою банку негайно доставити предмет застави за адресою, вказаною у ст. 17.13. цього договору і передати предмет застави у володіння банку.

За змістом ст. 12.2.3. кредитно-заставного договору, якщо предмет застави не був переданий у заклад або володіння банку в порядки та строки, визначені ст. 12.2.2. договору, позичальник надає банку право здійснити доставку предмета застави за адресою, вказаною у ст. 17.13. цього договору, в заклад або у володіння банку для забезпечення його схоронності, як власними силами, так і на договірних засадах з третіми особами. Витрати, пов'язані з доставкою предмета застави покладаються на позичальника. Позичальник зобов'язується не чинити у такому випадку жодних перешкод у заволодінні банком предметом застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 575 ЦК України, закладом є застава рухомого майна, що дається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі. Зазначена норма кореспондує із ст. 44 Закону України "Про заставу", відповідно до якої заклад застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави дається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Тобто, передача предмета застави у заклад в разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань відповідає умовам кредитно-заставного договору та вимогам закону, а відтак вимога банку про передачу в заклад автомобіля разом з комплектом ключів та свідоцтвом про його реєстрацію відповідає визначеним законодавством України способам захисту цивільних прав.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, а останній належним чином не виконав умови кредитно-заставного договору № MKTWAK06637451 від 08 травня 2008 року, а тому позовні вимоги позивача про передачу предмету застави, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) позивачу ПАТ КБ "ПриватБанк" є підставними і підлягають до задоволення.

Згідно статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 572, 575, 590 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу", ст. 124 Конституції України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Вилучити у ОСОБА_3 та передати в заклад публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" предмет застави, зазначений у кредитно-заставному договорі № MKTWAK06637451 від 08 травня 2008 року, а саме: автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, рік випуску 2008, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Ніточко