Рішення № 42398292, 20.01.2015, Приморський районний суд м. Одеси

20.01.2015

Справа № 522/20428/14ц

Провадження № 2/522/1711/15

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого-судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря Гонтар Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; третя особа : ОСОБА_4 - "Про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року , в розмірі 375794,77 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення № 204, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; нежиле приміщення № 304, загальною площею 47,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають чи проводять господарську діяльність у нежилому приміщенні № 204, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; виселити без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають чи проводять господарську діяльність у нежилому приміщенні № 304, загальною площею 47,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року , в розмірі 375794,77 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення № 209, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; нежиле приміщення № 309, загальною площею 47,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають чи проводять господарську діяльність у нежилому приміщенні № 209, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; виселити без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають чи проводять господарську діяльність у нежилому приміщенні № 309, загальною площею 47,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву по якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі про час, дату та місце судового засідання сповіщались належним чином, однак до суду не з'явились, заяв чи клопотань до суду не надавали та не заявляли.

Суд у зв'язку з неявкою відповідачів, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів та за згодою позивача, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

21.12.2007 року між позивачем АКБ СР « Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 200/13-2.06/786, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 190 000 дол. США, зі сплатою 13% річних та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 20.12.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.7-13).

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань, 21.12.2007 року між позивачем та відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, укладено договори іпотеки, відповідно до умов яких майнові поручителі передають кредитору в іпотеку нерухоме майно: нежитлові приміщення № 204, 304, 209 та № 309, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями договорів іпотеки, наявними в матеріалах справи ( а.с.10-21).

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором кредиту від 21.12.2007 року між ОСОБА_2 укладено іпотечні договори:

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 за реєстровим № 2703, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року, який укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення № 204, загальною площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 за реєстровим № 2704, відповідно до якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року, який укладено між іпотекодавцем та іпотеко держателем нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення № 304, загальною площею 47, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2012 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 1522/26678/12 винесено рішення, яким приміщення № 204 та № 304 об'єднано в одне приміщення під № 210 та визнано право власності на нього за ОСОБА_3 ( а.с.28-31).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25.11.2013 року по справі за № 22-ц/785/8208/13 вищевказане заочне рішення суду скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі ( а.с. 32-34).

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором кредиту від 21.12.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР " Укрсоцбанк» укладено іпотечні договори:

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 за реєстровим № 2701, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року, який укладений між іпотекодавцем та іпотеко держателем нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення № 209.ю загальною площею 66,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 за реєстровим № 2700, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року, який укладений між іпотекодавцем та іпотеко держателем нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення № 309, загальною площею 46,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання позивачем виконані належним чином: відповідачу відкрито позичковий рахунок в Одеській обласній філії ООФ АКБ "Укрсоцбанк» та надано суму кредиту готівкою.

Відповідно до договору кредиту відповідач зобов'язується сплачувати позивачу проценти за користування кредитом, в розмірі встановленому договором, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями відповідно до умов визначених договором.

Як зазначає позивач в своєму позові, умови договору не виконуються.

Відповідно до договору кредиту встановлено, що у разі невиконання відповідачем обов'язків, визначених договором, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нарахувати штрафні санкції.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

На підставі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.4 кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредиту відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, від несвоєчасної суми за кожен день прострочення, що діє у цей період.

Згідно п.4.3 договору кредиту,у разі порушення позичальником вимог договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 3 % від суми кредиту, визначеного п.1.1 договору, за кожний випадок.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань призвело до винекнення простроченої заборгованості, яка складає 375 974,77 дол. США, еквівалент 3 831 791,37 грн.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України « Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як зазначено в п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року з урахуванням положень частини третьої ст.. 33, ст.. 36, частини першої ст.. 37 Закону України « Про іпотеку» іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реалізації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди мають виходити з того, що з урахуваннм цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотеко держатель на підставі частини 2 ст.16 ЦК України має право вимагати його застосування судом.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачами зобов'язань за кредитними договорами зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, керуючись наведеними вище умовами кредитного договору, іпотечного договору позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд виселити без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та проживають чи проводять господарську діяльність у приміщеннях, які є предметами іпотеки.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо виселення усіх фізичних та юридичних осіб з приміщень, що є предметами іпотеки, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частинами 1-3 ст. 109 Житлового Кодексу встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Листі Верховного Суду - Судова палата у цивільних справах Верховного Суду від 07 жовтня 2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.)», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

В пункті 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, законом передбачено, що місячний строк для добровільного виселення встановлюється з дня отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині виселення усіх фізичних та юридичних осіб з приміщень, що є предметами іпотеки, оскільки умови закону щодо отримання відповідачкою письмових вимог про виселення позивачем не були дотримані, та з огляду на те, що позивач просить звернути стягнення на об'єкти які є нежитловими.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між іншим, через вищезазначене невиконання відповідачами своїх зобов'язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з даним позовом та сплатити судовий збір у розмірі 3 654,00 грн., що підтверджується копією квитанції, наявною в матеріалах справи,яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.536, 549,554, 1050 ЦК України,ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 60, 174,209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; третя особа : ОСОБА_4 - "Про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки", - задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року , в розмірі 375794,77 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення № 204, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публіним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; нежиле приміщення № 304, загальною площею 47,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають чи проводять господарську діяльність у нежилому приміщенні № 204, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 2007/13-2.06/786 від 21.12.2007 року , в розмірі 375794,77 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення № 209, загальною площею 47 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; нежиле приміщення № 309, загальною площею 47,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Укрсоцбанк» ( р/р 37393131000490 в Одеському відділенні ПАТ « Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019) суму сплаченого судового збору по 1218,00 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право подати апеляційну скаргу на заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо позивач не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Абухін Р.Д.