19.12.2014 Єдиний унікальний номер 205/6383/14-ц
2п/205/165/14
УХВАЛА
про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення
19 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську заяву відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення коштів за строковим вкладом,-
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2014 року, ухваленому по справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги було задоволені частково, а саме: було вирішено стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 суму Договору банківського вкладу «Японський «Постійний» № 585877/2013 у національній валюті від 18 травня 2013 року у розмірі 165090 грн. 00 коп. А також, зобовязано Публічне акціонерне товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 проценти у розмірі 23,25% на банківський вклад «Японський» «Постійний» згідно із договором № 585877/2013 від 18 травня 2013 року, за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів такому вкладнику.
15 жовтня 2014 року представник відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що вони не отримували повідомлення суду про дату розгляду справи, тому не могли зявитися та приймати участь у розгляді справи, у звязку з чим просить скасувати ухвалене заочне рішення та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, про день та час розгляду такої заяви повідомлялася належним чином, надала суду заяву, в якій вказує, що вона заперечує проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення, та просить суд відмовити у її задоволені.
Представник відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», також у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення підприємства поштового звязку про вручення судової повістки (а.с.55), причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 231 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на наведені вимоги процесуального закону, та встановлені судом обставини належного повідомлення сторін про день та час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд не вбачає перешкод для розгляду такої заяви по суті.
Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши доводи викладені в заяві про перегляд заочного рішення, суд доходить висновку, що таку заяву слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: 1) відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. За змістом вказаної процесуальної норми закону одночасна наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.
Щодо належного повідомлення відповідача по справі про день та час розгляду справи по суті.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 74 ЦПК України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з п.п. 92, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані листи підлягають доставці додому. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що судом першої інстанції на адресу місцезнаходження відповідача м. Київ, вул. Зоологічна, 5 було надіслано поштою рекомендованим листом із повідомленнями відповідна судова повістка, і саме за такою адресою стороною відповідача було отримане означене поштове відправлення, що підтверджується повідомленням підприємства поштового звязку про вручення судової повістки (а.с.14)
За вказаних обставин суд вважає, що судом першої інстанції були вжиті усі можливі та передбачені процесуальним законодавством засоби щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду даної цивільної справи по суті, і відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті.
У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Щодо надання стороною відповідача доказів, що мали б істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд зауважує з цього приводу, що відповідач у заяві про перегляд заочного рішення не зазначили жодного конкретного доказу і заперечення стосовно обставин викладених в позові. Також під час розгляду даної заяви по суті відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до змісту ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що єдиної підставою на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти заочного рішення суду є начебто відсутність спорі муж сторонами з приводу повернення грошових коштів. Разом з цим обставину з приводу повернення коштів за депозитом банківського вкладу сторона позивача не визнає та заперечує, належних та допустимих доказів із приводу фактичного вчинення таких дій сторона відповідача суду не надала. Суд не може розцінити надану банком виписку щодо руху грошових коштів як доказ повернення депозиту позивачеві, адже із матеріалів прозову вбачається, і стороною відповідач не спростовується, що доступ до означеного рахунку позивача обмежено банком, і позивач не має можливості в повному на власний розсуд обсязі розпоряджатись грошовими коштами, що розміщені на ньому, у тому числі зняти грошові кошти та використати їй на власний розсуд.
У відповідності до вимог ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Аналогічні зі своїм змістом норми містяться й у Інструкції «Про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній і іноземній валютах», затвердженої постановою правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 року (далі - Інструкція).
Пунктом 10.12 Інструкції передбачено, що після закінчення строку або настання інших обставин, певних законодавством України або договором банківського вкладу, кошти з депозитного рахунку повертаються вкладникові шляхом видачі наявними або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів або за заявою вкладника на інший його рахунок.
З огляду на наведене, суд вважає, що формальне перерахування на інший банківський рахунок у даному банку коштів, належних позивачеві, з одночасним створенням банком штучних умов, що обмежують фактичне розпорядження такими коштами вкладником, не є належним виконанням банком умов договору банківського вкладу в частині повернення позивачеві, як вкладнику, грошових коштів та нарахованих відсотків за час дії депозитного вкладу.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність спору між сторонами, і вважає що постановлення заочного рішення по даній цивільній справі, яке спрямоване на примусове виконання обов'язку в натурі банком відповідає положенням як ст.ст. 3,15, 224 ЦПК України так і ст.ст. 16, 526, 527,530, 615, 625, 1058, 1061, 1068 ЦК України.
Вищевикладені обставини та вимоги процесуального закону у їх сукупності є підставою для залишення вказаної заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 231 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення коштів за строковим вкладом, залишити без задоволення.
2. Розяснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Д.В. Мовчан
Судове рішення № 42394592, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 19.12.2014. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 205/6383/14-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: