Рішення № 42390855, 13.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2015 р. Справа № 914/3873/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів;

до відповідача: Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області, с. Тартаків, Сокальський район, Львівська область;

про: стягнення 26 081 грн. 50 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Свідрик Г.Р. - представник на підставі довіреності №502-5079/2 від 17.12.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 03.11.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області про стягнення 26 081 грн. 50 коп. Розгляд справи призначено на 18.11.2014 року.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та пояснення по справі. Розгляд справи відкладено на 02.12.2014 року.

У судовому засіданні 02.12.2014 року представник відповідача проти позову заперечив, подав виписку з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДРПОУ, довідку про взяття на облік платника податків, рішення про внесення організації до реєстру неприбуткових організацій та подав для огляду оригінали документів поданих ним раніше через канцелярію суду. Представник позивача у судове засідання не з'явився. Судом відкладено розгляд справи на 09.12 2014 року.

У судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача не з`явився. Представник відповідача проти позову заперечив, подав пояснення по справі та копію листа про відтермінування сплати коштів, що надсилався раніше позивачу. Розгляд справи відкладено на 17.12.2014 року.

У судовому засіданні 17.12.2014 року представник позивача не з`явився, вимоги ухвали суду не виконав. Представник відповідача проти позову заперечив. Судом відкладено розгляд справи на 23.12.2014 року.

У судовому засіданні 23.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав пояснення по справі. Представник відповідача проти позову заперечив. Забезпечуючи сторонам можливість подати додаткові докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.2014 року.

У судовому засіданні 26.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 13.01.2015 року.

У судове засідання 13.012015 року представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву про визнання таким, що не відповідає дійсності, понадлімітне споживання електроенергії в Клубі (Народному домі) села Тартаків за липень місяць 2014 року. Подану заяву судом повернуто без розгляду з підстав, наведних у відповідній ухвалі.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 13.01.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з неправомірними, на думку позивача, діями відповідача. Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник електричної енергії згідно з договором) звернулося з позовом до Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області (надалі по тексту рішення - відповідач, споживач згідно з договором) про стягнення 26 081 грн. 50 коп. за понаддоговірне споживання електроенергії.

Як стверджує позивач, споживач порушив вимоги щодо дотримання обсягів споживання електричної енергії, за що настає відповідальність згідно із Законом України «Про електроенергетику», і у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, понадлімітне споживання електроенергії пояснив тим фактом, що в сільському бюджеті немає можливості передбачити ліміт коштів по місяцях по потребі, в останнє судове засідання подав зустрічну позовну заяву, яку було судом повернуто без розгляду, про що зазначено в ухвалі від 13.01.2015 року.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 15 грудня 2011 року Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" із Тартаківською сільською радою укладено договір № 24180 про постачання електричної енергії (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього. Відповідно до п. 2.3.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік занять показів засобів обліку електричної енергії".

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електроенергії (далі ГЖЕЕ) (п.2.1 договору).

Згідно з додатком №1 до договору №24180 про постачання електричної енергії обсяг споживання електроенергії відповідача на липень 2014 року встановлений 8000 кВт/год.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунковим періодом вважається період з 12 числа попереднього місяця до 11 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного.

Відповідно до п. 5.5 договору звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірної величини споживання електричної енергії розглядається відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури, а саме при умові попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії, виконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та отримання постачальником заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання електричної енергії є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про використання показників обліку електроенергії за липень 2014 року, відповідачем спожито 29 993 кВт/год. електроенергії, тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 21 993 кВт/год. (29993-8000).

У відповідності до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

17.07.2014 року постачальником направлено споживачу повідомлення, яким повідомлено, що у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року № 441 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» договірна величина споживання електричної енергії за розрахунковий період - липень 2014 року становить 8 000 кВт.год., фактично спожита електроенергія - 29 993 кВт.год., понад договірна величина - 21 993 кВт.год. Копія повідомлення з доказами надіслання знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач нарахував відповідачу 26081,50 грн. за понаддоговірне споживання електроенергії.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 до договору рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

До матеріалів справи долучений рахунок від 17.07.2014 року на оплату електроенергії за липень 2014 року на суму 26 081 грн. 50 коп. Докази здійснення оплати даного рахунку у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено судом, взаємні права та обов'язки між сторонами виникли в силу дії договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України (ст. 1 Правил користування електричною енергією).

Правовідносин користування електричною енергією, що виникли між сторонами, детально регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28. Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Як правильно стверджує позивач, а також відповідач у поясненнях від 18.11.2014 року, ліміти споживання електроенергії на 2014 рік становлять від 8,0 до 9,6 тис. кВт в залежності від місяця, що відображено в додатку № 1 до договору. Зокрема за липень 2014 року встановлено ліміт у розмірі 8 000 кВт.год.

Судом вище встановлено, що понадлімітне використання електроенергії становить 21 993 кВт.год. Відповідно, за порушення умов договору, у відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергію», відповідачу було нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини за формулою 21 993 (вартість понад договірної величини спожитої електроенергії)*1,1859 (ціна за 1 кВт/год. зазначена в рахунку за понадлімітне споживання № 320407/33026-5 від 17.07.2014 року) = 26081,50 грн.

Заперечення позовних вимог відповідачем зводяться до того, що в сільському бюджеті немає можливості передбачити ліміт коштів по місяцях по потребі, тому що бюджет не приймається сільською радою, відтак, сільська рада платить щомісяця не за фактично використану енергію, а за ту кількість кВт, які дозволяються планово-кошторисними призначеннями бюджету, у зв'язку з чим і виникло понадлімітне споживання електроенергії.

Однак, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Також відповідач зазначив про помилкове посилання позивача на п. 4.2.2 договору, оскільки приєднана потужність та середньомісячні обсяги споживання електроенергії сільською радою є нижчими, ніж ті, що передбачені даним пунктом, і про відсутність відповідальності відповідача на підставі п. 4.2.4 договору, оскільки обставинами у даній справі є невідповідність законодавства. Однак, такі твердження представника відповідача є помилковими, не підтверджені жодними доказами, не спростовують заявлених позивачем вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год. і більше.

Згідно з п. 4.1 Правил користування електричною енергією (надалі по тексту рішення Правила), які затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 року (в редакції станом на 04.02.2010 року) постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відповідно до п. 4.2 Правил відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Відповідно до п. 4.3 Правил граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Гранична величина споживання електричної потужності визначається окремо для кожного об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год та більше (за підсумком минулого року).

Договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період; договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год і більше; приєднана потужність - сумарна за об'єктом споживача номінальна потужність приєднаних до електричної мережі струмоприймачів та трансформаторів споживача (без урахування резервних трансформаторів), які перетворюють електричну енергію на робочу напругу (яка безпосередньо живить струмоприймачі), кВт (п. 1.2 Правил). Відповідно, Правилами передбачено окремі поняття - договірна величина споживання електричної енергії, договірна потужність та приєднана потужність. Поняття договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини споживання електричної потужності розмежовані і в самому договорі (п. 5.2, 5.3). Як вбачається з позовної заяви, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося з позовом про стягнення в судовому порядку заборгованості за понад договірне споживання електроенергії, а не за понад договірне споживання електричної потужності, як вказує відповідач у запереченнях.

Відповідно до п. 2.3.2 договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановки (години роботи), зазначеного в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Як встановлено з матеріалів справи, згідно із додатком № 1 до договору на липень 2014 року відповідачу встановлено договірну величину споживання електроенергії - 8000 кВт/год. Відповідно до додатку № 9 до договору покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача знімається візуально 12 числа кожного місяця представником споживача. Належно оформлений Акт про використану електроенергію споживач не пізніше першої половини наступного робочого дня наручно в двох примірниках надає в розрахункову групу.

У матеріалах справи знаходиться довідка про покази лічильників за липень 2014 року, підписана сільським головою С.Орловським, з якої вбачається, що споживачем спожито 29 993 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 21 993 кВт/год.

Відповідно до п. 4 додатку № 1 до договору зазначено, що споживач у разі перевищення узгоджених обсягів електроспоживання (договірних величин) та визначених граничних (договірних) величин споживання електричної потужності несе відповідальність згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до п. 6.16 Правил обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Як зазначалося вище, договором сторони визначили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Відповідно до ч. 6 ст. 26 споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Враховуючи наведені нормативні та договірні положення, підтверджені доказами зазначені позивачем обставини, суд вважає, що розмір понадлімітного використання електроенергії, зазначений позивачем, підтверджений, математично розрахунок здійснено правильно, відтак, за порушення умов договору та вимог діючого законодавства, споживачу правомірно нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Суд звертає увагу на аналогічну позицію Вищого господарського суду України у подібних справах, відображену в оглядовому листі від 30.12.2011 року N 01-06/1872. Так, у разі перевищення за розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії (постанова Вищого господарського суду України від 29.09.2010 N 6/75). З висновками Вищого господарського суду України погодився й Верховний Суд України, який за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду у відповідній справі залишив її без змін (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 N 6/75).

Відповідно до п. 4.2.4 договору, на який посилається відповідач у запереченнях, споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до п. 4.2.1-4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок обставин непереборної сили. Пунктом 4.3.1 договору визначено перелік обставин непереборної сили, а саме такими є дії, які можуть бути викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Відтак, невідповідність законодавства, про що зазначив представник відповідача, не є обставиною непереборної сили.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Тартаківської сільської ради Сокальського району Львівської області (80033, Львівська обл., Сокальський район, село Тартаків, код ЄДР 04373726) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3, код ЄДРПОУ 00131587) 26 081 грн. 50 коп. за понаддоговірне споживання електроенергії та 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати у порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 17.01.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.