Ухвала суду № 42390637, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № 804/10177/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська), в якому просив частково скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000071703 від 01.02.2013 року на суму 33 706, 25 грн., з яких за основним платежем в сумі 22 470, 83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11 235, 42 грн., стягнути з Державного бюджету судовий збір у розмірі 280, 89 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10. 2013 року позов задоволено частково, скасоване прийняте відповідачем ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська податкове повідомлення - рішення № 0000071703 від 01.02.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 28 088, 54 грн., з яких за основним платежем в сумі 22 470, 83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 617, 71 грн., на користь позивача стягнуто з Державного бюджету України судовий збір в сумі 280,89 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ДПІ АНД районі м. Дніпропетровська з 08.01.2013 року по 10.01.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень - серпень 2010 року, за результатами складено акт № 103/172/НОМЕР_2 від 10.01.2013 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем пп 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010 року на загальну суму 22 470,83 грн., із яких по операціях з ТОВ «Компютерний опт» на суму 5 573, 83 грн., по операціях з ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив» на суму 2 500 грн., по операціях з ПП «Анта» на суму 14 397 грн.,

Внаслідок порушення ч. 1,5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст. 216 ЦК України правочини з зазначеними контрагентами ТОВ "Комп'ютерний опт" ,ТОВ "Охоронне агентство "Сигрив", ПП "Анта" є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо незнаходження їх за юридичними адресами, відсутність інформації про наявні складські приміщення, транспорт та устаткування, незначну кількість людських ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000071703 від 01.02.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 33 706, 25 грн., з яких за основним платежем в сумі 22 470, 83 грн., за штрафними санкціями в сумі 11 235, 42 грн.

За результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження податковим органом вищого рівня винесене рішення за № 21-12/10/10-25 від 18.05.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська за № 0000071703 від 01.02.2013 року в частині застосованої штрафної санкції у сумі 5 617, 71 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач не погодився з винесеними відповідачем податковим повідомленням - рішенням, та оскаржив його в судовому порядку.

Згідно положень пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи видно, що позивачем були укладені договори з контрагентами, а саме з ПП «Анта» за № 10/07/09 від 10.07.2009 року з надання маркетингових послуг, з ТОВ «Комп'ютерний ОПТ» за № 1001 від 30.05.2010 року про поставку продукції, з ТОВ «Охорона агенція «СИГРИВ» за № 01-03-10 від 01.03.2010 року про надання охоронних послуг.

Виконання позивачем договору з постачання товару та надання послуг з контрагентами ТОВ «Комп'ютерний ОПТ», ПП «Анта», ТОВ «Охорона агенція «СИГРИВ» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV , а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (послуг), звітами про надані маркетингові послуги, рахунками - фактурами, платіжними документами тощо.

Зазначені первинні документи позивачем надані до перевірки податковому органу,їх невідповідність приписами податкового законодавства відповідачем не виявлена.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч. 1,5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст. 216 ЦК України при вчиненні правочинів з контрагентами ТОВ "Комп'ютерний опт", ТОВ "Охоронне агентство "Сигрив", ПП "Анта", які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, але податковим законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку,такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що в силу закону отримання відповідачем від інших податкових органів акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення.

За приписами Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення недійсними правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази недійсності укладеного позивачем з контрагентами ТОВ "Комп'ютерний опт", ТОВ "Охоронне агентство "Сигрив", ПП "Анта" правочинів, а саме: рішення суду про визнання договорів такими або вироків суду відносно посадових осіб ТОВ "Комп'ютерний опт", ТОВ "Охоронне агентство "Сигрив", ПП "Анта", які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод ці контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому відповідачем висновок про недійсність правочинів з ТОВ "Комп'ютерний опт", ТОВ "Охоронне агентство "Сигрив", ПП "Анта" зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Комп'ютерний ОПТ», ПП «Анта», ТОВ «Охорона агенція «СИГРИВ» за перевірений період часу.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування прийнятого відповідачем 01.02.2013 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000071703 про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 28 088, 54 грн., з яких за основним платежем в сумі 22 470, 83 грн., за штрафними санкціями в сумі 5 617, 71 грн.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно присудив з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 280,89 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова