Постанова № 42390284, 21.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/19176/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Плотніков Я.І. (за дов. №8-01-19/1725 від 29.08.2014 року);

від відповідача - Боженко Д.Є. (за дов. №31 від 14.01.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року

у справі №910/19176/14 (суддя Ю.В. Цюкало)

за позовом Національної телекомпанії України, м. Київ

до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, м. Київ

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Національна телекомпанія України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року позовні вимоги Національної телекомпанії України задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь Національної телекомпанії України грошові кошти в розмірі 267 227, 59 грн. основного боргу та 5 344, 55 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання грошового зобов'язання за договором №51-38/11 від 22.10.2012 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року по справі №910/19176/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Національної телекомпанії України відмовити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції винесено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме щодо реальної кількості отриманих апелянтом комунальних послуг. Відповідач наголошує на тому, що з наданих позивачем актів приймання-передачі послуг не вбачається обсяг і кількість отриманих відповідачем послуг.

Також, до апеляційної скарги комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/19176/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року клопотання комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/19176/14 задоволено, відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/19176/14 до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 21.01.2015 року.

21.01.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання, призначене на 21.01.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.10.2012 року між Національною телекомпанією України (балансоутримувач) та комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (споживач) було укладено договір № 51-38/11(далі за текстом - договір) (а.с. 34-36).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору балансоутримувач зобов'язується надавати отримані від виробника (житлово-експлуатаційної організації) житлово-комунальні послуги відповідного напрямку використання для забезпечення потреб споживача згідно умов цього договору та додатку № 1 до нього.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що споживач зобов'язується щомісячно відшкодовувати балансоутримувачу витрати за спожиті комунальні послуги, відповідно до умов цього договору.

У відповідності до п.3.2. договору оплата за комунальні послуги здійснюється відповідно до тарифів, що затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відшкодування витрат за комунальні послуги, здійснюється споживачем щомісяця на підставі виставлених рахунків балансоутримувача, шляхом перерахування 100% зазначеної у рахунках суми, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення такого рахунка (п.3.3. договору).

Згідно з п.4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 1 додатку №1 від 22.10.2012 року (а.с. 37) до договору, сторони домовились, що вартість комунальних послуг за договором буде розраховуватись відповідно до наступного розрахунку: січень (144,6 Гкал) - 138 921,82 грн. (з ПДВ); лютий (111,2 Гкал) - 106 833,41 грн. (з ПДВ); березень (22,35 Гкал) - 21 472,36 грн. (з ПДВ).

Також, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с. 38-39), відповідно до якої внесено зміни до п.3.1. договору.

28.12.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору (а.с. 40), у відповідності до якої, у зв'язку із затримкою фінансування споживача сторони домовилися продовжити термін дії договору в частині розрахунків до 31.12.2013 року.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе обов'язки за договором №51-38/11 від 22.10.2012 року в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 267 227,59 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем надано відповідачу житлово-комунальні послуги відповідного напрямку використання для забезпечення потреб споживача у 2012 році на суму 267 277,53 грн. згідно встановлених у відповідному періоді тарифів.

На виконання умов договору, позивачем було направлено на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури: №727 від 16.07.2014 року на суму 167 267,59 грн. (а.с. 24), №728 від 16.07.2014 року на суму 99 960,00 грн. (а.с. 25).

Факт надання відповідачу житлово-комунальних послуг підтверджується додатковою угодою №1 до договору, скріпленою підписами сторін, відповідно до якої п.3.1. договору викладено в наступній редакції: «вартість наданих комунальних послуг від виробника (житлово-експлуатаційної організації) за цим договором становить 267 227,59 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 44 537,93 грн., відповідно до розрахунку, що є додатком №1 до цього договору, в тому числі з них: з бюджетного рахунку №35435002001699 - 99 960,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 660,00 грн.; з госпрозрахункового рахунку №26008000116815 - 167 267,59 грн., в т.ч. ПДВ - 27 877,93 грн.».

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.2.2.6. договору, споживач зобов'язується протягом 3 (трьох) робочих днів від дати отримання відповідного акту приймання-передачі наданих комунальних послуг, підписати його та повернути один екземпляр акту балансоутримувачу. У випадку порушення цього строку, акт вважається підписаним, а комунальні послуги надані.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передач послуг за 12.12.2012 року на суму 99 960,00 грн. (а.с. 29) та акт приймання-передачі послуг за 12.12.2012 року на суму 167 267,59 грн. (а.с. 30), отримані відповідачем.

Зважаючи на відсутність заперечень стосовно направлених актів, беручи до уваги умови договору, такі акти слід вважати підписаними, а комунальні послуги наданими.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2.1.2. договору, Балансоутримувач не пізніше 5 числа кожного місяця, надавати Споживачу рахунок на відшкодування витрат за комунальні послуги.

Згідно з п. 2.1.4. договору, не пізніше 5 числа кожного місяця, надавати Споживачу два екземпляри акту приймання-передачі наданих комунальних послуг, підписаних з боку Балансоутримувача.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що відшкодування витрат за комунальні послуги, здійснюється Споживачем щомісяця на підставі виставлених рахунків Балансоутримувача, шляхом перерахування 100% зазначеної у рахунках суми, протягом 5 днів банківських днів з моменту виставлення такого рахунку.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

З акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2012 року по 15.07.2014 року вбачається, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 267 227,59 грн. (а.с. 31).

Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач у заявлений позивачем період спожив надані комунальні послуги від житлово-експлуатаційної організації, претензій щодо наданих послуг балансоутримувачу не направляв, однак грошові кошти за надані послуги не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №8-06-19/349 від 28.02.2014 року (а.с. 16-17), №8-02-19/1347 від 09.08.2013 року (а.с. 19-20) та №8-02-18/1376 від 17.07.2014 року (а.с. 23), у відповідності до яких Національна телекомпанія України просила сплатити вартість наданих за договором комунальних послуг балансоутримувачем споживачу у сумі 267 227,59 грн. Однак, вказана вимога залишена без уваги.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Аналогічні приписи містяться й в ст. 193 Господарського кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи факт доведеності неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати, а також те, що наявність заборгованості відповідача у розмірі 267 227,59 грн. підтверджено матеріалами справи, то судом першої інстанції правомірно стягнуто вказану суму з боржника.

Посилання відповідача на невстановлений обсяг наданих послуг споживача відхиляються судом з мотивів недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів наголошує на тому, що умовами договору, а саме п. 3.1. передбачено вартість наданих комунальних послуг, яка має бути сплачена протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунків балансоутримувача (п. 3.3. договору). В свою чергу, у додатку № 1 визначено об'єм послуг, а також їх вартість.

Докази отримання відповідачем рахунків-фактур та актів звірки взаємних розрахунків наявні в матеріалах справи (а.с. 28).

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/19176/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/19176/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/19176/14 залишити без змін.

3. Справу №910/19176/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз