Постанова № 42389593, 11.11.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року Справа № П/811/3430/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-закупівельне підприємство «ОІК» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2014р.:

- №0001522202 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 547452 грн., в т.ч. 364968 грн. основний платіж та 182484 грн. штрафна (фінансова) санкція;

- №0001532202 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 412382 грн., в т.ч. 27491 грн. основний платіж та 137461 грн. штрафна (фінансова) санкція;

- №0001542202 форми «П», яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 534454 грн.;

- №0001552202 форми «С», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 740950,55 грн.;

- №0001562202 форми «С», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3060 грн.

Позивач зазначив, про протиправність прийнятих рішень та необхідність їх скасування, зважаючи на позицію викладену у позовній заяві (т.1 а.с.3-29).

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, якими вимоги позову не визнаються та вказується, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено правомірно у зв'язку з виявленим порушенням норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України (т.1 а.с.195-197).

В судовому засіданні 11.11.2014 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 17.11.2014р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.,валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.

Результати перевірки оформлені актом від 15.09.2014р. №183/11-23-22-2/24144577 (т.1а.с.30-67).

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013р. на суму 534454 грн.;

- п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 274921 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012р. на суму 143373 грн., за 4 квартал 2012р. на суму 589 грн., 2013 рік на суму 259959 грн.;

- п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 34967,55 грн., в т.ч. за березень 2013р. в сумі 176933,90 грн., квітень 2013р. в сумі188033,65 грн.;

- ст. 51, п.70.16 ст.70, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не відображення доходів виплачених фізичним особам підприємцям;

- п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.

У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані рішення від 26.09.2014р.:

- №0001522202 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 547452 грн., в т.ч. 364968 грн. основний платіж та 182484 грн. штрафна (фінансова) санкція (т.1а.с.76);

- №0001532202 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 412382 грн., в т.ч. 27491 грн. основний платіж та 137461 грн. штрафна (фінансова) санкція (т.1а.с.77);

- №0001542202 форми «П», яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 534454 грн. (т.1а.с.78);

- №0001552202 форми «С», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 740950,55 грн. (т.1а.с.79);

- №0001562202 форми «С», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3060 грн. (т.1а.с.80).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001522202 судом встановлено наступне.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з акту перевірки позивачем порушено п.198.1., п.198.3., п.198.6 ст.198 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 364 967, 55 грн. в тому числі за березень 2013 року в сумі 176 933.90 грн. та за квітень 2013 року в сумі 188 033.65 грн. Відповідачем зроблено висновок, що по операціям з придбання товарів та послуг по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій.

З метою дослідження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», а отже правомірності формування податкового кредиту за вказаними операціями, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідністю «Українська нафто-газова компанія» та Позивачем по справі було укладено договір № ПН/13-359 купівлі-продажу природного газу від 22 лютого 2013 року. (т.1 а.с.112-116) Предметом даного договору є купівля-продаж природного газу. На виконання умов даного договору ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було поставлено Позивачу:

- у березні 2013 року 247,171 тис.м.куб природного газу на суму 1 061 603,40 грн., про що свідчить акт передачі-приймання природного газу від 31 березня 2013 року, який підписаний ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та Позивачем (т.1а.с.117) та акт б/н приймання-передачі природного газу від 31 березня 2013 року (т.1а.с.118) підписаний ТОВ «Українська нафто-газова компанія», позивачем та газотранспортним підприємством Олександрівським ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз» про те, що Постачальник передав, Споживач прийняв, Газотранспортне підприємство безперебійно про транспортувало;

- у квітні 2013 року 262,677 тис.м.куб на суму 1 128 201,91 грн., про що свідчить акт передачі-приймання природного газу від 30 квітня 2013 року, який підписаний ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та Позивачем (т.1 а.с.119) та акт б/н приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2013 року (т.1а.с.120) підписаний ТОВ «Українська нафто-газова компанія», позивачем та газотранспортним підприємством Олександрівським ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз» про те, що Постачальник передав, Споживач прийняв, Газотранспортне підприємство безперебійно про транспортувало.

Між Філією УМГ «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» та позивачем укладено Типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 15-70089/12 від 01.12.2011 р. (т.1а.с.123-128). Актом надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 31.03.2013 року (т.1а.с.121) підтвердили, що газотранспортним підприємством безперебійно про транспортовано магістральними газопроводами 247,171 тис.куб.м. природного газу. Актом надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 30.04.2013 року (т.1а.с.122), підтвердили, що газотранспортним підприємством безперебійно про транспортовано магістральними газопроводами 262,677 тис.куб.м. природного газу.

Оплата по договору підтверджується копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи (т.1.а.с.129-157).

Актом звіряння взаємних розрахунків на 31.05.2013 року між ТОВ Українська нафто-газова компанія та позивачем підтверджено факт оплати товару (т.1.а.с.175).

ТОВ «Українська нафто-газова компанія» надало позивачеві податкові накладні на підставі яких було сформовано показники податкового кредиту (т.1 а.с.158-170).

Разом тим, незважаючи а наявність вищевказаних документів посадовими особами відповідача зроблено висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», при цьому, як свідчить зміст акту перевірки вказаний висновок ґрунтується на аналізі відомостей одержаних з акту від 12.08.2014р. №1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафто-газова компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.102012р. по 16.01.2014р.», який складений посадовими особами Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ Мін доходів у Харківській області (т.1а.с.44-55).

Посилання відповідача на вищевказаний акт, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагента.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів (п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентами, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Щодо податкових повідомлень-рішень №№0001532202, 0001542202 судом встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Висновок відповідача щодо необхідності прийняття вищевказаих рішень ґрунтується на тому, що позивачем віднесено до показника собівартості придбаних та реалізованих товарів сум витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ТОВ «Українська нафто-газова компанія», по яких не встановлено факту реального здійснення господарських операцій.

Разом з тим, як вже встановлено судом під час дослідження правомірності формування податного кредиту з ПДВ, позивачем підтверджено належними доказами реальність господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», а тому висновки відповідача щодо безпідставного віднесення до показника собівартості придбаних та реалізованих товарів сум витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» є протиправними, а отже оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень №№0001552202, 0001562202 судом встановлено наступне.

Підставою для застосування штрафних санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.9 ст.З Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995, а саме не забезпечено друкування 9 фіскальних звітних чеків. Перелік несвоєчасно роздрукованих фіскальних звітних чеків та сум розрахунків готівкою, згідно контрольних стрічок, які несвоєчасно оприбутковані зазначено в додатку № 1 до акту перевірки (т.1а.с.68). Відповідач вважає та зазначає це в акті перевірки, що за змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, зміна це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання 2-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години. Оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО, Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України №265/95-ВР) встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Денним звітом, відповідно до ст.2 цього Закону, є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Статтею 13 Закону України №265/95-ВР передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199 Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі по тексту - Вимоги), дія яких поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі - реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно із визначенням, наведеним в абз. П п.2 зазначених Вимог, Z-звіт -є денним звітом з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

В аб. 15 п. 2 Вимог наводиться визначення зміни роботи реєстратора розрахункових операцій, відповідно до якого зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

При цьому, у додатку до Вимог міститься примітка, згідно якої підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Отже, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово, то фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше ніж через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту АЗС, на якій здійснювалася перевірка. АЗГС Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-закупівельне підприємство «ОІК» працює цілодобово та без вихідних, фіскальні звітні чеки роздруковую щодоби та фіскалізація підсумкових даних проводиться в межах 24 годин з моменту здійснення першої розрахункової операції про що свідчать Z-звіти за попередні дні.

Дата Z-звіту 03.08.2012 8.48 годин № Z-звіту 1249. Дата Z-звіту 04.08.2012 8.52 годин № Z-звіту 1250. Дата Z-звіту 09.08.2012 8.48 годин № Z-звіту 125 5. Дата Z-звіту 10.08.2012 8.57 годин № Z-звіту 1256. Дата Z-звіту 13.08.2012 8.51 годин № Z-звіту 1259. Дата Z-звіту 14.08.2012 8.45 годин № Z-звіту 1260. Дата Z-звіту 15.08.2012 8.59 годин № Z-звіту 1261. Дата Z-звіту 16.08.2012 8.56 годин № Z-звіту 1262. Дата Z-звіту 18.08.2012 8.43 годин № Z-звіту 1264. Дата Z-звіту 19.08.2012 8.51 годин № Z-звіту 1265. Дата Z-звіту 23.08.2012 8.49 годин № Z-звіту 1269. Дата Z-звіту 24.08.2012 8.43 годин № Z-звіту 1270. Дата Z-звіту 25.08.2012 8.50 годин № Z-звіту 1271. Дата Z-звіту 26.08.2012 8.47 годин № Z-звіту 1272. Дата Z-звіту 27.08.2012 8.51 годин № Z-звіту 1273 (т.1а.с.81-95).

Таким чином, фіскальні звітні чеки були роздруковані позивачем щодобово не перевищуючи 24 годин, та при цьому відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту.

Абзацом першим пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі-Положення № 637) визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з абз. З п. 2.6 вказаного Положення №637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Абзацом п'ятим пункту 2.6 Положення №637 встановлено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що фіскалізація підсумкових даних була проведена позивачем в межах 24 годин з моменту здійснення першої розрахункової операції, не може вважатися несвоєчасно оприбуткованою готівка, запис про надходження якої зроблено на підставі Z-звіту, який роздрукований своєчасно, з додержанням вимог чинного законодавства.

Таким чином, роздрукування Z-звітів в межах 24 годин з моменту здійснення першої розрахункової операції є правомірним, навіть коли 24-годинний період зміни РРО не збігається з календарною добою.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми № 0001562202 на суму 3060,00 гри. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 9 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 7.1 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297 (далі - Порядок), суб'єкт господарювання повинен забезпечити використання книги обліку розрахункових операцій у тій господарській одиниці чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації.

Відповідно до п. 7.5 Порядку використання книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО), зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Статтею 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199 (далі - Вимоги), міститься термін "Z-звіт" - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора та термін "зміна" - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години, і саме протягом цього часу має бути сформований Z-звіт.

Отже, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово, то фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше ніж через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.

При цьому, Вимоги не містять жодної вказівки на те, що така операція має бути здійснена на початку календарного дня (тобто, о 00 год. 00 хв.), а саме не містять прив'язки початку зміни РРО до початку календарного дня.

Вище Позивачем вже зазначалось коли були роздруковані Z-звіти за ті дні, які зазначені в додатку до акту та попередні дня та ми звертали увагу на те, що всі вони були надруковані в межах 24 годин після здійснення першої розрахункової операції.

Таким чином, роздрукування 2-звітів в межах 24 годин з моменту здійснення першої розрахункової операції є правомірним, навіть коли 24-годинний період зміни РРО не збігається з календарною добою.

Крім того, графи 1 "Дата" і 2 "Номер 2-звіту (номер розрахункової книжки)" розділу 2 книги ОРО, у якому здійснюються записи про рух готівки, передбачають внесення інформації про Z-звіт, роздрукований після закриття зміни роботи РРО.

Враховуючи положення вказаного Закону та Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, графа 1 Розділу 2 книги ОРО повинна містити інформацію щодо зміни роботи РРО, тобто зміни, за яку роздруковано Z-звіт, а саме: дату зміни, яка вказана на Z-звіті, та його номер.

Отже, не може вважатися несвоєчасно оприбуткованою готівка, запис про надходження якої зроблено на підставі Z-звіту, який роздрукований своєчасно, з додержанням вимог чинного законодавства.

Таким чином податкове повідомлення-рішення форми № 0001552202 на суму 740 950.00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-закупівельне підприємство «ОІК» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 26.09.2014р. №0001562202, №0001552202, №0001522202, №0001542202, №0001532202.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-закупівельне підприємство «ОІК» судовий збір в розмірі 4872,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17.11.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула