Ухвала суду № 42389344, 20.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4789/14

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 року №0000042220 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: пеня в сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 24710,42 грн. та №0000052220, яким до позивача застосовано штрафні (фінансових) санкцій за порушення ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» на суму 170 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.03.2014 року №0000042220 та №0000052220.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 20.11.2014 року державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.03.2014 року по 17.03.2014 року головним державним ревізором-інспектором управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі наказу від 12.03.2014 року № 567 та повідомлення від 12.03.2014 №170/10/22-2, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, листа ПАТ АБ «Південний» (вхідний від 11.06.2013 №18702/10) щодо порушення вимог Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс» з питання дотримання вимог валютного законодавства за Контрактом від 27.08.2012 року №36-12Є.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 19.03.2014 року №1635/15-53-22-02/31373336, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 року:

- №0000042220 за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на суму 24 710,42 грн.;

- №0000052220 за порушення ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 на суму 170 грн.

В ході проведеної перевірки посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було встановлено порушення ТОВ «Прогрес Плюс» вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині несвоєчасного надходження імпортної продукції в законодавчо встановлені строки, а також вимог ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207, в частині неподання до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Прогрес Плюс» оскаржило їх до суду першої інстанції. В обґрунтування поданого адміністративного позову товариство посилалось на те, що на виконання умов укладеного з ТОВ «Петрол-Трейд» зовнішньоекономічного контракту № 36-12Є, 30.08.2012 року ТОВ «Прогрес Плюс» (Замовник) було перераховано 111903,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 30.08.2012р. та випискою банка ПАТ "Банк Восток". В подальшому, на підставі товарно-транспортної накладної міжнародного зразка CMR № 54 від 31.08.2012р. та платіжного доручення № 316 від 10.09.2012р. про сплату за митне оформлення та платіжного доручення № 318 від 11.09.2012р. про сплату за митне оформлення ТОВ «Прогрес Плюс» була оформлена Митна Декларація № 500071201/2012/001065 від 14.09.2012р. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що ним не було порушено строків імпорту товарів на митну територію України, та, відповідно, не порушено будь-яких вимог чинного законодавства, а тому, в даному випадку, відсутні підстави для застосування до товариства пені та штрафних санкцій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Прогрес Плюс», зважаючи на наступне:

Як встановлено в ході розгляду справи, та зазначено в акті перевірки, 27.08.2012 року позивачем був укладений із фірмою нерезидентом ТОВ «Петрол-Трейд» зовнішньоекономічний контракт № 36-12Є на постачання Товару у кількості та асортименті, узгодженому у Специфікаціях до контракту. Сума контракту складає 1400000,00 російських рублів, умови постачання - FCA (Інкотермс 2010). Умови оплати - 100% передоплата шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Термін дії - до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до її повного завершення.

В акті перевірки посадовою особою податкового органу зазначено, що ТОВ «Прогрес Плюс», на виконання умов укладеного контракту було здійснено передоплату з поточного валютного рахунку № 26003310412504 (російські рублі), відкритого в АБ «Південний» на користь нерезидента - ТОВ «Петрол-Трейд» (Республіка Башкортостан) у загальній сумі 402612,49 рос. рублів, а саме:

- 06.11.2012 року п/д № 119-у сумі 106226,99 рос. рублів;

- 06.11.2012 року п/д №121 - у сумі 296385,50 рос. рублів.

Зважаючи на зазначене, перевіряючий ДПІ у Приморському районі м. Одеси дійшов висновку, що граничний термін надходження товару або повернення валютної виручки становить - 05.05.2013 року, тоді як фактично товар надійшов резиденту 24.07.2013 року, що підтверджується оформленою в режимі "IM 40" ВМД № 500070002/2013/200558 від 24.07.2013 року загальною фактурною вартістю 107303,61 грн., що за курсом НБУ 0.24738000 грн./рос. рублі, становить 433760,25 рос. рублів (код товару - 2710198100 - олива моторна).

Таким чином, податковим органом встановлено несвоєчасне надходження товару за проведену оплату валютними коштами по укладеному ТОВ «Прогрес Плюс» контракту, що є порушенням статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та тягне відповідальність у вигляді стягнення з товариства-резидента пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (вартості непоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Крім того, встановлено, що ТОВ «Прогрес Плюс» не було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2013 року, в якій повинні були бути задекларовані кошти у сумі 402612,49 рос. рублів, які були перераховані на адресу компанії ТОВ «Петрол-Трейд» по контракту від 27.08.2012 року № 36-12Є, та по яким станом на 01.07.2013 року порушено законодавчо встановлені терміни розрахунків.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 25 ст. 4 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

П. 29 зазначеної статті визначено, що пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення;

Статтею 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 321 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

При цьому, відповідно до цієї ж статті митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах), для застосування статей 2, 4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Отже, оформлена вантажно-митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у вантажно-митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, датою імпорту слід вважати не дату оформлення вантажно-митної декларації, а дату фактичного перетину митного кордону.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п.2 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.12.2007р. №1392, строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Згідно із п.3 зазначеного Порядку імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

В обґрунтування допущення позивачем порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області посилалось на те, що авансовий платіж на рахунок нерезидента був здійснений ТОВ «Прогрес Плюс» 06.11.2012 року, тоді як імпортований товар надійшов на адресу позивача 24.07.2013 року, тобто з порушенням строків надходження товару на митну територію України, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на 80 днів (оскільки, як зазначено податковим органом, строк завершення імпортної операції позивачем настав 05.05.2013р.).

В свою чергу, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

П. 4 зазначеного Порядку визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, будь-які докази здійснення ТОВ «Прогрес Плюс» авансового платежу на рахунок нерезидента 06.11.2012 року відповідачем надані не були. Більш того, з акту перевірки вбачається, що зазначені платіжні доручення не досліджувались в ході проведеної державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси перевірки, та навіть не встановлювався факт їх наявності.

Також відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження дати імпорту товару, тобто дати фактичного перетину товаром митного кордону, який, як посилається відповідач, було імпортовано з порушенням строків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як встановлено в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, судом першої інстанції вживались всі необхідні заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи.

Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 року було зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси надати всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, з приводу якого подано позов.

Однак, незважаючи на обов'язковість рішень суду, відповідачем не були виконані вимоги постановленої Одеським окружним адміністративним судом ухвали, та не надано необхідних доказів у підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таких доказів не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими Закон пов'язує можливість нарахування пені згідно із ст.4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 року №0000042220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 25.03.2014 року №0000052220, слід зазначити наступне:

Згідно вимог ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» з метою повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк зобов'язані: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в ому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Також встановлено, що надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 встановлено зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Так, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що нарахування податковим органом товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс» штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2014 року №0000052220 є похідним від попередніх висновків Акту перевірки про порушення термінів надходження імпортованого товару.

Враховуючи той факт, що в ході судового розгляду справи було встановлено необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем термінів надходження імпортованого товару, в даному випадку відсутні підстави вважати, що товариством порушено вимоги ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» в частині неподання до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2013 року.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.03.2014 року №0000052220 про застосування до ТОВ «Прогрес Плюс» штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв